Ухвала суду № 65803650, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 2608/15138/12 Головуючий в 1 інстанції - Миколаєць І.Ю.

Апеляційне провадження №22-ц/796/3063/2017 Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Заришняк Г.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 422883,13 грн. за кредитним договором.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва ухваленим 05.06.2013 року під головуванням судді Лопатюк Н.Г. у справі за вищезазначеним позовом, вимоги ПАТ «Родовід Банк» були задоволені (справа № 2608/15138/12, пр. № 2/759/707/13).

Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором (без зазначення його номеру, без зазначення дати укладення та сторін договору) у розмірі 492883,13 грн. та судовий збір у розмірі 3219,00 грн., всього 496102,13 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою про скасування і перегляд заочного рішення, посилаючись на поважність причин неявки в судове засідання, оскільки він не отримував судових повісток під час розгляду даної справи, свою реєстрацію за адресою відмінною від зазначеної у позовній заяві, що є поважною причиною неявки до суду. Крім того посилався на обставини, які суттєво можуть вплинути на вирішення справи по суті, а саме на не врахування судом спливу позовної давності.

22.11.2016 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого 05.06.2013 року задоволено.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2016 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПАТ «Родовід Банк», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В скарзі вказував на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що застосування трирічного строку позовної давності за кредитом ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Посилався на те, що відповідно до п. 5.1 кредитного договору, договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів і сплату процентів. Також зазначив, що у зв'язку з систематичним порушенням умов кредитного договору, керуючись п. 3.4.7 кредитного договору, банк звертався до боржника із листом - вимогою № 2009-192405-МК/ФЛ від 24.02.2009 року про погашення сум заборгованості, сплати процентів за користування кредитом, та сплати нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань. Проте, вимога банку про сплату простроченої заборгованості в строки, встановлені листами, боржником виконана не була.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення скарги заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1052 ЦК України, положення якої згідно з ч. 2 ст. 1054 цього Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» та ОСОБА_1 18 липня 2007 року було укладено кредитний договір № 32.2/МБ-040.07.1, згідно якого позивач зобов'язується надати відповідачу кредити в межах загальної суми 5000 доларів США на підставі додаткових угод до кредитного договору, які будуть укладені в подальшому сторонами. Відповідач (позичальник) зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитами.

18 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору згідно за умовами якої банк надав відповідачу одним траншем всю суму кредиту в розмір 5000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 24 відсотків річних.

Сторони домовились про дію кредитного договору та дату повернення кредиту - 08.07.2009р.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів згідно з умовами кредитного договору та додаткової угоди.

Станом на 16 травня 2012 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 61687 доларів 50 центів, що в еквіваленті до національної валюти України становить 492883 грн. 13 коп. Заборгованість складається з кредиту-2144, 24 долари США, процентів -389,22 долари США, пені 58 912,02 долари США, та 3% річних 242,02 долари США.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», та ОСОБА_1 18 липня 2007 року було укладено кредитний договір № 32.2/МБ-040.07.1

18 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до п. 3.4.4 кредитного договору № 32.2/МБ-040.07.1 від 18 липня 2007 року та п. 1 додаткової угоди до кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 08 липня 2009 року.

Відтак, перебіг позовної давності за вимогами ПАТ «Дельта Банк» почав відраховуватися з 09 липня 2009 року та закінчився 09 липня 2012 року.

З позовом до суду ПАТ «Родовід Банк» звернулося лише 14 вересня 2012 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Крім того, у зв'язку з систематичним порушенням умов кредитного договору, керуючись п. 3.4.7 кредитного договору, банк звертався до боржника із листом - вимогою № 2009-192405-МК/ФЛ від 24.02.2009 року про погашення сум заборгованості, сплати процентів за користування кредитом, та сплати нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань.

Пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Тобто, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України 09.11.2016 року у справі №6-2251цс16, яка є обов'язковою відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строків позовної давності (а.с. 80).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у задоволенні вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення заборгованості за договором кредиту 32.2/МБ-040.07.1 від 18 липня 2007 року з ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що умовами договору було передбачено, дію кредитного договору до повного погашення кредиту, колегія суддів не приймає, тому, що така умова не може розглядатись як встановлений строк виконання зобов'язання, так як це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями,тижнями, днями або годинами.

Перебіг позовної давності починається з того моменту, коли у позивача виникло право на позов.

Так як договором було визначено, що кредит повинен бути повернутий не пізніше ніж 08 липня 2009 року, відповідно з цього моменту у позивача виникло право на позов.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором кредиту дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: