Ухвала суду № 65809242, 05.04.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/7638/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Ломанін В.Є. Провадження № 11-кп/789/80/17 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Сарновського В.Я.

Суддів - Тиха І. М., Галіян Л. Є.,

при секретарі - Дідух М.Є.,

з участю: прокурора - Хрипливого Є.В.,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернопіль, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:

-27.05.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання ОСОБА_3 У виді 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 Вирішено рахувати з моменту його затримання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Тернопіль, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, раніше судимого:

-27.05.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 вирішено рахувати з моменту його затримання.

Питання щодо судових витрат вирішено.

Згідно з вироком 24 травня 2016 року близько 04 год. 00 хв. у ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4, які перебували в приміщенні загального коридору під'їзду №2 будинку АДРЕСА_3, виник злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, 24 травня 2016 року близько 04год. 00 хв. ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4, без розприділення ролей, скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає та їхні дії не будуть помічені сторонніми особами, перебуваючи в приміщенні загального коридору під'їзду №2, що розташований в будинку АДРЕСА_3, за допомогою сили розірвали протиугонний трос, який матеріальної цінності для потерпілої не представляє, яким були зафіксовані до труби батареї два велосипеди торгової марки LongWay та тогрової марки MIFA. В такий спосіб ОСОБА_3, таємно, з корисливих мотивів викрав велосипед іноземного виробництва торгової марки MIFA вартістю 3500 грн., а ОСОБА_5, таємно з корисливих мотивів викрав велосипед іноземного виробництва торгової марки LongWay вартістю 2400 грн.

Із викраденими велосипедами ОСОБА_4, разом із ОСОБА_3, з місця вчинення злочину втекли, чим спричинили ОСОБА_6, матеріальну шкоду на загальну суму 5900 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить змінити оскаржуваний вирок та звільнити його від відбування покарання, застосувавши до нього ст. 75 КК України. Вважає вирок занадто суворим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину. Просить врахувати, що ним було відшкодовано потерпілій повністю моральна та матеріальна шкода, свою вину він визнав повністю, погодився з всіма доказами і щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, його позитивну характеристику по місцю проживання.

В частині засудження ОСОБА_3 вирок не оскаржувався.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду, обвинуваченого ОСОБА_4, який просив задоволити його апеляційну скаргу, прокурора, який вважає оскаржуваний вирок законним і обгрунтованим, обвинуваченого ОСОБА_3 який просив призначити більш м'яке покарання, перевіривши матеріали провадження та наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів з'ясувала наступне.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить поновити йому строк оскарження вироку від 16 листопада 2016 року і стверджує, що не зміг його вчасно оскаржити через хворобу. Також, згідно матеріалів провадження копія вироку ОСОБА_4 вручена 24 листопада 2016 року і апеляційну скаргу він подав 21 грудня 2016 року.

За наведених обставин колегія суддів приходить до переконання, що він пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено і кваліфікація його дій за ч.2 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому вирок в цій частині перевірці апеляційним судом не підлягає.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо надмірної суворості призначеного судом покарання, колегія суддів приходить до переконання, що вони є безпідставними з огляду на наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_4 27 травня 2014 року був засуджений за ч.2 ст.186 КК України і йому призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з звільненням від відбування вказаного покарання з іспитовим строком 3 роки.

Злочин, за який його засуджено оскарженим вироком, ОСОБА_4 вчинив 24 травня 2016 року, тобто під час встановленого йому іспитового строку.

Як роз'яснено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК. Частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Щодо призначеного ОСОБА_4 покарання, то як слідує зі змісту оскарженого вироку, суд першої інстанції при його призначенні відповідно до вимог ст.50,65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину і конкретні обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставин, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, та призначив покарання у виді позбавлення волі в згідно санкції інкримінованої статті строком на 3 роки, а визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків з невідбутих за попереднім вироком чотирьох років приєднав лише частину цього покарання, а саме 1 рік 1 місяць.

Таким чином, судом дотримано вимог ч.4 ст.71 КК України, за змістом якої остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, доводи ОСОБА_4 щодо наявності підстав для зміни вироку і пом'якшення покарання та застосування відносно нього ст. 75 КК України суперечать вимогам закону, а тому його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи із наведеного, керуючись ст.ст. 404-419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Я. Сарновський