Рішення № 65808788, 27.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7792/14 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/1207/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 28

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф..

з участю секретаря Бохонко Е.Р.,

з участю ОСОБА_2

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з участю третьої особи ОСОБА_9, про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

30 жовтня 2014 року позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просить стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 борг в сумі 92 724,51 грн., що еквівалентно 13 518,84 польських злотих (за курсом польського злотого до гривні 6,86 грн. до 1), штрафні санкції в розмірі 3% річних в сумі 2 701,10 грн., 3 000 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 серпня 2012 року о 10 годині 30 хвилин на 22 км + 300 м автодороги Львів - Краковець з вини водія автомобіля «Volkswagen Рassat», державний реєстраційний номер у Польщі НОМЕР_2, ОСОБА_10, який згідно полісу «Зелена карта» PL|06|0846710 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахований польською страховою компанією «Compensa», сталося зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Outlander 3.0 АТ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 Автомобілі отримали технічні ушкодження. Відповідачем ОСОБА_4 подана заява до страхової компанії «Глобус» про страховий випадок, проведено огляд транспортного засобу на предмет фіксації технічних ушкоджень. 15 вересня 2012 року ФОП ОСОБА_9 згідно приймально-здавального акту було прийнято від ОСОБА_8, який діяв за усним дорученням ОСОБА_4, автомобіль марки «Mitsubishi Outlander 3.0 АТ» для проведення ремонту. Це оформлено відповідним заказ-нарядом №Д000024696 від 22 жовтня 2012 pоку, де визначено та погоджено загальну вартість робіт і запчастин в розмірі 30 090 грн. 22 жовтня 2012 року, згідно акту прийому-передачі представник ОСОБА_4 ОСОБА_8 отримав відремонтований автомобіль та підтвердив об'єм і якість виконаних робіт, відсутність претензій щодо терміну і якості робіт. ОСОБА_4 27 серпня 2012 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», яке є офіційним представником польської страхової компанії «Compensa» на території України, та провело виплату страхового відшкодування. За ремонт автомобіля виконавцю виплата не проведена. ФОП ОСОБА_9 усутупив йому (позивачеві) право вимоги боргу в розмірі 30 090 грн. Просить позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 30 листопада 2016 року позов задоволено. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в користь ФОП ОСОБА_5 92 724,51 грн. що еквівалентно 13 518,84 злотих (з розрахунку 6,86 грн. за 1 злотий), 3 % річних - 2 701,10 грн., 3 000 грн. витрат на правову допомогу, 300,90 грн. судового збору.

Рішення оскаржив ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не враховано обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає,що він має право керувати автомобілем «Mitsubishi Outlander 3.0 АТ», не є його власником. Правом розпоряджатися автомобілем, у тому числі вирішувати питання про ремонт автомобіля, він не наділений. Страхового відшкодування він не одержував. ОСОБА_9 не проводив ремонт автомобіля.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить таку задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 25 серпня 2012 року на 22 км + 300 м автодороги Львів - Краковець о 10 годині 30 хвилин з вини водія автомобіля «Volkswagen Рassat», зареєстрованого у Польщі під номером НОМЕР_2,- ОСОБА_10 сталося зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем «Mitsubishi Outlander 3.0 АТ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 Транспортні засоби отримали технічні ушкодження.

ОСОБА_10 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 12 КУпАП (т.1 а.с.7).

Цивільна відповідальність у зв'язку із експлуатацією автомобіля «Volkswagen Рassat» відповідно до полісу «Зелена карта» PL|06|0846710 застрахована польською страховою компанією «Compensa».

Власником автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0 АТ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_6, а ОСОБА_4 наділений правом керувати цим транспортним засобом, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію. Із особливих відміток у цьому свідоцтві вбачається, що автомобіль придбаний за кредитні кошти та існує заборона його відчуження (т.1 а.с.4).

Про страховий випадок повідомлено страхову компанію «Глобус», яка є офіційним представником польської страхової компанії «Compensa». Представником страхової компанії проведено огляд транспортного засобу та зафіксовано технічні ушкодження. Огляд транспортного засобу проводився в майстернях ФОП ОСОБА_11., з яким співпрацює ця страхова компанія.

Страховою компанією «Глобус» складено страховий акт № 12GL-3597 від 29 серпня 2014 року та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 30 090 грн. (т.1 а.с.90)

1 вересня 2014 року ТДВ СТДВ «Глобус» перераховано на рахунок представника власника автомобіля - ОСОБА_7 страхове відшкодування в сумі 30 090грн., що сверджується платіжним дорученням № 5821 (т.1 а.с.89). Страхова компанія «Compensa» провернула суму виплаченого страхового відшкодування ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», що вбачається із повідомлення № 1646-ЮРС від 12 квітня 2016 року (т.1 а.с.174).

