Рішення № 65811305, 30.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/25/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017 Справа № 908/324/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/324/17

за позовом: Приватного підприємства Юлія+А

до першого відповідача: Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

до другого відповідача: Державного підприємства Сетам

до третього відповідача: Публічного акціонерного товариства Таскомбанк

про визнання електронних торгів недійсним та скасування протоколу електронних торгів

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 01.01.2017 року

від першого відповідача ОСОБА_2, довіреність від 21.06.2016 року

від другого відповідача не з'явився

від третього відповідача ОСОБА_3, довіреність № 2 від 05.01.2017 року

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство Юлія+А звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державного підприємства Сетам, Публічного акціонерного товариства Таскомбанк, в якій просить:

- визнати електронні торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А недійсними;

- скасувати протокол № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А.

20.02.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів.

07.03.2017 року на електронну адресу суду від першого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю державного виконавця Зюбрицького А.В. 07.03.2017 року у проведенні виконавчих дій. Проте, вказане клопотання надійшло без електронного цифрового підпису, про що судом складено акт від 07.03.2017 року.

Вказане клопотання було задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 07.03.2017 року, якою відкладений розгляд справи на 16.03.2017 року о 14:15.

07.03.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних документів, до якого було додане нормативне обґрунтування позову, в якому останній зазначає наступне:

- стартова ціна предмета іпотеки на перших торгах становила 9082984,00 грн., на других 7720536,40 грн. та на третіх 6358088,80 грн.;

- після проведення перших торгів була проведена уцінка майна до 85% від первісної вартості, а після других торгів до 70 %, що є прямим порушенням вимог ст. 49 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено інший порядок зменшення ціни предмету іпотеки, а саме початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків, а на третіх 70 відсотків початкової вартості майна;

- державний виконавець та організатор електронних торгів зобовязані були керуватися ст. 49 Закону України «Про іпотеку», викладеній в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин за кредитним договором та забезпечувальним іпотечним договором, яка взагалі не передбачала проведення третіх прилюдних торгів, а відтак і здійснення другої уцінки іпотеки;

- електронні торги з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 є такими, що проведені з порушенням чинного законодавства, а тому протокол проведення електронних торгів № 234353 повинен бути скасований, як такий, що оформлений за результатами незаконних електронних торгів;

- не оскарження позивачем в порядку статті 121-2 ГПК України дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби від час виконання судового рішення не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

13.03.2017 року на адресу суду від першого відповідача надійшов оригінал раніше отриманого електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи.

13.03.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Третій відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство Таскомбанк надав суду 14.03.2017 року в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- вважає вимоги та доводи, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що не містяться на нормах закону;

- Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 року, на який посилається позивач, взагалі не має відношення до процедури торгів, з яких відповідачем було придбане спірне майно;

- процедура торгів визначена п.п. 18 п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, яким внесено зміни до Закону України «Про іпотеку» та встановлено, що вартість іпотечного майна, що виноситься на треті торги складає 70% від початкової, цей закон не містить застережень, стосовно застосування іпотечних правовідносин, а отже застосовується до відносин щодо реалізації майна з моменту набрання ним чинності;

- відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України у справі № 6-26 цс 14 від 23.04.2014 року «оскільки в силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі порушення боржником своїх зобов'язань, то з урахуванням норм ст. 2 ЦПК України, ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, які виникли після 16 жовтня 2011 року, не поширюється норма п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин ніж кредиторами та споживачами фінансових послуг» та застосовуються положення ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час вчинення відповідних виконавчих дій»;

- вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», чинної на дату проведення торгів - початкова ціна на третіх прилюдних торгах становить 70% початкової вартості;

- предмет іпотеки було винесено на торги та згодом придбано іпотекодержателем з уцінкою 70% від первісної вартості, таким чином торги та придбання майна відбулись відповідно до законодавства. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

16.03.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в якій останній просить:

- визнати недійсними електронні торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130, що належить на праві власності ПП Юлія+А (ідентифікаційний код юридичної особи: 136204448, адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3);

- скасувати протокол № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130, що належить на праві власності ПП Юлія+А (ідентифікаційний код юридичної особи: 136204448, адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3);

- скасувати акт від 17.02.2017 року про реалізацію предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130;

- скасувати свідоцтво, серія та номер 390, видане 03.03.2017 року Публічному акціонерному товариству Таскомбанк (ідентифікаційний код юридичної особи: 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 на нерухоме майно - нежиле приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130. Мотивуючи вказану заяву позивач посилається на те, що йому стало відомо, що на підставі протоколу про проведення електронних торгів першим відповідачем було видано акт про реалізацію предмета іпотеки від 17.02.2017 року, на підставі якого третім відповідачем було оформлено право власності на предмет іпотеки - нежиле приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 було видане свідоцтво № 390 від 03.03.2017 року. Тому, оскільки єдиною підставою виникнення таких документів, як протокол електронних торгів, акт про реалізацію предмета іпотеки від 17.02.2017 року та свідоцтво № 390 від 03.03.2017 року є факт проведення електронних торгів, законність яких оскаржується, позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги.

Дослідивши вказану заяву про уточнення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), визначено, що, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до суду позивач в позовній заяві заявив вимоги про: визнання електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А недійсними, скасування протоколу № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації вказаного предмета іпотеки.

Разом з тим в поданій 16.03.2017 року заяві про уточнення позовних вимог позивач просить додатково скасувати акт від 17.02.2017 року про реалізацію предмета іпотеки вказаного нежилого приміщення та скасувати свідоцтво, серія та номер 390, видане 03.03.2017 року Публічному акціонерному товариству Таскомбанк приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно. При цьому первісно в позовній заяві таки вимоги заявлені не були.

Відтак, з огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, суд розцінює заяву про уточнення позовних вимог в частині вимог про скасування акту від 17.02.2017 року про реалізацію предмета іпотеки та скасування свідоцтва серії та номер 390 від 03.03.2017 року як подання іншого позову.

Таким чином, судом розглядаються первісні позовні вимоги, заявлені позивачем в позовній заяві.

16.03.2017 року на адресу суду від першого відповідача у справі - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надійшло клопотання в порядку приписів ст. 24 ГПК України, за змістом якого останній просить винести ухвалу про заміну процесуального статусу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з першого відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого та третього відповідачів. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що позивачем в позовній заяві оскаржуються дії, вчинені організатором електронних торгів - Державним підприємством Сетам, а не дії державного виконавця у звязку з чим вважає, що належним відповідачем у справі є Державне підприємство Сетам та покупець згідно протоколу електронних торгів - Публічне акціонерне товариство Таскомбанк. При цьому вказує, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області повинен виступати в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.

Як зазначено в ухвалі суду від 16.03.2017 року представник позивача в судовому засіданні повідомив, що проти заміни процесуального статусу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з першого відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого та третього відповідачів, не заперечує.

Розглянувши вказане клопотання та мотиви звернення з ним, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 24 ГПК України встановлено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

З системного аналізу приписів вказаної статті ГПК України вбачається, що вона передбачає можливість залучення до участі у справі іншого відповідача та можливість заміни неналежного відповідача на належного. Втім нормами чинного господарського процесуального законодавства України не передбачено вилучення сторони у справі зі статуту відповідача та заміна такого статуту на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відтак, клопотання першого відповідача не підлягає задоволенню.

16.03.2017 року на електронну адресу суду від другого відповідача - Державного підприємства Сетам надійшов відзив на позовну заяву без електронного цифрового підпису (про що судом складено акт від 16.03.2017 року).

Перший відповідач у справі - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надав суду 16.03.2017 року в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- вказує, що після отримання від Державного підприємства Сетам протоколу проведення електронних торгів № 234353 від 08.02.2017 року, 17.02.2017 року державним виконавцем було складено акт про реалізацію предмета іпотеки;

- 06.03.2017 року за результатами проведеної начальником відділу ОСОБА_5 перевірки виконавчого провадження ВП № 49656494 було винесено постанову від 06.03.2017 року, якою скасовано акт про реалізацію предмета іпотеки від 17.02.2017 року, оскільки останній не відповідає вимогам ст. 47 Закону України «Про іпотеку»;

- зменшення вартості нереалізованого майна (уцінка) проводиться безпосередньо організатором торгів - Державним підприємством «Сетам», яке згідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 283/15, уповноважене на проведення електронних торгів;

- Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент зменшення вартості) обов'язок здійснення зменшення вартості (уцінки) нереалізованого майна саме державним виконавцем не передбачено;

- на других електронних торгах майно реалізовано не було, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмету іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70%;

- відповідно до даних протоколу проведення третіх електронних торгів № 234353 від 08.02.2017 року стартова ціна продажу складала 6358088,80 грн., тобто в розмірі 70% від 9082984,00 грн. - вартості майна, за якою воно було передано на реалізацію;

- враховуючи той факт, що майно було реалізовано на третіх торгах відповідно з початковою ціною, яка відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку», порушення законних прав позивача не відбулось;

- посилання позивача на відмову від участі в електронних торгах потенційних покупців, оскільки ними усвідомлювались можливі ризики оскарження результатів торгів не доведені взагалі, оскільки такі ризики завжди присутні, у зв'язку із тим, що здійснюється примусова реалізація майна боржника, а не відчуження майна шляхом добровільного укладення договору купівлі-продажу;

- із результатів проведення третіх електронних торгів чітко виходить те, що заявлених учасників був всього один затверджений учасник, який сплатив гарантійний внесок, а реєстрація інших учасників без сплати гарантійного внеску не може вважатись наявністю потенційного попиту, оскільки реєстрація без сплати авансового внеску не дає змоги приймати участь в торгах;

- правовідносини з примусової реалізації заставленого майна повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення таких дій, зокрема на час проведення прилюдних торгів. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

20.03.2017 року на адресу суду від другого відповідача - Державного підприємства Сетам надійшов оригінал раніше отриманого електронною поштою відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 59 ГПК України, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- відповідно до п. 5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення строку реалізації майна на комісійних умовах, майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків;

- згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить не менше 80 відсотків;

- уцінка майна, реалізованого з оспорюваних торгів не порушує норми чинного законодавства, оскільки ціна на других торгах складає 85 % від початкової вартості;

- державним виконавцем проведено уцінку арештованого майна, стартова ціна якого на перших торгах становила 9082984,00 грн. до 7720536,40 грн., що не перевищує і 10% від допустимих 30%, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", та 20% у Законі України "Про іпотеку";

- 18.11.2016 року майно повторно виставлено на торги з уціненою вартістю в розмірі 7720536,40 грн. зареєстрованого за лотом № 183295, які були призначені на 19.12.2016 року, проте, у зв'язку з відсутністю допущених учасників дані торги визнано таким, що не відбулись;

- п. 5 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що у разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна;

- в ч. 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" зазначається, що початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна;

- державним виконавцем проведено уцінку предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130, стартова ціна якого на перших торгах становила 9082984,00 грн. до 6358088,80 грн., що не перевищує допустимих 50%, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", та 30% у Законі України "Про іпотеку";

- відтак вважає, що органами державної виконавчої служби не було порушено жодних вимог законодавства з приводу уцінки арештованого майна предмет іпотеки - нежиле приміщення, літ. А-9, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130;

- посилається на висновки, викладені Верховним судом України в постанові № 3-112гс14 від 23.09.2014 року, зокрема вказує, що для визнання електронних торгів недійсними, які є правочином в розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України, необхідно встановити порушення саме норм Тимчасового порядку, якими визначені правила проведення торгів, натомість дії, державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними;

- вказує, що відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеній в постанові від 24.10.2012 року у справі № 6-166цс12, вирішуючи спір про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку чи інших норм при проведенні прилюдних торгів, чи вплинули ці порушення на результат торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, які оспорюють результати торгів;

- жодних доказів на підтвердження своїх доводів про визнання електронних торгів недійними позивач до позовної заяви не надав, не обґрунтував, не довів, як описані ним порушення вплинули на результат торгів та як це порушило його права;

- вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При цьому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства Сетам в повному обсязі та розглянути справу за відсутності його представника.

Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представники першого та третього відповідачів в судовому засіданні 30.03.2017 року проти позову заперечили.

Представник другого відповідача в судове засідання 30.03.2017 року не зявився. Однак у наданому суду відзиві другий відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, позицію відповідачів, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 05.10.2007 року між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», далі ОСОБА_6, як зазначає позивач, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», та Закритим акціонерним товариством «Юлія", далі Позичальник, був укладений кредитний договір № КР 69-2007, далі Договір 1.

Пунктом 1.1. Статуту Приватного підприємства Юлія+А передбачено, що вказане підприємство - самостійний субєкт господарювання, який є юридичною особою і заснований на приватній власності відповідно до Господарсько кодексу України, Цивільного кодексу України та іншого чинного законодавства України шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Юлія". Підприємство є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Юлія".

Відповідно до п. 1.1. Договору 1 ОСОБА_6 надає Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у розмірі 5000000,00 гривень (пять мільйонів гривень 00 коп.), далі ліміт кредитної лінії, на термін по « 04» жовтня 2012 року, на умовах, передбачених даним договором, з оплатою відсотків та комісій, обумовлених цим договором.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору 1 кредитні кошти надаються Позичальнику для рефінансування заборгованості в ЗАТ «ОСОБА_6 - Україна», поповнення обігових коштів, придбання основних засобів. Забезпеченням виконання зобовязань Позичальника за цим договором є:

- нежиле приміщення літ. А-9 за адресою м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, прим. 130,

- порука власника ОСОБА_7

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (правонаступником якого є позивач) за кредитним договором № КР 69-2007 від 05.10.2007 року, між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», далі ОСОБА_6 або Іпотекодержатель, з однієї сторони та Закритим акціонерним товариством «Юлія" (правонаступником якого є позивач), далі Іпотекодавець або Позичальник, з другої сторони було укладено іпотечний договір № ДЗ 112-07 від 05.10.2007 року, далі Договір 2, засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 05.10.2007 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору 2 Іпотекодавець забезпечує іпотекою виконання усіх своїх зобов'язань, у тому числі тих, що можуть виникнути у майбутньому за кредитним договором № КР 69-2007 від 05.10.2007 року.

Згідно з п. 1.2. Договору 2 Іпотекодавець, з метою забезпечення виконання зобовязань перед Банком, що зазначені у п. 1.1. цього договору, на умовах, що визначені цим договором, передає в іпотеку нежиле приміщення літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), приміщення 130 (сто тридцять), загальною площею 2573,5 кв.м.

Пунктом 4.1. Договору 2 передбачено, що договір набирає сили з моменту його нотаріального посвідчення та діє до настання одного з випадків, що передбачені ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк» до Приватного підприємства «Юлія+А» задоволено, зокрема вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 м2 і належить на праві власності ПП Юлія+А за початковою ціною, встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013 року 9082984 (девять мільйонів вісімдесят дві тисячі девятсот вісімдесят чотири) в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.2007, на суму 6421361 (шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (пять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот пятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені на користь Публічного акціонерного товариства Таскомбанк. Разом з тим вирішено стягнути з Приватного підприємства «Юлія+А» на користь Публічного акціонерного товариства Таскомбанк 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

В подальшому на виконання вказаного рішення господарським судом були видані відповідні накази від 08.07.2013 року, в тому числі наказ про звернення стягнення на предмет іпотеки, який згодом предявлено банком до примусового виконання.

Позивач в позові вказує, що наразі, у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчі служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 49656494 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 м2 і належить на праві власності ПП «Юлія+А за початковою ціною, встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013 року 9082984 (дев'ять мільйонів вісімдесят дві тисячі девятсот вісімдесят чотири) в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.2007 року на суму 6421361 (шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк».

21.12.2015 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 7/5009/2158/11 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства ТАСкомбанк» про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року, змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі 7/5009/2158/11 шляхом видозмінення майнової форми виконання на грошову; а саме: стягнуто з Приватного підприємства «Юлія+» на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк» заборгованість за кредитним договором, що встановлена рішенням суду в сумі 6421361 (шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот пятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юлія+А" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 7/5009/2158/11 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 7/5009/2158/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року у справі № 7/5009/2158/11 скасовано, заяву Публічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк" про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.08.2016 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства ТАСкомбанк від 30.11.2015 року про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 відмовлено.

В подальшому, як зазначає позивач в позові, в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було направлено заявку на реалізацію арештованого майна предмета іпотеки на електронних торгах.

Державним підприємством «Сетам» прийнято дану заявку до виконання та вчинено дії щодо проведення електронних торгів.

Позивач вказує, що 30.09.2016 року на сайті Державного підприємства «Сетам» було опубліковано інформацію про проведення торгів на предмет іпотеки - нежиле приміщення, літ. А-9, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 3, приміщення 130 з інформацією наступного характеру:

номер лоту - 174522

дата проведення аукціону - 31.10.2016 року.

дата закінчення торгів - 02.11.2016 року.

стартова ціна - 9 082 984,00 грн.

дата публікації - 30.09.2016 року.

Перші торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.

