Рішення № 65803913, 27.03.2017, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/3928/14-ц

27.03.17 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого - судді Сєчко В.Л.,

З участю секретаря Паращенко Л.І.

Адвоката ОСОБА_1

у відкритому судовому засіданні в м. Козятині розглянувши в м. Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП Учбово-виробничий комбінат «АвтоСвітПлюс» про визнання договорів недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів за договором позики об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПП Учбово-виробничий комбінат «АвтоСвітПлюс» про визнання недійсним договору від 23 липня 2013 року про відчуження ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6 автомобіля Фольксваген Транспортер випуску 2004 року, номерний знак НОМЕР_1 та визнання недійсним договору позики укладеного 16 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Козятинського міськрайонного суду від 20.06.2014 проведено поділ квартири, а в частині визнання автомобіля спільною сумісною власністю відмовлено. Предметом розгляду справу є поділ спільно набутого майна подружжя , а саме : квартири та легкового автомобіля . В ході розгляду справи відповідачем було подано заперечення проти позову та долучено договір позики від 16.07.2011, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 100000 гривень строком на два роки . Про існування даного договору позики вона не знала. В вказаних запереченнях було також зазначено , що в рахунок боргу по даному договору ОСОБА_3 передав автомобіль Фольксваген Транспортер , днз АВ 1958 ВН ОСОБА_4 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Козятинського міськрайонного суду та апеляційного суду Вінницької області скасовано , та справу направлено на новий судовий розгляд . Відповідно до даної ухвали, спірний автомобіль визнаний спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та вказано , що договори , вчинені одним з подружжя, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації , а також договори стосовно цінного майна, мають бути укладені за згодою другого з подружжя.

Тому вважає , що необхідно визнати договір позики недійсним , оскільки даний договір позики не укладався в період часу зазначеного в договорі (16.07.2011), а був укладений лише для того щоб уникнути поділу спільного майна подружжя . Про даний договір вона не знала. ОСОБА_7 визнати недійсним договір про відчуження ОСОБА_3 ОСОБА_4 автомобіля, який було здійснено в рахунок погашення заборгованості за договором позики , оскільки ОСОБА_3 розпорядився спільним майном , що є у спільній сумісній власності , без її згоди, як співвласника

ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів в сумі 100000 гривень об'єктом права спільної сумісної власності подружжя , отриманих ОСОБА_3 за договором позики укладеного 16 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були витрачені в інтересах сім'ї , що створює певні майнові обов'язки для того з подружжя , який не є стороною договору посилаючись на те , що про укладання даного договору позики його колишня дружина ОСОБА_2 знала , оскільки дані кошти були витрачені на ремонт та переобладнання квартири №4 по вул. Червоноармійська в м. Козятині Вінницької області. В період шлюбу ОСОБА_2 успадкувала квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому, відповідно до договору міни, поміняла на квартиру АДРЕСА_2, та яку переобладнано в магазин жіночої білизни «Ажур» . Оскільки кошти від позики витрачені на ремонт квартири просить визнати їх об'єктом права спільної сумісної власності.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_2- позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним в судовому засіданні підтримали обставини та вимоги викладені в первісному позові та просять їх задовільнити, зустрічні позовні вимоги не визнають та просять відмовити в задоволенні зустрічного позову. ОСОБА_7 вказали, що до даних правовідносин слід застосувати ст. 1046 ЦК України, де зазначено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а ОСОБА_3.М. в рахунок погашення боргу за договором позики повернув не кошти в сумі 100000 гривень, а автомобіль .

ОСОБА_7 зазначили, що договір позики в час який вказаний в договорі і розписці фактично не укладався. Текст договору та розписка були виконані значно пізніше, коли стало питання про розподіл майна. Просила суд витребувати у відповідачів оригінали договору і розписки для проведення експертизи по становленню давності виконання підпису в договорі і розписці. Договір позики був складений з метою виправдати факт відчуження автомобіля «Фольксваген».

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8, в судовому засіданні суду пояснив , що кошти за договором позики були витрачені в інтересах сім'ї, а саме на ремонт та переобладнання квартири під магазин. При укладанні договору позики була дотримана його письмова форма і ОСОБА_2 знала про його укладання. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог по первісному позову та задовільнити зустрічний позов.

Позовні вимоги ОСОБА_3, просить задовольнити, оскільки оригінал розписки про отримання коштів предявлявся в суді під час слухання справи №133/2770/13-ц, і був посвідчений підписом судді Воронюк В.А. Автомобіль «Фольксваген» був переданий ОСОБА_4, в рахунок погашення позики.

ПП Учбово-виробничий комбінат «АвтоСвітПлюс» будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився.

