Рішення № 65783278, 28.03.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/3/17

Номер провадження 2/530/183/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

Приватного підприємства «Агроекологія» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна та грошей, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом приватного підприємства «Агроекологія» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна та грошей.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_2, підтримав збільшені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка, ОСОБА_3, в судове засідання не з»явилася, але направила заяву про розгляд справи за її відсутності і не визнання позовних вимог.

Заслухавши представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги не обґрунтовані і такі, що не підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України, нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 ст.4 Закону України Про оренду землі говорить, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Ст.5 Закону України Про оренду землі вказує, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 року за № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1,2,3,4,5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частина 1 ст.215 ЦК України вказано - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - ч.2 ст.207 ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є сільськогосподарським виробником і має в тривалому обробітку декілька тисяч гектарів землі сільськогосподарського призначення, які орендують у приватних власників земельних ділянок фізичних осіб загальною кількістю декілька сотень.

Згідно з укладеними з орендодавцями договорами позивач массово виплачує орендну плату протягом серпня кожного року, що спричиняє певне недотримання дисципліни при взаємодії з фізичними особами. Особливості тісних родинних зв»язків на території Зіньківського району Полтавської області, помилкове сприйняття фізичними особами на боці обох сторін порядку та підстав виплати орендної плати (як з боку позивача, так і з боку відповідача), спричинили помилкове, без належних підстав та належної перевірки документального обгрунтування виплат (зокрема, наявності правовстановлювальних документів на земельну ділянку) на користь відповідача на підставі довірливих особистих відносин між посадовими особами позивача та відповідачем.

В ході інвентаризації розрахунків та земельного банку, який перебуває в користуванні позивача, позивачем було виявлено, що відповідач, ОСОБА_3, отримала від позивача грошові кошти та товарно-матеріальні цінності за відсутності документальних підстав для таких виплат належних правовстановлюючих документів, складених в порядку, передбаченому чиним законодавством України.

Позивач вважає, що в діях відповідачки наявні ознаки шахрайських дій, відповідальність за які передбачена ст. 190 КК України, проте має намір врегулювати цивільно-правові відносини з відповідачем без звернення до правоохоронних органів в межах цивільного судочинства шляхом стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманого майна на підставі ст.1212 ЦК України, допускаючи добровісну помилку відповідача-особи пенсійного віку, яка погано обізнана з правовим регулюванням та низьким рівнем правової свідомості.

Позивач, надав заяву про збільшення позовних вимог, а саме:

-ОСОБА_3 без належних правових підстав отримала від позивача грошові кошти на загальну суму 24637,34 грн, в тому числі: 4447,17 грн в 2012р., 5929,56 грн в 2013р., 5929,56 грн. в 2014р., 8331,05 грн в 2015.;

- без належних правових підстав відповідач отримала від позивача товарно-матеріальні цінності:

у 2012 році - ячмінь 13,50 ц, пшениця 13,50 ц;

у 2013 році - соняшник 2,00 ц, ячмінь 4,60 ц, пшениця 39,48 ц, кукурудза 11,60ц;

у 2014 році пшениця 39,48 ц, кукурудза 5,8 ц, соняшник 1,5 ц, кукурудза 5,80 ц;

у 2015 році пшениця 39,48 ц, ячмінь 4,60 ц, соняшник 3,00 ц, кукурудза 5,8 ц;

у 2016 році пшениця 39,48 ц, ячмінь 9,20 ц, соняшник 1,50 ц, кукурудза 4,79 ц.

Разом: 31,9 ц ячменю, 27,99 ц кукурудзи, 8 ц соняшнику, 171,42 ц пшениці.

В запереченнях на позовну заяву ОСОБА_3 зазначає, що ПП «Агроекологія» посилається на те, що вона безпідставно та без належних правових підстав отримала від позивача грошові кошти на загальну суму 24637,34 грн, в тому числі 4447,17 грн в 2012 р., 5929 грн в 2013 р., 5929,56 грн в 2014 р., 8331,05 грн в 2015 р.. Також товарно-матеріальні цінності за цей же період часу в кількості 13,9 ц ячменю, 27,99 ц кукурудзи, 8 ц соняшнику, 171,42 ц пшениці.