Позивач зазначає, що 18.11.2016 року на сайті ДП «Сетам» було опубліковано інформацію про проведення торгів на предмет іпотеки - нежиле приміщення, літ. А-9, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 3, приміщення 130 з інформацією наступного характеру:

номер лоту - 183295

дата проведення аукціону - 19.12.2016 року.

дата закінчення торгів - 21.12.2016 року.

стартова ціна - 7 720 536,40 грн.

дата публікації - 18.11.2016 року.

Другі торги також не відбулися в зв'язку з відсутністю покупців.

Як зазначає позивач, 06.01.2017 року на сайті Державного підприємства «Сетам» було опубліковано інформацію про проведення торгів на предмет іпотеки - нежиле приміщення, літ. А-9, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 3, приміщення 130 з інформацією наступного характеру:

номер лоту - 193257

дата проведення аукціону - 06.02.2017 року.

дата закінчення торгів - 08.02.2017 року.

стартова ціна - 6 358 088,80 грн.

дата публікації - 06.01.2017 року.

08.02.2017 року предмет іпотеки був реалізований шляхом продажу на електронних торгах 6 358 088,80 грн. єдиному учаснику торгів - ПАТ "ТАСкомбанк", що було оформлено протоколом проведення електронних торгів № 234353.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позові вказує, що торги з реалізації предмету іпотеки проведено з порушенням норм чинного законодавства, що в свою чергу порушило права позивача, оскільки спірне майно продано заниженою ціною, що призвело до втрати майна та понесення суттєвих збитків. При цьому зазначає, що при зменшенні ціни продажу предмета іпотеки було порушено норми чинного законодавства, зокрема абзаців 1, 15 п. 2 розділу 7 «Порядку реалізації арештованого майна» та ст. 49 Закону України «Про іпотеку». Разом з тим пояснює, що порушення його прав виявилось в тому, що недотримання встановлених законодавством правил проведення електронних торгів (уцінки) призвело до відмови від участі в електронних торгах потенційних покупців, оскільки ними цілком усвідомлювалося, що придбання предмета іпотеки (у разі проведення процедури його продажу з порушеннями норм чинного законодавства) може призвести до негативних наслідків для них у майбутньому, а саме оспорювання результатів торгів, права власності тощо. Позивач вважає, що якщо після перших торгів зменшення ціни на другі торги відбулося з додержанням норм ст. 49 Закону України «Про іпотеку», то позивач після реалізації предмету іпотеки мав можливість не тільки в повному обсязі закрити заборгованість перед Банком (розмір заборгованості складає 6 421 361,61 грн.), але й мав можливість отримати різницю коштів від реалізації предмета іпотеки, в розмірі 845025,59 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами фактично виникли правовідносини в процесі примусового виконання рішення суду від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 та виданого на його виконання наказу № 7/5009/2158/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріали справи свідчать, що на виконання прийнятого Господарським судом Запорізької області рішення від 17.06.2013 року у справі № 7/5009/2158/11 були видані відповідні накази від 08.07.2013 року, в тому числі наказ про звернення стягнення на предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 м2 і належить на праві власності ПП Юлія+А за початковою ціною, встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013 року 9082984 (девять мільйонів вісімдесят дві тисячі девятсот вісімдесят чотири) в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.2007 року на суму 6421361 (шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (пять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот пятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені на користь Публічного акціонерного товариства Таскомбанк.

21.12.2015 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження ВП № 49656494 з виконання вказаного наказу Господарського суду Запорізької області № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області здійснювалися наступні виконавчі дії в рамках виконавчого провадження ВП № 49656494 з примусового виконання наказу № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року, зокрема: винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.12.2015 року, був складений акт опису та арешту майна від 28.01.2016 року, винесена постанова про зупинення виконавчого провадження від 10.02.2016 року, винесена постанова про поновлення виконавчого провадження від 03.03.2016 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулювалися нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року, який набрав чинності з 28.05.1999 року.

Втім станом на 05.10.2016 року Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року втратив чинність на підставі Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Починаючи з 05.10.2016 року набрав чинність новий Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, перелічені вище виконавчі дії в рамках виконавчого провадження ВП № 49656494 з примусового виконання наказу № 7/5009/2158/11 від 08.07.2013 року проводилися державним виконавцем в період до набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, відтак суд дійшов висновку, що слід керуватися нормами саме Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року, які були чинними на той час, далі Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Нормою п. 1 ч. 1 ст. 32 вказаного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

В подальшому 27.09.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 було направлено до Запорізької філії Державного підприємства «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна (предмету іпотеки) № 17812-6-303.4.

При цьому, як свідчать матеріали справи, реалізація арештованого майна (предмету іпотеки) шляхом продажу на електронних торгах, зокрема проведення других та третіх торгів відбулось в період дії Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Особливості звернення стягнення на заставлене майно врегульовані приписами ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Так, приписами ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Аналогічна норма також містилась і в ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року.

Приписами ч. 1, 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Порядок проведення електронних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна передбачений відповідним «Порядком реалізації арештованого майна», затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року.

Так, згідно з абз. 1 п. 2 розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Разом з тим відповідно до абз. 15 п. 2 розділу 7 «Порядку реалізації арештованого майна» зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, викладені вище норми Закону України «Про виконавче провадження» та умови Порядку реалізації арештованого майна, затверджені наказом Міністерства юстиції України, є відсилочними, оскільки чітко вказують на те, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізація предмету іпотеки в тому числі на електронних торгах здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про іпотеку», зокрема ст. 49 вказаного Закону.

Предметом спору даній справі є вимоги позивача про визнання електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А недійсними, а також про скасування протоколу № 234353, оформленого за результатами електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А.

Зі змісту позовної заяви в даній справі вбачається, що позивач оскаржує електронні торги з реалізації вказаного предмета іпотеки саме у звязку з порушенням вимог ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» з посиланням на те, що спірне майно було продано за заниженою ціною.

Як свідчать матеріали справи, реалізація спірного предмету іпотеки відбувалась шляхом проведення електронних торгів, які проводилися тричі.

Так, відповідно до протоколу № 208612 проведення електронних торгів торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 за стартовою ціною 9082984,00 грн. (час початку проведення торгів 31.10.2016 року, час закінчення торгів 02.11.2016 року) не відбулися у звязку з відсутністю допущених учасників торгів.

В подальшому відповідно до протоколу № 221844 проведення електронних торгів (другі торги) торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 за стартовою ціною 7720536, 40 грн. (час початку проведення торгів 19.12.2016 року, час закінчення торгів 21.12.2016 року) не відбулися у звязку з відсутністю допущених учасників торгів. Тобто стартова ціна продажу предмета іпотеки на других торгах зменшилась у порівнянні з ціною на перших торгах з 9082984,00 грн. до 7720536,40 грн., що складає 85 %.

08.02.2017 року предмет іпотеки був реалізований шляхом продажу на електронних торгах за стартовою ціною 6358088,80 грн. єдиному учаснику торгів - ПАТ "ТАСкомбанк", що було оформлено протоколом проведення електронних торгів № 234353 (а.с. 172).

Права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, в тому числі порядок визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах визначені приписами ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Так, частиною ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в чинній редакції станом на даний час передбачено, що якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.

До редакції ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» вносилися неодноразово зміни, зокрема Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 3201-IV від 15.12.2005 року, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VI від 22.09.2011 року, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року.

Матеріали справи свідчать, що кредитний договір № КР 69-2007 від 05.10.2007 року та іпотечний договір № ДЗ 112-07 від 05.10.2007 року, за якими провадиться звернення стягнення згідно з наказом від 08.07.2013 року у справі № 7/5009/2158/11, укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VІ від 22.09.2011 року.

Приписами ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) передбачено, що якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

Законом № 3795-VІ від 22.09.2011 року внесено зміни до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 % початкової вартості майна.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VІ передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи те, що кредитний договір № КР 69-2007 від 05.10.2007 року та іпотечний договір № ДЗ 112-07 від 05.10.2007 року укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VІ від 22.09.2011 року, відтак до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону України «Про іпотеку», яка була чинною на момент їх виникнення.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 23.09.2014 року у справі № 3-113гс14, та постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі № 3-1117гс15.

Як зазначено вище, ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) передбачає призначення проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

При цьому вказана редакція ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» не передбачала можливості проведення третіх прилюдних торгів.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна предмету іпотеки 9082984,00 грн. може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків, що складає 2270746,00 грн., тобто початкова ціна на других торгах повинна складати не менше 6812238,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що стартова ціна продажу предмета іпотеки на других торгах зменшилась у порівнянні з ціною на перших торгах з 9082984,00 грн. до 7720536,40 грн., а на третіх торгах, на яких предмет іпотеки був реалізований шляхом продажу стартова ціна зменшилась до 6358088,80 грн.

Таким чином, при зменшенні початкової ціни продажу на третіх торгах було допущено порушення норм ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), яка дозволяє зменшення початкової ціни продажу не більше ніж на 25 відсотків, тобто не більше ніж до суми 6812238,00 грн.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, предмет іпотеки був реалізований 08.02.2017 року шляхом продажу на третіх електронних торгах за стартовою ціною 6358088,80 грн. Втім ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) не передбачала можливості проведення третіх прилюдних торгів.

Зменшення початкової ціни продажу предмета іпотеки є складовою процедури проведення торгів, яка повинна здійснюватися у відповідності до норм чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що електронні торги з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 проведені з порушеннями чинного законодавства України, а саме з порушенням норми ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), що в свою чергу призводить до порушення прав позивача щодо предмету іпотеки, оскільки предмет іпотеки був проданий за заниженою ціною, відтак позивач позбавлений можливості погасити заборгованість перед банком в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що результат проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 шляхом продажу за стартовою ціною 6358088,80 грн. єдиному учаснику торгів - ПАТ "ТАСкомбанк", був оформлений протоколом проведення електронних торгів № 234353.

В пункті 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався. При цьому неоскарження позивачем у порядку статті 1212 ГПК дій або бездіяльності органу Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення вимог ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) при проведенні електронних торгів з реалізації предмета іпотеки шляхом продажу, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 234353 в частині заниження початкової ціни продажу предмета іпотеки, а відтак і наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства Юлія+А до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державного підприємства Сетам, Публічного акціонерного товариства Таскомбанк про визнання електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А, недійсними обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи визнання недійсними електронних торгів з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130, позовні вимоги Приватного підприємства Юлія+А до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державного підприємства Сетам, Публічного акціонерного товариства Таскомбанк про скасування протоколу № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів з реалізації вказаного предмета іпотеки також підлягають задоволенню.

Стосовно посилання другого відповідача у відзиві на позовну заяву на норми ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» слід зазначити, що оскільки предмет спору в даній справі повязаний саме з дослідженням законності процедури проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, відтак в даному випадку слід керуватися нормами Закону України «Про іпотеку», як спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини. Крім того, до положень саме Закону України «Про іпотеку» відсилають саме норми ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року. Аналогічна норма також містилась і в ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року.

Щодо тверджень другого відповідача про те, що дії, державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними слід зазначити, що неоскарження позивачем у порядку статті 1212 ГПК дій або бездіяльності органу Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними (п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Стосовно тверджень третього відповідача про те, що Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VI від 22.09.2011 року, взагалі не має відношення до процедури торгів, з яких відповідачем було придбане спірне майно суд вважає за необхідне зазначити наступне. Вказаним Законом були внесені зміни до редакції ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», і виходячи з предмету спору в даній справі він має значення для її розгляду, у звязку з тим, що пунктом 2 прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Щодо необхідності застосування положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, яким внесено зміни до Закону України «Про іпотеку», то вказаний Закон України «Про виконавче провадження» не був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.

Таким чином, з огляду на те, що першим відповідачем у справі здійснювалися лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів з реалізації предмету іпотеки, з врахуванням норм ст. 49 ГПК України та п. 4.1. постанови Пленуму суд дійшов висновку, що витрати по сплаті судового збору в сумі 3200,00 грн. покладаються на другого та третього відповідачів у справі порівну.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 811, 82, 821, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства Юлія+А до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Державного підприємства Сетам, Публічного акціонерного товариства Таскомбанк задовольнити.

2. Визнати електронні торги з реалізації предмета іпотеки нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А недійсними.

3. Скасувати протокол № 234353, який оформлено за результатами електронних торгів торгів з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення, літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, приміщення 130 та належить на праві власності Приватному підприємству Юлія+А.

4. Стягнути з Державного підприємства Сетам, 01025, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500, на користь:

- Приватного підприємства Юлія+А, 69071, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, код ЄДРПОУ 13620448, витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., видавши наказ.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Таскомбанк, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443, на користь:

- Приватного підприємства Юлія+А, 69071, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, код ЄДРПОУ 13620448, витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено 05.04.2017 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.