Відповідач ОСОБА_4 за первісним позовом допитана в судовому засіданні в якості свідка, суду пояснила, що в неї були кошти, які вона відклала на навчання сина. В 2011 році до неї звернувся її брат-Лисецький ОСОБА_3 з проханням позичити кошти, для ремонту та переобладнання квартири. Оскільки сума була значна, то позику оформили договором та розпискою, зразки яких вона знайшла в інтернеті. З юристом вона не консультувалась, щодо укладання договору позики. ОСОБА_9, щодо укладання договору не було. Через два роки, по спливу терміну повернення коштів, брат запропонував віддати автомобіль в рахунок повернення боргу і вони уклали договір купівлі-продажу. Питання про повернення боргу постало влітку 2013 року.

ОСОБА_7 вказала, що договір позики та розписка зберігались у неї . При укладанні договору позики питання про передачу автомобіля в рахунок погашення позики, не стояло. Їй було відомо, що автомобіль являється спільною сумісною власністю подружжя.

Надати суду оригінали договору позики та оригінал розписки не може, оскільки вони знищені.

Дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 необхідно задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду пояснив, що в 2011 році до нього з дружиною звернувся ОСОБА_3, щоб позичити кошти на ремонт квартири. Дані кошти в нього були і вони з дружиною позичили ОСОБА_3 100000 гривень. В свою чергу, ОСОБА_3 написав власноруч розписку у нього вдома , де також вказав, що зобов'язується повернути кошти через два роки, а при відсутності коштів, переписати машину на його дружину ОСОБА_4 В 2013 році ОСОБА_3 переписав машину на ОСОБА_4 Не знає де розписка, оскільки борг повернуто шляхом перереєстрації автомобіля "Фольксваген" на його дружину .

ОСОБА_7 вказав, що він також приймав участь в підготовці квартири до ремонту, розбивав стіни, виносив сміття, допомагав грузити будівельні матеріали. Скільки коштує ремонт квартири він не знає.

На теперішній час автомобіль стоїть в гаражі ОСОБА_3 Він іноді дає йому користуватись автомобілем.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що переобладнання квартири здійснювалось за позичені кошти , про що він знає зі слів ОСОБА_3 Він також допомагав їздити за будівельним матеріалом (гіпсокартоном, плиткою) завантажувати та розвантажувати його . Ремонт тривав біля трьох місяців.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні суду пояснив , що до нього в липні 2011 року звернувся ОСОБА_3 з проханням зробити ремонт. В квартирі були лише голі стіни та незалита підлога. Він в квартирі вирівняв стіни гіпсокартоном , залив підлогу , поклав плитку , зробив електроотоплення . З ним розраховувався ОСОБА_3 , який і привозив будівельні матеріали. ОСОБА_7 приїздила дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_2, яка також привозила будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив , що на переобладнання та ремонт квартири №4 ОСОБА_3 позичив гроші у своєї сестри- Могир ОСОБА_4 . Про дану подію він знає зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При обміні квартирами з другого на перший поверх різниця не доплачувалась. ОСОБА_2 за час спільного проживання з ОСОБА_3 була на його утриманні . Квартира ,в якій робився ремонт, була в поганому стані . Сам він не приймав участі в ремонті квартири. На даний час ніяких відносин з ОСОБА_2 не підтримує, а підтримує відносини з ОСОБА_3 та Дмитром.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив , що являється батьком ОСОБА_3 та те, що весною 2011 року його син з ОСОБА_2 зробили обмін квартирами з другого на перший поверх. На переобладнання квартири під магазин ОСОБА_3 позичив кошти в його доньки ОСОБА_4. Дані кошти були спрямовані на переобладнання квартири , яка була в жахливому стані . ОСОБА_7 зробив ремонт в квартирі на другому поверсі. Яка сума коштів була витрачена на ремонт на квартири №4 на другому поверсі та квартири №8 на першому поверсі , він не знає. Ремонт допомагали робити він , зять , ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16 . За ремонт розраховувався ОСОБА_16 , який також закупляв будівельні матеріали.

Яка участь ОСОБА_2 була в укладанні договору позики він не знає.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив , що в влітку 2011 року він робив меблі під замовлення в магазин «Ажур». Загальна сума замовлення 16000 грн. Узгоджував дизайн меблів з ОСОБА_3 та ОСОБА_2. З ним розраховувався ОСОБА_3.

Судом встановлено, що 10.09.2013 року Козятинським міськрайонним судом було відкрите провадження у справі №133/2770/13-ц за позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_3, про поділ спільного майна подружжя.

