Ухвала суду № 65775490, 30.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2310/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П.суддів Cтас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряХудика С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 02.11.2016 року № 0011991401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження в Україні.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про протиправність застосування Товариством звільнення від оподаткування доходу, сплаченого нерезиденту, є безпідставними та зроблені внаслідок довільного тлумачення норм чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні спору не дав належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що орендодавець, на користь якого сплачено дохід, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, а відтак, позивач має сплатити відповідний податок за встановленою податковим законодавством ставкою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 22.04.2016 р. № 181/14-03-14-01/36383806 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Техморгідрострой" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р".

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення вимог п.160.2 ст.160, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141, п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого Товариством занижено суму податку з доходу нерезидента на суму 14 707 555 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що Товариство, сплативши у періоді, що перевірявся, на користь нерезидентів виплати з доходу з джерелом походження в Україні, зокрема, орендну плату, протиправно не утримало податок з доходів в розмірі 15 % від загальної суми цього доходу.

Такого висновку податковий орган дійшов з урахуванням того, що власниками орендованих суден є не орендодавці, а інші особи, отже контрагенти позивача діють як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу, тобто вони не є бенефіціарним власником доходу, а відтак до таких платежів не можуть бути застосовані пільги по сплаті податку, передбачені Міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нерезидент, на користь якого сплачено дохід, у розумінні положень Кодексу торговельного мореплавства України, є судновласником, тобто особою, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах, а відтак, є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, тому позивач правомірно застосував звільнення від оподаткування доходу, сплаченого цьому нерезиденту. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що визначення Товариству грошового зобов'язання з податку з доходу, отриманого нерезидентом з джерелом походження в Україні, є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія судів висновки суду першої інстанції вважає правильними з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки, позивач у 2013-2015 роках уклав ряд договорів тайм-чартеру, згідно яких орендував у суб'єктів господарювання - нерезидентів ("FELICATS SYSTEM LIMITED", Кіпр та "KRAYTEKS GROUP HOLDING LIMITED", Кіпр) судна за плату.

За умовами вказаних договорів тайм-чартеру орендодавець несе усі ризики та витрати, пов'язані з утриманням екіпажу та судна.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за договорами між позивачем та його контрагентами складено акти здачі-прийому робіт та на виконання умов договорів тайм-чартеру Товариство сплатило на адресу нерезидентів частину обумовлених контрактами сум згідно банківських виписок валютного рахунку, що відповідає реквізитам контракту.

У додатку ПН до декларації з податку на прибуток ТОВ "Техморгідрострой" при сплаті орендних платежів "FELICATS SYSTEM LIMITED" (Кіпр) та "KRAYTEKS GROUP HOLDING LIMITED" (Кіпр) застосована нульова ставка податку.

Особливості оподаткування окремих видів діяльності та операцій встановлює ст. 141 ПК України. У відповідності до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із п.103.2 ст. 103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування визначено ст.103 Податкового кодексу України, зокрема, п.103.3 визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Пунктом 103.4 зазначеної статті ПК України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі-довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті ПК України доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 103.10 ст. 103 ПК України).

Статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічні положення закріплені і в пункті 3.2 статті 3 ПК України.

07.08.2013 року набрала чинності Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка ратифікована Законом України № 412-VII від 04.07.2013 року .

Відповідно до ч.1 ст. 4 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.

Згідно ч. 1 ст. 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницької діяльності в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства може бути оподаткований в іншій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Крім цього, частинами 1-3 статті 8 Конвенції передбачено, що прибутки, отримані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових та повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають прибутки, отримані від здавання в оренду морських або повітряних суден на повній (часу або подорожі) основі. Вони також включають прибутки, отримані від оренди морських або повітряних суден без екіпажу, якщо така оренда є побічною до діяльності, зазначеній в пункті 1 цієї статті.

Прибутки підприємства Договірної Держави від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (в тому числі трейлерів, барж і супутнього устаткування для транспортування контейнерів), що є побічними стосовно доходу від експлуатації морських та повітряних суден у міжнародних перевезеннях розглядається для цілей пункту 1 та 2 цієї Статті як дохід від експлуатації морських та повітряних суден в міжнародному транспорту.

Отже, із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків» і з урахуванням таких основних принципів як то «запобігання зловживання положеннями договору».

Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Вищого Адміністративного Суду України, яка викладена в ухвалі від 24 березня 2014 року у справі № К/800/52155/13.

Позивачем до перевірки було надано нотаріально засвідчені, з апостилем від 18.02.14р., від 28.04.15р., від 11.11.15р. довідки компетентного органу - Податкового Департаменту Лімассол, Республіка Кіпр (Міністерство фінансів), які засвідчують, що компанія "FELICATS SYSTEM LIMITED" (Кіпр) та компанія "KRAYTEKS GROUP HOLDING LIMITED" (Кіпр) засновані та зареєстровані на Кіпрі, є резидентами Кіпру відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи від 08.11.2012 року і їх доходи в усьому світі підлягають оподаткуванню згідно з законами Республіки Кіпр про оподаткування прибутків.

Таким чином, виходячи із приписів вказаних міжнародних договорів та наданих довідок, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені доходи нерезидентами повинні оподатковуватися в Республіці Кіпр.

Посилання відповідача на те, що контрагенти позивача не є власниками суден, а отже не є бенефіціарними отримувачами доходу від оренди цих суден є необґрунтованими, оскільки зроблені на припущеннях, виходячи із свідоцтв про право на власність, які лише підтверджують реєстрацію суден за компаніями "KLEONA TRADE LLP", "Ekohidrotechnika Ltd", "Jollanta Group Ltd." та ОАО "Северное морское пароходство", а не регулюють виплату та одержання доходу від їх оренди.

Відповідач не спростував доводів позивача про те, що його контрагенти є фактичними отримувачами доходу і мають право на отримання такого доходу, а саме плати за оренду суден.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, як орендар, сплачував орендну плату безпосередньо орендодавцю, що підтвердив представник відповідача і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки договори тайм-чартеру, укладені позивачем з нерезидентами, не передбачають умови, за якої грошові кошти, перераховані по договору як орендна плата, повинні далі перераховуватися іншій особі, яка не є орендодавцем, то орендодавець володіє не тільки правом на отримання доходу, але й визначає подальшу економічну долю доходу, тобто є бенефіціарним власником доходу, а відтак у позивача виникло право самостійно застосувати звільнення від оподаткування, передбачене вказаними міжнародними договорами України на час виплати доходу нерезиденту.

В свою чергу податковий орган, посилаючись на те, що орендодавці (нерезиденти) даних повітряних суден не є фактичними отримувачами коштів, оскільки не є їх власниками, не довів факт обмеженості права власності отримувачів доходів (нерезидентів) та відсутності можливості розпорядження ними отриманим доходом. Доказів того, що позивач та його контрагенти під час укладення договорів керувалися метою отримати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді заниженої ставки податку на доходи нерезидента відповідачем також не надано.

При цьому судова колегія не може визнати обгрунтованими доводи відповідача щодо здійснення Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.258-2, ч.5 ст.191 КК України, оскільки, по-перше, ці доводи не наводились ним у суді першої інстанції і не були предметом дослідження, а по-друге, до суду не надано жодного доказу, який би беззаперечно підтверджував факт хоча б пред'явлення підозри або обвинувачення, будь-кому зі службових осіб позивача чи його контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративне судочинство вирішує спори «особи проти держави» і діє у сфері специфічних публічно-правових відносин, де стороною є особа, яка протистоїть державі - її владним інститутам, захищаючи свої права, свободи та інтереси. В адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (стаття 71 КАС України), який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Оскільки в недотримання ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 02.11.2016 року № 001 199 1401, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині його скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька