Рішення № 65811070, 03.04.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.2017 Справа № 905/515/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засдінні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Норд", м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 3% річних у розмірі 22151,00грн., інфляційних нарахувань в розмірі 261485,90грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 03.04.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Норд", м. Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ про стягнення 3% річних у розмірі 22151,00грн., інфляційних нарахувань в розмірі 261485,90грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу б/н від 24.09.2008р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляції.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст.525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4-1, 12, 35, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р.; копію наказу господарського суду Донецької області від 11.02.2011р.; копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.012011р.; копію платіжного доручення №342 від 31.01.2012р. та банківських виписок; відомості з ЄДР щодо позивача та відповідача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: клопотання б/н від 14.03.2017р., в якому зазначив про відсутність в провадженні господарських судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, розстрочка, відстрочка, зміна способу та порядку виконання до рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. по справі №22/19 в порядку ст. 121 ГПК не застосовувались.

Представник позивача у судове засідання 03.04.2017р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 20.03.2017р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Донецької області розглядалась справа №22/19 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „НОРД”, м. Донецьк, в особі філії „Міні-машинобудівний завод”, м. Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ Донецької області про стягнення 323 760,00 грн. основного боргу, 12 492,54 грн. інфляційних витрат та 3 354,88 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу б/н від 24.09.2008р., за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 25.01.2011р., яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „НОРД”, м.Донецьк, в особі філії „Міні-машинобудівний завод”, м. Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області про стягнення 355 933,07 грн. задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ на користь Публічного акціонерного товариства „НОРД”, м. Донецьк, в особі філії „Міні-машинобудівний завод”, м. Донецьк, основний борг у сумі 323 760,00грн., 49 101,07 грн. інфляційних витрат, 16 215,11 грн. 3% річних, пеню в сумі 21 402,82 грн., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 4 104,79 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,96 грн.

Відповідно ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже було встановлено судом, 24.09.2008р. між сторонами був підписаний договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого позивач (Продавець) зобов’язується виготовити та передати у власність відповідача (Покупця) товар, а останній зобов’язується у відповідності до умов цього правочину прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 1.2 договору встановлено, що найменування, кількість, ціна, строки та умови передачі зазначаються у специфікації, які є невід’ємною частиною цього правочину (додаток №1).

Специфікацією №1 від 24.09.2008р. до договору №б/н від 24.09.2008р. сторони обумовили поставку виробів (мовою оригіналу): „Кулачек в сборе на станок 1А665 по черт.ТК 053.00.000СБ в кол-ве 4шт., Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 251.000 СБ в кол-ве 4шт., Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 052.00.000 СБ в кол-ве 4шт.” загальною вартістю 458 640,00 грн. з урахування податку на додану вартість.

Позивачем свої зобовязання за договором виконано в повному обсязі, шляхом поставлення відповідачу „Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 052.00.000 СБ” у кількості 4шт. вартістю 134 880,00 грн. з урахування податку на додану вартість (20%), за накладною №664 від 26.02.2009р. „Кулачек в сборе на станок 1А665 по черт.ТК 053.00.000СБ” у кількості 4шт. вартістю 200 640,00 грн. та за накладною №802 від 04.06.2009р. „Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 251.000 СБ” у кількості 4шт. вартістю 123 120,00 грн. Всього поставлено обладнання на загальну суму 458 640,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати товару за договором, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення умов оплати за договором купівлі-продажу б/н від 24.09.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, відповідно до якого відповідач остаточно повинен розрахуватись за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дня передачі її та отримання рахунку на оплату.

Відповідачем, на виконання рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р., під час примусового стягнення з відповідача, заборгованість була погашена частково в сумі 100000грн. від 31.01.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №342 від 31.01.2012р. Зазначена сума була зарахована в рахунок повного погашення пені, судових витрат, інфляційних нарахувань та відсотків річних, а також часткового погашення основного боргу. Крім цього, 20.05.2015р. примусово було стягнуто 5094,78 та 36920,74грн., 13.07.2015р. – 2741,31грн., 16.09.2016р.- 270059,92грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за отриманий товар відповідно до умов договору б/н від 24.09.2008р. у встановлений термін.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Згідно п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних в межах заявлених позивачем періодів (з урахуванням позовної давності), правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення 3% річних в розмірі 22151,00грн. за період з 02.03.2014р. по 15.09.2016р.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань, перевіривши правові підстави, період та порядок їх нарахування, дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог в сумі 233033,28грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляції обумовлено тим, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173-175, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "НОРД", м. Краматорськ, Донецька область до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 3% річних у розмірі 22151,00грн., інфляційних нарахувань в розмірі 261485,90грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) на користь Публічного акціонерного товариства "НОРД" (84322, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкільна, буд. 117 ЄДРПОУ 13533086) 3% річних в розмірі 22151,00грн., інфляційні нарахування в розмірі 233033,28грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 3827,77грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2017р.

Суддя Я.О. Левшина