Ухвала суду № 65775178, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2017 р. м. Київ К/800/15123/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012

у справі № 2а-10517/10/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Регіонюгтрейд»

до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Котовської ОДПІ від 17.08.2010: № 0000162301/0 та № 0000172301/0.; закрито провадження у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Котовської ОДПІ Одеської області щодо встановлення визначених актом перевірки від 16.07.2010 № 1622/23-01/34401245 порушень та визнання неправомірними дій Котовської ОДПІ Одеської області щодо складання висновку від 12.08.2010 № 2/23-01/34401245 за результатами розгляду заперечень ПП «Регіонюгтрейд» на акт перевірки від 16.07.2010 № 1622/23-01/34401245.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.07.2010 № 1622/2301/34401245.

Згідно з цим актом ПП «Регіонюгтрейд» порушило норми пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищило валові витрати на загальну суму 19100977,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2009 року, І квартал 2010 року, в тому числі: 1) 19092051,15 грн. - за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Дніпропетровські інвестиційні технології», ТОВ «Техпроектсільгоспбудсервіс», ТОВ «Агровітязь», ТОВ «Агропроміндастріал», ТОВ «Інфоагротранс», ТОВ «Торговий дім «Вінлекс», ТОВ «Компанія «Інтегра», ТОВ «Укргамма Трейд», ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Факторингова компанія «Крок», ТОВ «-Атекс-», ТОВ «Агропромкласик» товару (зерно та обладнання); 2) 8926,00 грн. - внаслідок завищення убутку балансової вартості запасів за І квартал 2010 року з огляду на розбіжності між показниками бухгалтерського обліку по рахунку 281 (730738,00 грн.) та податкового обліку (739664,00 грн.). В акті зроблено висновок про завищення ПП «Регіонюгтрейд» податкового кредиту на 3394296,00 грн. за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року за податковими накладними, виписаними за наслідками нікчемних правочинів із вищевказаними постачальниками. У результаті цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на 4775244,00 грн. у податковому обліку за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2009 року, І квартал 2010 року та ПДВ на загальну суму 3394296,00 грн. у податковому обліку за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року.

Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу товару від вказаних постачальників обґрунтовано посиланнями на ознаки фіктивності цих постачальників, як-то: ці юридичні особи перебувають у стані припинення або ліквідовані; поставка зернових є нетиповим для них видом діяльності; відсутність у них необхідних умов для виконання операцій з поставки, зокрема: відсутність основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; відсутність у позивача доказів транспортування товару, замовлення послуг елеваторів для зберігання зерна, складських квитанцій, товарно-супровідних документів.

За результатами перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010: № 0000162301/0- про донарахування податкового зобов'язання із ПДВ у загальній сумі 5091444,00 грн., у т.ч.: 3394296,00 грн. - за основним платежем та 1697148,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000172301/0 - про донарахування податкового зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 8815215,50 грн., у т.ч.: 4775244,00 грн. - за основним платежем та 4039971,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Дніпропетровські інвестиційні технології», ТОВ «Техпроектсільгоспбудсервіс», ТОВ «Агровітязь», ТОВ «Агропроміндастріал», ТОВ «Інфоагротранс», ТОВ «Торговий дім «Вінлекс», ТОВ «Компанія «Інтегра», ТОВ «Укргамма Трейд», ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Факторингова компанія «Крок», ТОВ «-Атекс-», ТОВ «Агропромкласик» товару (насіння соняшника, зерно ячменю, пшениці) та обладнання (станок товарний «Єреванець», сепаратора ЗСМ-100, конвеєр стрічковий пересувний КСП-500, норія НЦ-20, НЦ-40) - від ТОВ «Агровітязь», вантажопідйомна платформа вагів, датчики ваговимірювального базотранзистора, комплект кабелів, з'єднань - від ТОВ «Інфоагротранс» від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податковому обліку за вищевказані податкові звітні періоди.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив із правомірності декларування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Дніпропетровські інвестиційні технології», ТОВ «Техпроектсільгоспбудсервіс», ТОВ «Агровітязь», ТОВ «Агропроміндастріал», ТОВ «Інфоагротранс», ТОВ «Торговий дім «Вінлекс», ТОВ «Компанія «Інтегра», ТОВ «Укргамма Трейд», ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Факторингова компанія «Крок», ТОВ «-Атекс-», ТОВ «Агропромкласик»; недоведеності контролюючим органом у судовому процесі наявності у позивача та його контрагентів при укладанні правочинів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства. До таких висновків апеляційний суд прийшов на підставі оцінки доказів у справі: договорів поставки, податкових накладних, складських квитанцій, платіжних доручень, квитанцій до прибуткових касових ордерів. Відсутність доказів транспортування товару, за висновком апеляційного суду, не ставить під сумнів реальність господарської операції, оскільки товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись як з таким, що зроблений без дотримання вимог ст. 86 КАС України, норм матеріального права.

Суд першої інстанції, встановивши у судовому процесі відсутність документів на підтвердження транспортування товару, зберігання зерна (товарно-транспортних накладних, складських квитанцій), товарно-супровідної документації (сертифікати якості зерна, акти зважування тощо), на поставку якого позивачу виписані видаткові та податкові накладні; врахувавши не типовість для вище вказаних постачальників такого виду діяльності, як оптова торгівля зерновими, ліквідацію більшості із вказаних постачальників після спливу невеликого терміну часу після складання документів, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, ознаки фіктивності у їх діяльності (відсутність у них основних фондів, трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності); не встановлення факту передачі товару від вказаних контрагентів позивачу, правильно оцінив ці факти як свідчення відсутності реального характеру поставок між позивачем та ТОВ «Дніпропетровські інвестиційні технології», ТОВ «Техпроектсільгоспбудсервіс», ТОВ «Агровітязь», ТОВ «Агропроміндастріал», ТОВ «Інфоагротранс», ТОВ «Торговий дім «Вінлекс», ТОВ «Компанія «Інтегра», ТОВ «Укргамма Трейд», ТОВ «Опсідіант ЛТД», ТОВ «Факторингова компанія «Крок», ТОВ «-Атекс-», ТОВ «Агропромкласик». Відповідно до встановлених фактів суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що самі по собі первинні документи, якими оформлені господарських операції, не можуть підтверджувати правомірність податкового обліку на їх підставі. Вказані висновки судом першої інстанції були зроблені також із врахуванням обставин, встановлених у межах розслідування кримінальної справи, порушеної постановою прокурора Одеської області від 06.09.2010 (а.с 65-67, т.2) стосовно директора ПП «Регіонюгртрейд» Реді Ю.А. за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною 3 ст. 212, ст. 366 Кримінального кодексу України. У межах розслідування цієї справи встановлено, що протягом квітня 2009 року - березня 2010 року директор ПП «Регіонюгртрейд» особисто та через посередників здійснював закупівлю сільськогосподарської продукції, переважно соняшника, у сільгоспвиробників, які не є платниками ПДВ, та приватних осіб за готівкові кошти, та у подальшому з метою штучного оформлення валових витрат, переслідуючи мету, направлену на умисне ухилення від сплати податків, за допомогою невстановлених осіб, склав первинні бухгалтерські документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні) про неіснуючі операції з придбання ПП «Регіонюгтрейд» сільськогосподарської продукції у ряду підприємств, що зареєстровані у м. Дніпропетровську, а саме: ТОВ «Дніпропетровські інвестиційні технології», ТОВ «Техпроектсільгоспбудсервіс», ТОВ «Агровітязь», ТОВ «Агропроміндастріал», ТОВ «Факторингова компанія «Крок», ТОВ «Інфоагротранс», ТОВ «Компанія Інтегра», ПП «Укргамма Трейд», ТОВ «ТД «Вінлекс», ТОВ «Опсідіант ЛТД».

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (Закон № 37-IV) зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах..

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи (частина п'ята цієї статті).

Частиною 4 ст. 26 цього Закону визначено, що зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Згідно з частиною 1 ст. 39 Закону № 37-IV володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію (частина 1 ст. 43 цього Закону).

Оцінка доказів судом першої інстанції була зроблена з дотриманням як наведених норм, так і правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, відповідно до частини третьої якої суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи як доказ та даючи оцінку доданим позивачем у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи копіям складських квитанцій, апеляційним судом не було дотримано норм частини 2 ст. 195 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Крім того, помилковим є закриття апеляційним судом провадження у справі у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Котовської ОДПІ Одеської області щодо встановлення визначених актом перевірки від 16.07.2010 № 1622/23-01/34401245 порушень та визнання неправомірними дій Котовської ОДПІ Одеської області щодо складання висновку від 12.08.2010 № 2/23-01/34401245 за результатами розгляду заперечень ПП «Регіонюгтрейд» на акт перевірки від 16.07.2010 № 1622/23-01/34401245, оскільки у цій частині позовних вимог ухвалою суду першої інстанції від 01.10.2010 було відмовлено у відкритті провадження (а.с. 159, т.1).

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України, для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги, як це встановлено частиною 2 ст. 220 КАС України.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сособам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко