Рішення № 65803613, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

у жовтні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовом про стягнення з відповідача у відшкодування завданої матеріальної шкоди 51 460грн. 48коп. та у відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 5 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, а відповідач - власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, яка розташована над їх квартирою.

Позивачі стверджували, що з вини відповідача було залито їх квартиру, що підтверджується актом від 4 липня 2016 року, яким причиною залиття визначено вихід з ладу вентиля на відводі ХВП в туалеті в кв. АДРЕСА_2, встановленого мешканцями самостійно.

Позивачі посилались на відмову відповідача добровільно відшкодовувати завдану шкоду, яка згідно звіту експерта №153/16 від 8 липня 2016 року складає 50 962грн. 48коп.

Також позивачі зазначали, що їм завдано моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. З урахуванням характеру та обсягу заподіяних моральних страждань, розмір відшкодування за завдану моральну шкоду позивачі оцінили у 5000грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 400грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_3 200 грн. компенсації моральної шкоди, в іншій частині відмовлено, вирішено питання судових витрат.

Справа № 756/12829/16-цАпеляційне провадження: №22-ц/796/4249/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Жук М.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення (змінити рішення), яким позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам, зокрема, акту про залиття квартири від 4 липня 2016 року та виконаному у

- 2 -

відповідності до вимог закону звіту експерта №153/16 від 8 липня 2016 року про розмір матеріальної шкоди, завданої у результаті залиття.

Також позивач посилався на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не є справедливим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який також представляв інтереси інших позивачів, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 27 січня 2005р. ОСОБА_3 належить 90/100 частин квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10/100 частин квартири.

Під час судового розгляду відповідач не заперечувала, що є власником квартири АДРЕСА_2, яка розташована над квартирою, яка належить позивачам.

Згідно акту, складеному 4 липня 2016р. працівниками ЖЕД-503 м. Києва та затвердженого в.о. начальника ЖЕД, сталося залиття квартири АДРЕСА_1 з причин виходу з ладу вентиля на відводі ХВП в туалеті в квартирі АДРЕСА_2, встановленого мешканцями самостійно.

У додатковому акті від 1 серпня 2016р., складеному працівниками ЖЕД-503, зазначено, що залиття сталося у результаті самовільного втручання власників квартири АДРЕСА_2 в систему холодного водопостачання, так як частково демонтовано вузол приєднання з металевого трубопроводу до бачка унітазу, встановлено вентиль, а підключення бачка унітазу виконано з мідної труби заниженого діаметру. Із-за відсутності антикорозійного покриття, місце встановлення вентиля на демонтованому вузлі приєднання піддалося корозії, що призвело до пошкодження різьбового з'єднання з вентилем та, як наслідок, до затоплення квартири АДРЕСА_1.

Також у актах зазначено, що у результаті залиття квартири АДРЕСА_1 було пошкоджено: у кімнаті, площею13кв. - стеля, стіни, обклеєні шпалерами, паркетна підлога; у кімнаті, площею 18,1кв.м. - стеля, стіни, обклеєні шпалерами, паркетна підлога; у кухні - стеля та стіни; у коридорі - стеля, обклеєна шпалерами; у туалеті - стеля; та деформація дверного полотна у кімнаті, площею 13кв., у туалеті та ванній кімнаті.

Згідно звіту визначення розміру майнової шкоди, складеному ФОП ОСОБА_8 8 липня 2016р., розмір матеріальної шкоди становить 50 962грн. 48коп., у тому числі ПДВ - 8 493грн. 75коп.

19 серпня 2016р. позивачі уклали договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого відчужили квартиру АДРЕСА_1.

6 вересня 2016р. ПАТ «СК «Універсальна» сплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 1347грн. 20коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі отримали страхове відшкодування, відчужили належну їм квартиру, та не довели розмір заподіяної їм матеріальної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з обсягу моральних страждань позивачів, розміру часток у праві власності на квартиру, вік та майновий стан, як позивачів, так і відповідача.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

- 3 -

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позивач зобов'язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини.

З наданих суду першої інстанції актів, складених працівниками ЖЕД-503, встановлено, що злиття квартири позивачів сталося з вини власника квартири АДРЕСА_2, яка розташована над квартирою АДРЕСА_1. Також у акті від 4 липня 2016р. та у додатковому акті від 1 серпня 2016р. зазначена причина залиття.

Під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача не заперечувався факт залиття квартири позивачів, проте, представник відповідача стверджував, що залиття відбулося не з вини відповідача, однак не було надано належних та достатніх доказів у спростування причин залиття, зазначених у актах. Представник відповідача обмежився посиланням на те, що відповідальність за залиття квартири позивачів повинен нести балансоутримувач будинку, а позивачем не надано належних доказів у підтвердження вини відповідача у залитті квартири позивачів.

Проте, представником відповідача не враховано, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Однак, представником відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції не було спростовано належними доказами обставини, зазначені у акті від 4 липня 2016р. та у додатковому акті від 1 серпня 2016р., а також не було заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що залиття квартири позивачів відбулося з вини відповідача.

Також колегія суддів враховує, що відповідачем рішення суду в цій частині оскаржено не було, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини у залитті квартири позивачів.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У підтвердження своїх позовних вимог позивачі надали звіт ФОП «ОСОБА_8.» від 8 липня 2016р., який був виконаний спеціалістом, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане Фондом державного майна України, та зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів. При цьому, звіт містить перелік робіт та їх вартість для усунення пошкоджень, завданих квартирі позивачів у результаті залиття.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог та стягненні матеріальної шкоди у зв'язку із ненаданням позивачами належних доказів у підтвердження розміру завданих збитків, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 215 ЦПК України не зазначив, з яких підстав, міркувань або інших причин не прийняв, як належний доказ вищезазначений звіт, та не врахував, що представником відповідача не було надано доказів, які б спростували відомості та висновки, викладені у звіті.

Також суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 2 та 3 ст. 10 ЦПК України сторони у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

У підтвердження розміру заподіяних їм збитків, позивачі надали суду звіт спеціаліста

- 4 -

про розмір матеріальної шкоди, який не був спростований представником відповідача, тому суд першої інстанції не мав правових підстав ставити під сумнів наданий позивачами доказ.

Крім того, заперечуючи проти розміру позовних вимог, представник відповідача не надав докази, які б спростували докази, надані позивачами, а також не заявляв клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості ремонтних робіт квартири позивачів.

Відповідачем суду не було надано доказів відшкодування позивачам шкоди, завданої у результаті залиття їх квартири, а відтак правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування цієї шкоди тільки у зв'язку із тим, що у подальшому позивачі відремонтували квартиру та продали її, суд першої інстанції не мав.

Колегія суддів вважає, що не є правомірною підставою для повної відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування завданої матеріальної шкоди, виплата позивачу ОСОБА_3 страхового відшкодування.

Під час судового розгляду встановлено, що 20 серпня 2008р. між ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_3 був укладений договір страхування майна фізичних осіб. При цьому, згідно договору майно вважається застрахованим без оздоблення.

Як зазначено у розрахунку суми страхового відшкодування, будь-яке внутрішнє оздоблення, зокрема, покриття внутрішніх стін (шпалери, вагонка, керамічна платки тощо), навісні стелі, покриття підлоги, покриття зовнішніх стін, міжкімнатні двері та інше поліпшення, в рамках укладеного договору в поняття житлова нерухомість не входять і відповідно страховим захистом не покриваються.

Отже, страхове відшкодування у розмірі 1347грн. 20коп. не відшкодувало у повному обсязі заподіяну позивачам залиттям їх квартири шкоду, а тому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою зобов'язана сплатити особа, яка завдала шкоди.

Та обставина, що після залиття квартира була позивачами продана, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за завдану шкоду, так як під час судового розгляду було встановлено, що позивачами до продажу квартири в ній був проведений ремонт, що також підтверджується умовами договору купівлі-продажу квартири, у пункті 9 якого зазначено, що квартира не містить недоліків або дефектів, які перешкоджають у її використанні за призначенням. При цьому, з акту огляду квартири, складеного оцінювачем ОСОБА_8, вбачається, що квартира має значні ушкодження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди ухвалено судом без неповного з'ясування фактичних обставин справи, суд не надав належну оцінку доказам, наданим сторонами, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачам, колегія суддів враховує, вартість ремонтних, зазначених у зведеному кошторисі, який складений оцінювачем ОСОБА_8, виключаючи ПДВ та страхову виплату.

Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитки у вигляді ПДВ виникають виключно при проведені ремонтних робіт платником зазначеного податку. При виконанні ремонтних робіт особою, що не є платником ПДВ, збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов'язаних із ремонтом, а відтак і до розміру матеріальної шкоди.

Позивачами не було надано документів, які б підтверджували сплату ними ПДВ при виконанні ремонтних робіт, або укладенні договору на виконання ремонтних робіт з особою, яка є платником ПДВ, тому підстав для стягнення з відповідача ПДВ у сумі 8 493грн. 75коп.

- 5 -

на користь позивачів колегія суддів не вбачає.

Таким чином, відповідач повинна відшкодувати позивачам завдану залиттям квартири шкоду у сумі 41 121грн. 53коп. ( 50962,48-8493,75-1347,20 ), а враховуючи частки позивачів у спільній частковій власності, стягненню підлягає на користь ОСОБА_3 37 009грн. 38коп. (90/100 частин), та користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 2 056грн. 08коп. (10/100 частин).

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_3, у сумі 200грн., та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у сумі 400грн., суд першої інстанції не у повній мірі врахував ступінь вини відповідача у завданні моральної шкоди, відмову відповідача у добровільному порядку відшкодувати завдану залиттям квартири шкоду, що змусило позивачів прикладати додаткових зусиль для захисту своїх порушених прав, а тому вважає, що визначені судом першої інстанції суми не є справедливими та розумними, і підлягають збільшенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач ОСОБА_1, як інвалід 1 групи, звільнений від сплати судового збору, тому при пред'явленні апеляційної скарги ним судовий збір оплачений не був.

Згідно п. 6 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 3 статті 6 вказаного закону визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою, яка містила вимоги майнового характеру - про стягнення матеріальної шкоди у сумі 51 460грн. 48коп., яка повинна була бути оплачена судовим збором у сумі 551грн. 20коп., та вимоги немайнового характеру - про стягнення моральної шкоди на користь кожного позивача, тобто три вимоги немайнового

- 6 -

характеру, які підлягали оплаті судовим збором у сумі 1 653грн. 60коп. (551,20х3), а всього 2 204грн. 80коп.

Таким чином, за подання даної апеляційної скарги судовий збір підлягав оплаті у сумі 2 425грн. 28коп., і на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 37 009грн. 38коп. матеріальної шкоди, 1000грн. моральної шкоди, 367грн. 47коп. судового збору, а всього 38 376грн. 85коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 056грн. 08коп. матеріальної шкоди, 500грн. моральної шкоди, а всього 2556грн. 08коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2 056грн. 08коп. матеріальної шкоди, 500грн. моральної шкоди, а всього 2 556грн. 08коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави (на розрахунковий рахунок № 31210206780010; отримувач УДКС у Солом'янському районі м. Києва; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; ЄДРПОУ 38050812; код банку отримувача 820019) судовий збір у сумі 2 425грн. 28коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: