Ухвала суду № 65775109, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/21909/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013

у справі № 2а/1570/1725/2011 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ширяєвський хлібозавод»

до 1. Ширяївського відділу міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

2. Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Миколаївської МДПІ Одеської області (Ширяєвський відділ) від 29.12.2010 № 0000531501/0 у частині визначення податкового зобов'язання із ПДВ за основним платежем у сумі 4460,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 223,01 грн.; від 09.02.2011 № 0000071600/0, від 12.03.2011 №0000091600/0, від 30.03.2011 №0000101600/0, від 05.05.2011 №0000111600/0.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 17.12.2010 за № 429/1501/32993511, від 27.01.2011 № 10/1600/32993511, від 24.02.2011 № 60/1600/32993511, від 18.03.2011 № 83/1600/32993511; від 20.04.2011 № 116/1600/32993511. За висновками цих актів, підставою збільшення Товариству сум грошових зобов'язань із ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року стали обставини не врахування позивачем у власному податковому обліку висновків акту перевірки від 08.04.2010 № 104/23-104/32993511 та акту камеральної перевірки від 19.11.2010 № 376/1500/32993511. За висновками акту від 08.04.2010 позивач порушив норми підпунктів 7.2.1. 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), у результаті чого зменшено значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ на 694814,32 грн. Підставою для таких висновків, поміж іншим, стало завищення позивачем податкового кредиту на 526381,32 грн. у податковому обліку за січень, лютий, травень, червень, серпень 2009 року у зв'язку з включенням до його складу сум ПДВ за податковими накладними, які виписані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, за наслідками виконання яких вони були виписані. Акт від 19.11.2010, як і подальші акти, висновки яких стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, містить посилання на не врахування висновків акту від 08.04.2010.

За наслідками перевірок ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0000531501/0 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 10754,00 грн. за основним платежем та на 537,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується позивачем у частині основного платежу 4460,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 223,01 грн.; від 09.02.2011 № 0000071600/0 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 44993,00 грн. за основним платежем та на 11248,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 12.03.2011 №0000091600/0 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 58793,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 30.03.2011 №0000101600/0 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 52550,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту в податковому обліку за січень, лютий, травень, червень, серпень 2009 року ПДВ у загальній сумі 526381,32 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками за наслідками господарських операцій з поставки товарів (послуг), дати виписки яких припадають на інші податкові звітні періоди (у межах строку давності, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного до 01.01.2011), та при відсутності звернення позивача до податкового органу зі скаргою стосовно не видачі постачальниками податкових накладних. Фактичне виконання операцій з поставки товарів (послуг) постачальниками позивачу, як і сплата останнім сум ПДВ у їх вартості ДПІ не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцентбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вищевказаній позиції Верховного Суду України.

Посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на обставини припинення двох постачальників серед низки тих, за податковими накладними яких позивач сформував податковий кредит, а саме: ТОВ «Експресбуд БФ» 28.08.2008 та ТОВ «Уністрой -СВС» - 26.05.2008,- не позбавляє позивача права на податковий кредит за податковими накладними, виписаними цими постачальниками, оскільки ці податкові накладні були виписані постачальниками до їх припинення .

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.201 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписН.Є. Маринчак