Ухвала суду № 65803576, 28.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,

при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державних виконавців та зобов'язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: посадові особи відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року,

встановила:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року названу скаргу задоволено.

Визнано неправомірними рішення та дії державних виконавців ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві щодо складання довідки-розрахунку № 14667 від 17.04.2015 року, довідки розрахунку № 18656 від 20.05.2015 року, довідки-розрахунку № 1/6 від 02.11.2015 року, довідки-розрахунку № 297 від 16.01.2016 року, довідки-розрахунку № 915/6 від 25.04.2016 року, довідки-розрахунку № 915/6 від 25.08.2016 року про розмір заборгованості зі сплати аліментів, а також щодо відмови в обчисленні (перерахунку) розміру заборгованості заявника зі сплати аліментів з урахуванням доказів роботи заявника та рівня заробітку, а також щодо ОСОБА_1

Визнано довідку-розрахунок № 14667 від 17.04.2015 року, довідку розрахунок № 18656 від 20.05.2015 року, довідку-розрахунок № 1/6 від 02.11.2015 року, довідку - розрахунок № 297 від 16.01.2016 року, довідку - розрахунок № 915/6 від 25.04.2016 року, довідку-розрахунок № 915/6 від 25.08.2016 року про розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів незаконними та скасовано їх.

Зобов'язано ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві перерахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 станом на 31.12.2016 року, з урахуванням наданих ним довідок про розмір отриманої заробітної плати за час, протягом якого стягнення не проводилось і скласти відповідну довідку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначену ухвалу суду з постановленням нової ухвали провідмову в задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із неправомірності дій суб'єктів оскарження.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, починаючи з 02 жовтня 2009 року до досягнення повноліття дітьми.

25 лютого 2010 року відкрито виконавче провадження.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 29.11.2016 року ОСОБА_1 отримував доходи у вигляді заробітної плати, а саме: з першого кварталу 2009 року по другий квартал 2010 року, з четвертого кварталу 2012 року по перший квартал 2014 року та з третього кварталу 2015 року по другий квартал 2016 року.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що визначена заборгованість по сплаті аліментів не відповідає вимогам закону, оскільки державні виконавці при її визначенні не врахували заробітну плату, яку отримує скаржник.

Згідно ч. 3 ст. 195 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

З матеріалів справи вбачається, що на час виникнення заборгованості, і на час визначення її розміру, ОСОБА_1 мав постійну роботу, на якій отримував заробітну плату.

Виходячи з цього, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у державних виконавців були відсутні підстави для нарахування заборгованості по сплаті аліментів у період роботи ОСОБА_1, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не з'ясував що це за дохід, тому що відсутня довідка про перерахування податків боржника, колегія суддів відхиляє, оскільки у відомостях з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 29.11.2016 року є інформація з приводу перерахування податків у бюджет.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки кримінальному провадженню з приводу підробки ТОВ «Бест Неон» довідки про заробітну плату ОСОБА_1, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини на час розгляду справи в суді, не встановлені відповідним вироком суду з цього приводу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 13 січня 2017 року постановлена з додержанням вимог закону, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук