Постанова № 65780238, 23.03.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/1519/17

Пров. №2-а/766/1426/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017 Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

секретаря Яковлєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій протиправними та зобовязання поновити виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що 11.11.2016 року нею подано до відповідача заяву про поновлення пенсії з 01.07.2015р., але листом ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Херсоні від 23.12.2016 року №530/с-21 їй було відмовлено у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують право проживання (реєстрації) в Україні. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та у зв'язку з цим просила суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо припинення виплати пенсії, зобов'язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії та виплатити позивачу у повному обсязі невиплачену пенсію починаючи з 01.07.2015р, стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, подана на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ухвали суду від 23.03.2017р. подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, дав їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, суд розглядає справу у відсутності позивача та відповідача у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Позивачка перебуває з 19.03.2004р. на обліку в ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Херсоні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

29.12.2010р. позивач виїхала на постійне проживання до країни Ізраїль. Зазначає, що 01.07.2015р. дізналася про те, що їй було припинено виплату пенсії, внаслідок чого вона звернулася до відповідача особисто із заявою від 11.11.2016р. про поновлення пенсії з 01.07.2015р.

ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Херсоні від 23.12.2016 року №530/с-21 їй було відмовлено у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують право проживання (реєстрації) в Україні.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Положення пункту 2 частини першої статті 49 вище зазначеного закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009).

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

У своєму листі від 23.12.2016 року №530/с-21 відповідач посилається на положення п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок), проте вириваючи з контексту фрази, тому що відповідно до вказаного п. 1.5. «Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сімї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача стосовно того, що позивачем не було надано документів, які підтверджують місце проживання в Україні, з огляду на положення п. 2.8 Порядку, відповідно до якого поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Посилання відповідача на п. 2.9. Порядку також не заслуговують на увагу, тому що не стосуються спірних відносин.

Відповідно до п. 2.9. Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна предявити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Отже, положення п. 2.9. Порядку стосуються осіб, які звертаються за пенсією, а не за її поновленням.

Законодавцем не встановлено більше ніяких вимог стосовно переліку документів, які необхідно подати особі при зверненні про поновлення пенсії.

Крім того, Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом та має нищу юридичну силу, ніж норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.01.2016 у справі №213/281/15-а послався на рішенням Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-1У. Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

У відповідності до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку про те, що відповідач не надав належних доказів щодо правомірності своїх дій, судом встановлено факт припинення виплати пенсії позивачу.

Отже, заявлений позов про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім того, частиною 1 ст. 94 КАСУ передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій протиправними та зобовязання поновити виплату пенсії - задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Херсоні щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Херсоні поновити виплату раніше призначеної пенсії та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі невиплачену пенсію починаючи з 01.07.2015р.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Херсоні на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Херсонський міський суд Херсонської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова, відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяОСОБА_3