30 грудня 2013 року за договором про відступлення права вимоги ОСОБА_9 відступив ОСОБА_5 право вимоги сплати боргу в сумі 30 090 грн. (т.1 а.с.16). Було видано рахунок па оплату № 0000000194 від 10 січня 2014 року на суму 30 090 грн. (т.1 а.с.17).

17 жовтня 2014 року представником ОСОБА_5 ОСОБА_4 направлено претензію про сплату боргу, яка не була вручена адресату (т.1 а.с.19-20).

Згідно з п. 1.1. згаданого договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №30/12/1 від 30 грудня 2013 року по наданих послугах та розрахунках, укладеними між первісним кредитором та контрагентами, що вказані у додатках до договору №30/12/1 від 30 грудня 2013 року. Перелік усіх боржників узгоджується та затверджуються сторонами договору у додатках до договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору.

Згідно з п.4.5. договору додатки до нього є його невід'ємною частиною. Зазначене узгоджується з вимогами частини 1 статті 517 ЦК України.

Додатки до договору про відступлення права вимоги суду не надані.

Пунктом 2.2. зазначеного договору від 30 грудня 2013 року передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цим договором протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного договору шляхом поштового надсилання боржнику копії цього договору (та/або повідомлення про переуступку) або вручення особисто під розписку представнику боржника.

Докази на підтвердження повідомлення відповідачів про відступлення права вимоги відсутні.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 15 вересня 2012 року ФОП ОСОБА_9, згідно прийомо - сдаточного акту прийняв від ОСОБА_8, який діяв за усним дорученням ОСОБА_4, автомобіль «Mitsubishi Outlander 3.0 AT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, для проведення ремонту, що було оформлено відповідним заказ-нарядом №Д000024696 від 22 жовтня 2012 pоку, де визначено та погоджено представником відповідача загальну вартість робіт та запчастин в розмірі 30 090 грн.

Така позиція суду є необґрунтованою, оскільки позивач стверджує, що 22 жовтня 2012 року вже відремонтований автомобіль був переданий представнику власника ОСОБА_8 Заказ-наряд датований цією ж датою. Відтак, погодження вартості робіт і запчастин після здійснення ремонту не мало будь-якого значення.

Надані позивачем на підтвердження позовних вимог копії приймально-здавальних актів не містять відомостей про дату їх складання, а також не містять найменування виконавця робіт, у них відсутні підписи платника (т.1 а.с.11-12). У наданих копіях заказ-наряду № Д000024696 від 22 жовтня 2012 року відсутній підпис майстра.

Згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає па підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Є встановленим і цього не заперечують сторони, що власник автомобіля не погоджував жодних питань щодо ремонту автомобіля із ФОП ОСОБА_11., станцію технічного обслуговування ніколи не відвідував.

Докази про те, що власник автомобіля ОСОБА_6 уповноважував ОСОБА_8 представляти його інтереси у питаннях ремонту пошкодженого автомобіля відсутні.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 866 цього Кодексу договір побутовою підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Відповідачі заперечують, що ремонт автомобіля проведений ФОП ОСОБА_9 Докази протилежного відсутні.

Окрім того, не надано доказів на обґрунтування причини передачі відремонтованого автомобіля, якщо такий ремонт був проведений ФОП ОСОБА_11., без оплати робіт та запчастин, що не узгоджується із вимогами ст.856 ЦК України, яка передбачає право підрядника на притримування результату роботи, а також устаткування та іншого майна, що є у підрядника, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що між сторонами виникли договірні зобов'язання, які регулюються главою 61 ЦК України і одночасно зазначив про наявність деліктних зобов'язань, що регулюються главою 82 цього Кодексу, що не може вважатися вірним.

Колегія суддів при вирішенні спору виходить з доказів, що надані сторонами.

Належні та допустимі докази, які б достовірно підтверджували те, що ОСОБА_6 уповноважував ОСОБА_8 на представництво інтересів власника автомобіля щодо його ремонту, зокрема, укладення договорів з іншими особами; проведення ремонту належного ОСОБА_6 автомобіля ФОП ОСОБА_11. на підставі договору підряду та наявність права вимоги у позивача про стягнення боргу за таким договором, - відсутні. Також не надані докази про наявність підстав відшкодування шкоди та передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Висновки суду першої інстанції про стягнення коштів у сумі 92 724,51 грн., що еквівалентно 13 518,84 польських злотих, не мають жодних обґрунтувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в користь позивача не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 30 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову про стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в користь ОСОБА_5 92 724,51 грн., що еквівалентно 13 518,84 польських злотих з розрахунку 6,86 грн. за 1 злотий, 3% річних в сумі 2 701,10 грн., 3 000 грн. витрат на правову допомогу, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді