Ухвала суду № 65809895, 05.04.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 квітня 2017 р. Справа № 818/494/17

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелета С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Кролевецька міська рада про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Кролевецька міська рада, в якому просить зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: Сумська область, м. Кролевець, вул. Лермонтова, 3.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, дослідивши зміст позовних вимог, суд відмовляє у відкритті провадження, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна вона даному адміністративному суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим, спеціальною нормою, що міститься в ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому, суд зазначає, що за змістом статті 177 Цивільного кодексу України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

З урахуванням норм ч. 1 ст. 3, Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Аналіз вказаних законодавчих положень свідчить про те, що спір за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак, його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Дана позиція суду узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного суду України від 15.11.2016 року по справі № 802/1318/15-а, яка в силу ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Посилання позивача на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" є безпідставним, оскільки вказана постанова не містить розяснень щодо права Державної архітектурно-будівельної інспекції України звертатись до суду саме з вимогами до фізичних осіб про знесення самочинного будівництва. Крім того, постановою Верховного суду України від 15.11.2016 року по справі № 802/1318/15-а усунено розбіжності із практики Вищого адміністративного суду України та обґрунтовано порядок звернення до суду із такими вимогами в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 107,109,186 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Кролевецька міська рада про зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.М. Гелета