Факти викладені в позовній заяві ПП «Агроекологія» є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, які стверджені доказами, і тому позовна заява підлягає відхиленню.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки (паю) на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області площею 4,5900 га. кадастровий номер 5321386000:00:037:0027 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ№051742 від 18.12.2001 р.. Так, 15.01.2008 р. між нею та ПП «Агроекологія» був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки площею 4,5900 га кадастровий номер 5321386000:00:037:0027 строком на 25 років. Вказаний договір був зареєстрований у Зіньківськомурайонному відділі Полтавської філії ДП "Центру ДЗК при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2009 року, який чинний і на даний час. Даний факт підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5305222412017 від 24.01.2017 року.

22 лютого 2007 року помер її свекор ОСОБА_4, яким був складений заповіт на імя ОСОБА_5. За життя ОСОБА_4 уклав з Приватним підприємством "Агроекологія" договір оренди землі щодо оренди земельноїділянкисільськогосподарського призначення площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018, що розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області, яка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IІІ-ПЛ №051603виданого Ставківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 18 грудня 2001 року. Дія даного договору закінчувалася 15.01.2008 р..

Позивачка прийняла спадщину після покійного свекра та успадкувала належну йому земельну ділянку площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018, що розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. На даний час вона є власником земельної ділянки площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018, що розташована на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1658 виданого 24.11.2011 року Державним нотаріусом Опішнянської державної нотаріальної контори ОСОБА_7. ОСОБА_7 цього копію даного свідоцтва надала до контори ПП «Агроекологія».

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Тобто, за вимогами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку та право користування нею підлягають державній реєстрації і виникають з моменту її здійснення. Право власності на земельну ділянку має бути посвідченим державним актом, у разі набуття права власності на земельну ділянку із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, таке право посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно ст. 1299 Цивільного кодексу України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Тому, щоб набути право власності на земельну ділянку площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018 ОСОБА_3 повинна була замовити в землевпорядній організації Технічну документацію із землеустрою, після чого, на її підставі, та згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1658 виданого 24.11.2011 року Державним нотаріусом Опішнянської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 зареєструвати право власності. В звязку з браком часу вона не мала змоги займатися переоформленням права на успадковану земельну ділянку. В подальшому 11.09.2013 р. позивачка замовила технічну документацію із землеустрою, яку виготовили в період до 23.06.2014 року, а 26.07.2016 року вона зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018 в органі реєстрації, підтвердженням чого є Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №6475132 від 01.08.2016 р..

До 2012 року вона працювала обліковцем тракторної бригади та МТФ ПП «Агроекологія». ОСОБА_3 надала завірену копію заповіту, а потім і копію свідоцтва про право на спадщину до контори ПП «Агроекологія». Так як земельна ділянка площею 4,8599 га, кадастровий номер 5321386000:00:010:0018 після смерті ОСОБА_6 залишилися у користуванні ПП «Агроекологія», керівництвом підприємства було запропоновано їй отримувати орендну плату за оренду земельної ділянки площею 4,8599 га, кадастровий номер 5321386000:00:010:0018 разом з орендою платою земельної ділянки площею 4,5900 га кадастровий номер 5321386000:00:037:0027. Увесь час з дня смерті ОСОБА_6, а саме з 22 лютого 2007 року по 26.07.2016 року, доки вона не оформила належним чином право власності ПП «Агроекологія» користувалося земельною ділянкою площею 4,8599 га, кадастровий номер 5321386000:00:010:0018, тобто вирощувало сільськогосподарську продукцію якою в подальшому розпоряджалося, за що і виплачували ОСОБА_3 орендну плату з власної ініціативи. Так, ст.ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Факт того, що ПП «Агроекологія» користувалося вказаною земельною ділянкою підтверджується також їхньою заявою до Шишацького відділення Миргородського ВП ГУ Національної поліції України в Полтавській області №1686 від 10.11.2016 р. у якій прямо вказується, що до набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018 дане підприємство користувалося нею у власній господарській діяльності з вирощування сільськогосподарських рослин.

ОСОБА_3 вказує, що жодних претензій з боку бухгалтерії чи юридичного відділу ПП «Агроекологія» на її адресу не надходило.

Згідно наданих відповідачем документів до заперечення, а саме копії заяви про вчинення кримінального правопорушення направленого генеральним директором ПП «Агроекології» ОСОБА_8 начальнику Шишацького відділення Миргородського ВП, зареєстрованої в журналі обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за №1686 від 10.11.2016 року вказано, що за період 2011-2016 р.р. ОСОБА_3 отримала від ПП «Агроекологія» без належних підстав, а фактично шляхом вчинення шахрайських дій з корисливих мотивів 24637,34 грн., 13,65 ц ячменю, 27,29 ц. кукурудзи, 6 ц соняшнику, 65,97 ц пшениці, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Згідно з цією заявою вказано, що ПП «Агроекологія» передала майнові блага ОСОБА_3, внаслідок помилки ПП «Агроекології».

Згідно заяви про збільшення позовних вимог вказано, що вони просять стягти із ОСОБА_9 - 24637,34 грн., 31,9 ц ячменю, 27,99 ц. кукурудзи, 8 ц соняшнику, 171,42 ц пшениці, надавши копію розрахунку плати на земельну частку (пай) від 01.10.2016 року.

З вище викладеного можна зробити висновок, що звертаючись до Шишацького відділення Миргородського ВП та Зіньківського районного суду Полтавської області, позивач ПП «Агроекологія» надає різні дані по причиненій шкоді відповідачем, ОСОБА_3, при цьому надавши копії первинних бухгалтерських документів, як вказано позивачем.

ОСОБА_7 того, як 26.07.2016 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018 в органі реєстрації, нею до офісу ПП «Агроекологія» в с. Михайлики Шишацького району був направлений лист з підтверджуючими копіями документів про те, що вона в установленому законом порядку, оформила право власності на земельну ділянку, та не бажає підтримувати орендних відносин з даним підприємством. Також, дублікат даного листа з додатками був наданий до офісу ПП «Агроекологія» та вручений особисто секретарю. Сума збитків, нарахована ПП «Агроекологія», згідно наданих відомостей складається з виплат по оренді за належні ОСОБА_3 дві ділянки, та в розрахунках, визначених у позовній заяві, та відомостях маються розбіжності та невідповідності.

Таким чином, ПП «Агроекологія» з власної ініціативи виплачувало кошти ОСОБА_3 та надавало товарно-матеріальні цінності за реальне використання належних відповідачці земельних ділянок на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області площею 4,5900 га. кадастровий номер 5321386000:00:037:0027 та площею 4,8599 га., кадастровий номер 5321386000:00:010:0018 у власній господарській діяльності з вирощування сільськогосподарських рослин.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідност.1218 ЦК Українидо складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Згідност. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Системний аналізст. 1212 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що поверненню підлягає майно (грошові кошти), яке особа набула за рахунок іншої особи (потерпілого). Тобто, це майно (грошові кошти) повинне належати іншій особі (потерпілому) на підставі закону чи договору чи інша особа (потерпілий) мала отримати це майно (грошові кошти) на підставі закону чи договору.

Відповідно до ч. 2ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно дост. 1212 ЦК Українивизначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна євідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Виходячи зі змісту даної норми закону, безпідставно набутим майном ємайно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Згідност. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавленийсвого майна.

Частина друга статті 158 Земельного кодексу України встановлює, що: «виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб».

Згідно зіст. 1 ЗУ «Про оренду землі»оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Відповідно дост. 3 цього Законуоб'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян юридичних осіб, комунальної або державної власності.

Договір оренди землі, згідно зіст. 13 ЗУ «Про оренду землі», - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди відповідає вимогам ст.ст. 14 - 15 ЗУ «Про оренду землі»: має письмову форму, зазначені всі істотні умови договору.

Згідно зіст. 18 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно дост. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди. Правовідносини щодо оренди землі регулюютьсяст. 792 ЦК Українизагальним законом та спеціальними законами, а саме ст.ст. 124 - 126 ЗК України.

Частиною 2ст. 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки відповідно до ч. 2ст. 125 ЗК Українивиникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі згідно ч. 2ст. 126 ЗК Україниоформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Згідно ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідност.58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А тому зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги ПП «Агроекологія» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна та грошей не підлягають задоволенню в звязку із ненаданням доказів у судове засідання позивачем.

За змістом ч.1ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 2ст.88 ЦПК Українивизначено, що, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеноїчи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ч.3ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

На основі викладеного та керуючись Рішення Конституційного суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі № 1-11/2005, ст.ст. 124 - 126 ЗК України, ст. ст.6,14 - 15,21,23-25,31-32 ЗУ "Про оренду землі",ст.ст. 626, 627, 637, 638, 639, 640,651, 652 ЦК України, Законом України Про оренду землі, ст. ст. 3, 10, 11,15, 27, 30, 31, 57-61, 79, 88, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

По позовних вимогах Приватного підприємства «Агроекологія» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна та грошей - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 31.03.2017 року.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_10