Ухвала суду № 65781866, 05.04.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №277/930/16-ц Головуючий у 1-й інст. Дармограй І. І.

Категорія 57 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Микитюк О.Ю., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" про визнання договору недійсним та стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ". Просила, посилаючись зокрема й на положення Закону України «Про захист прав споживачів», визнати договір фінансового лізингу від 15 грудня 2016 року № 1992 недійсним та стягнути кошти в розмірі 47500 грн.

Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року справу передано на розгляд до Соломянського районного суду м. Києва на підставі п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Ємільчинського районного суду. Зазначає, що відповідно до ст.110 ЦПК України вона, як споживач, має право предявити позов за зареєстрованим місцем свого проживання, а тому посилання суду на положення ст.109 ЦПК України є безпідставними.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, виходячи із тих міркувань, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються спеціальним законодавством, тобто Законами України «Про фінансовий лізинг» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а не Законом України «Про захист прав споживачів» та передав справу на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва, тобто до суду за місцезнаходженням відповідача.

Приймаючи до уваги предмет та підстави заявленого позову, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися повністю з аргументацією суду першої інстанції, а відтак не може й погодитися із висновком про те, що начебто заява ОСОБА_1 була прийнята Ємільчинським районним судом Житомирської області з порушенням правил підсудності.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Ємільчинського районного суду Житомирської області за своїм зареєстрованим місцем проживання (а.с.8) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», в обґрунтування якого зазначала, що, сплативши 47500 грн., вона 15 грудня 2016 року уклала з відповідачем договір №1992 фінансового лізингу, відповідно до умов якого, останній зобовязався придбати у власність трактор «Беларус-82.1» та передати його їй у користування. Згодом вона зрозуміла, що її обманули, оскільки вартість трактора значно більша, ніж та, на яку вона розраховувала та предмет лізингу так і не був їй переданий, чим порушені її права, як споживача фінансових послуг.

Відповідно до частини другої ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Разом з тим, частина пята ст. 110 ЦПК України передбачає те, що позови про захист прав споживачів можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», обґрунтовувала свої позовні вимоги порушенням її права, як споживача фінансових послуг, а тому звернулася до суду, виходячи з альтернативної підсудності, за місцем свого проживання, тобто Ємільчинського районного суду Житомирської області.

За таких обставин, при вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції законно на підставі частини пятої ст.110 ЦПК України ухвалою від 04 січня 2017 року відкрив провадження у справі, надавши позивачу можливість реалізувати її право на вибір альтернативної підсудності.

Закон України «По захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановляє права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації політики у сфері захисту прав споживачів.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» (з наступним змінами) судам розяснено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, то до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян тощо. Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем (виготівником, виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обовязки сторін, суд має виходити як із норм Закону України «Про захист прав споживачів» і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом.

До відносин, повязаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки правовідносини, які виникають із договорів фінансового лізингу, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», то колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції помилково вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами, не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, зі змісту пункту 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору і жоден із цих судів не вправі передати справу до іншого суду з мотивів непідсудності.

Аналогічне розяснення надано судам у пункті 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» про те, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК України) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК України) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК Укаїни).

Враховуючи, що саме позивач визначає підставу та предмет позову, обґрунтовує заявлені вимоги, а у даному випадку ОСОБА_1 посилається як на підставу позову на положення Закону України «Про захист прав споживачів», то остання наділена правом вибору підсудності.

Ємільчинський районний суд Житомирської області відкрив провадження у даній справі, дотримуючись правил підсудності, а тому помилково передав справу на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України.

Відповідно до ст.311 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду скасовує ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду і направляє справу для продовження розгляду до Ємільчинського районного суду Житомирської області, який має розглянути спір по суті.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Ємільчинського районного суду Житомирської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді:

.