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 березня 1997 року. Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 16 липня 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області. Предметом позову являється квартира та автомобіль марки «Фольксваген Транспортер» днз. АВ1958 ВН.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 встановлено , що спірний автомобіль був спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із ксерокопії договору позики та розписки, 16.07.2011 було укладено договір позики між ОСОБА_3 та його сестрою ОСОБА_4, згідно з яким ОСОБА_3 в інтересах його сімї взяв у борг 100000 гривень , які зобовязався повернути до 15 липня 2013 року. На підтвердження отримання коштів являється розписка (а.с.60, 61 т.1) .

23 липня 2013 року ОСОБА_3, відчужив свої рідні сестрі ОСОБА_4 автомобіль «Фольксваген Транспортер » днз. АВ 1958 ВН. ОСОБА_4, зареєструвала куплений автомобіль на своє ім'я. Ринкова вартість автомобіля - 96560 гривень , згідно висновку експерта №77 (а.с.70-74 т 1). Купівля- продаж автомобіля «Фольксваген Транспортер » днз. АВ 1958 ВН здійснена за довідкою-рахунком серії ДПІ №998615 від 23 липня 2013 року, які відповідно до Правил торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими Наказом МЗЕЗторгу від 18.12.95 р. №168 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29.12.95 р. за №489/1025 (із внесеними змінами), видав покупцю-Могир Т.М. господарюючий суб'єкт- ПП Учбово- виробничий комбінат «АвтоСвітПлюс» ( а.с.37 т 1).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи №ОС-249/311 (а.с.2-32 т 2), вартість ремонтно-будівельних робіт по реконструкції квартири №4 розташованої по вул. Незалежності (вул. Червоноармійська), 58 у м. Козятині на 31.10.2011 року, може становити 70421, 00 грн.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За статтею 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозвязку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя, що узгоджується з Правовою позицією Верховного суду України від 7 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15.

Оскільки ОСОБА_3, продав свої рідні сестрі спірний автомобіль, який являється спільною сумісною власністю подружжя, і покупець ОСОБА_4. знала, що автомобіль належить подружжю на підставі спільної сумісної власності, суд приходить до висновку, що договір від 23 липня 2013 року про відчуження ОСОБА_3 гр. ОСОБА_4 автомобіля Фольксваген Транспортер випуску 2004 року, номерний знак НОМЕР_1 слід визнати недійсним.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1051 ЦК України, передбачено, що позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Статтею 65 СК України регламентуються взаємовідносини подружжя під час укладання договорів. При укладенні договоріводним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до судуз позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Аналіз зазначених норм права дає підставу суду прийти до висновку, що з презумпції спільної сумісної власності за ч. 2та 3 ст. 61 СК, за змістом яких все, включаючи грошові кошти, що одержане одним з подружжя, в тому числі і за договором, укладеним в інтересах сім'ї, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи з правової природи правочину, що укладається одним з подружжя, якщо предметом такого правочину є договір позики грошових коштів (ст. 1046 ЦК), слід застосовувати правила ч. 3 ст. 65 СКщодо необхідності отримання письмової (письмової нотаріальної, якщо договір посвідчується нотаріально) згоди другого з подружжя на розпорядження майном.

Сама ОСОБА_2, заперечувала та заперечує укладення договору позики, дійсність спірного правочину.

Стороною відповідачів по первісному позову не надані суду оригінали ні договору позики ні письмової розписки на отримання коштів.

Оскільки не допускається доведення укладення договору позики коштів показами свідків, сторона відповідачів не надала суду оригіналів оспорюваного правочину, ОСОБА_2, заперечує укладення такого правочину в інтересах сімї, суд, ґрунтуючи свої висновки на незгоді учасника (дружини) спільної сумісної власності з укладеним правочином, так як він суперечить їхнім інтересам, вважає, що позовні вимоги що до визнання недійсним договору позики укладеного 16 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_3, про визнання грошових коштів за договором позики укладеного 16 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя тісно повязані з первісним позовом ОСОБА_18

Оскільки суд на підставі досліджених доказів прийшов до висновку, що договір позики на суму 100000 грн., укладений 16 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 має бути визнаний недійсним, це виключає можливість задоволення зустрічних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст. 60, 65 СК України, ст.1046 ЦК України ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним договір від 23 липня 2013 року про відчуження ОСОБА_3 гр. ОСОБА_4 автомобіля Фольксваген Транспортер випуску 2004 року, номерний знак НОМЕР_1.

Визнати недійсним договір позики укладений 16 липня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 487,20 грн., за сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя - підпис - ОСОБА_19

З оригіналом вірно.

Суддя Секретар

Дата документу 27.03.17