Постанова № 6580985, 21.05.2009, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2- а-311\2009 рік

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

21 травня 2009 року                                                                                           м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

В С Т А Н  О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевського районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними та стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 5684, 40 грн. грошової допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та  42 804 грн. допомоги особі, яка працює на  території радіоактивного забруднення,  у зв’язку з тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ої категорії, проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивач, згідно поданої заяви, позовні вимоги підтримав повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення.        

В судовому засіданні встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивач, а саме с. Зольня Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується довідкою селищної ради, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

ОСОБА_1 проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і отримує щомісячно в управлінні праці та соціального захисту населення в Олевському районі допомогу в розмірі 2.10 гривень та доплату в розмірі 10, 50 грн., відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року №836 всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача.        

Відповідно до ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 %  від мінімальної заробітної плати та доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка встановлена на час виплати.

Суд, з врахуванням п. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України,  вважає, що позов позивача в частині стягнення допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягає до часткового задоволення, оскільки строк  позовної давності становить один рік, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З позовної заяви не вбачається, що позивач зазначений термін пропустив з поважних причин, а також і не вбачається коли йому стало відомо про порушення його права.

З 01 січня 2008 року по 01 грудня 2008 року, тобто протягом останнього року позивачу не доплачена допомога, передбачена ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  як особі,  яка проживає  на  території радіоактивного забруднення в сумі 2 314  грн., крім виплачених коштів в сумі 23, 10 грн., що стверджується розрахунком заборгованості наданому позивачем, який судом перевірено і встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка була на протязі останнього року та відповідно до розміру допомоги встановленої законом.

З 01 грудня 2003 року по 01 грудня 2008 року, тобто протягом п»яти років позивачу не доплачена доплата, передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“  як особі,  яка працює  на  території радіоактивного забруднення в сумі 42 804 грн., крім виплачених коштів в сумі  630 грн., що стверджується розрахунком заборгованості наданому позивачем, який судом перевірено і встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка була на протязі останніх п»яти років та відповідно до розміру допомоги встановленої законом.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування, у зоні зони  посиленого радіологічного контролю – 40 %  від мінімальної заробітної плати та доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем роботи та проживання.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати. Виплати допомоги та доплати по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання допомоги  в розмірах, зазначених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Кошти за ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, оскільки управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації проводить виплати зазначених коштів.    

Зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» слідує, що до структури заробітної плати включаються доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати, а тому доплата, яка передбачена ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до структури заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.    

Керуючись ст.ст. 8, 21, 22, 130 Конституції  України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 233 Кодексу законів про працю України,   ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), Рішенням Конституційного суду  України  № 6рп/2007 від 09.07.2007 року, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України суд,-                                            

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  -  задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області щодо не донарахування та недовиплати коштів, передбачених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області  на користь ОСОБА_1 2 314 гривень допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення.  

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області  на користь ОСОБА_1 42 804 гривні доплати за роботу на радіоактивно-забрудненій території.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області  державне мито в сумі 54, 40 грн. в прибуток держави.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області  державне мито в сумі 428, 04 грн. в прибуток держави.

В решті позову відмовити за безпідставністю.          

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.

Суддя: