Постанова № 65774014, 04.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.04.2017р. справа №913/1313/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5 предст. за дов. №743 від 20.12.2016р.від відповідача: не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від31.01.2017 рокуу справі№913/1313/16 (суддя Драгнєвіч О.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київдо відповідача Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ, Луганська областьпростягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 17 626,74грн., інфляційних у розмірі 1 039,98грн., 3% річних у розмірі 309,19грн. ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» м. Київ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ, Луганська область про стягнення залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв»язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства у розмірі 17 626,74грн., інфляційних у розмірі 1 128,11грн., 3% річних у розмірі 309,19грн. (а.с.4-7).

10.01.2017р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій просив суд стягнути з відповідача залишок невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв»язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства у розмірі 17 626,74грн., інфляційні у розмірі 1 039,98грн., 3% річних у розмірі 309,19грн. (а.с.142). Заява господарським судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

25.01.2017р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій зменшує позовні вимоги, просив суд не стягувати з відповідача 3% річних та інфляційні, а стягнути з відповідача тільки залишок невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв»язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства у сумі 17 626,74грн. (а.с.155). Господарським судом вказана заява не прийнята, оскільки вона за своїм змістом є не заявою про зменшення розміру позовних вимог, а є заявою про відмову від позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних, отже, вказана заява не відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, позовними вимогами у даній справі є стягнення залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв»язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства у розмірі 17 626,74грн., інфляційні у розмірі 1 039,98грн. та 3% річних у розмірі 309,19грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.01.2017р. по справі №913/1313/16 у задоволенні позову відмовлено (а.с.163-168).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту належного виконання забов»язань за договором та про передчасність заявлених позовних вимог, тому у задоволені позову було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» м.Київ звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2017р. у даній справі, в якій просив рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2017р. у справі №913/1313/16 скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі (а.с.179-187).

Апелянт вважає, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв"язку з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, які викладені у рішенні, невідповідністю обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вказує на те, що ним у встановлені строки була заповнена та надіслана відповідачу форма « 2-пільга» для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов»язаних з наданням пільг на паперових та електронних носіях та після отримання списків громадян, відповідач був зобов»язаний звірити інформацію, що міститься у реєстрі з інформацією, яка надійшла від позивача та у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розмір пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей, скласти акти звіряння розрахунків згідно з формою « 3-пільга» та подати зазначені акти звіряння до фінансового органу Лисичанської міської ради, але не виконав свій обов»язок.

Також, скаржник наполягає на тому, що і щомісячне надання документів за формою « 2-пільга» і листи, які наявні у матеріалах справи є письмовою вимогою про оплату заборгованості у розумінні ст.530 ЦК України.

На думку апелянта, відповідач, всупереч вимог чинного законодавства з власної ініціативи усунув себе від виконання покладених на нього зобов»язань, а суд проігнорував цей факт, не надав йому належну правову оцінку та своїм рішенням фактично звільнив відповідача від виконання його обов»язку щодо відшкодування понесених позивачем витрат на надання послуг зв»язку на пільгових умовах.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями був визначений наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

У зв"язку з перебуванням у відрядженні судді Зубченко І.В., згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів визначений наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., Марченко О.А., Чернота Л.Ф.

Відповідач надіслав на адресу Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу №2008 від 10.03.2017р., який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (а.с.206-207).

21.03.2017р. відповідач через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надіслав заяву, в якій позовні вимоги не визнає, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2017р. по справі №913/1313/16 залишити без змін та розглянути справу за відсутності представника відповідача (а.с.209).

Позивач через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надав пояснення на відзив відповідача на апеляційну скаргу №26-15/271 від 27.03.17р., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (а.с.210-214).

Розгляд справи відкладався, відповідно до вимог ст.77 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася судом обов"язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є юридичною особою (ідентифікаційний код 21560766), що підтверджується випискою з ЄДР, здійснює свою діяльність на підставі Статуту (а.с.38, 36-37).

ПАТ «Укртелеком» здійснюючи свою діяльність у сфері телекомунікації, надає телекомунікаційні послуги споживачам фізичним особам, в тому числі тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради є юридичною особою (код ЄДРПОУ 24205528), що підтверджено випискою з ЄДР та Положенням про управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (а.с.118-126, 127).

25.02.2015р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (за договором розпорядник коштів, далі - відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі директора Харківської філії ПАТ «Укртелеком» (за договором підприємство зв»язку, далі - позивач) укладений договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги відповідно до чинного законодавства №18-25/2, предметом якого є відшкодування Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" витрат за надання в 2015 році телекомунікаційних послуг громадянам, які мають право на пільги відповідно до чинного законодавства України та внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги по м.Лисичанськ, Луганська область за рахунок субвенції державного бюджету (а.с.32-35).

Права та обовязки сторін врегульовані розділом 2 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору підприємство звязку зобовязалось надавати телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги, на підставі тарифів, затверджених уповноваженими органами.

В п. 2.2 договору сторони погодили, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємство звязку зобовязалось щомісяця:

- до 10 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга";

- до 15 числа наступного за звітним надавати акти звіряння за формою "3-пільга" за фактично надані послуги звязку громадянам, що мають право на пільги;

- до 20 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на паперових носіях: розрахунки вартості наданих послуг за формою "2-пільга" по кожній категорії пільговиків окремо згідно тарифів, затверджених уповноваженими органами.

Згідно п.2.9 договору підприємство звязку несе відповідальність за якісне проведення розрахунків вартості формою 2-пільга. У разі виявлення помилок або неправильного проведення розрахунків вартості з формою 2-пільга чи електронного файлу, доопрацьовує їх і надає у встановлені терміни.

Розпорядник коштів зобовязаний приймати надані підприємством звязку на паперових та електронних носіях розрахунки вартості наданих послуг за формою 2-пільга (п.2.10 договору).

При виявлені невідповідності у формі « 2-пільга» зареєстрованих громадян пільгової категорії, «розпорядником коштів» складає протокол розбіжностей і передає протягом 5 днів «підприємству зв»язку» (п.2.11 договору).

У відповідності до п. 2.12 договору при порушенні підприємством звязку термінів, передбачених п. 2.2 договору розпорядник коштів здійснює оплату за надані пільгові послуги на місяць пізніше, а не в місяці, наступному за звітним.

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків.

Відшкодування розпорядником коштів підлягає сума витрат підприємства за фактично надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення у 2015 році (п.3.1 договору).

Розпорядник коштів здійснює відшкодування підприємству звязку витрати, повязані з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", що підтверджується розрахунками та реєстрами (п.3.2 договору).

Розпорядник коштів після проведення звірки пільгових категорій громадян, підписує акт звірки і проводить оплату послуг на підставі наданих підприємством звязку розрахунків і актів звірки (п. 3.4 договору).

Розрахунок за надання послуги проводиться розпорядником коштів по безготівковому розрахунку шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок підприємства звязку згідно розрахунків вартості наданих послуг за формою "2-пільга" (п. 3.5 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2015р., в частині оплати наданих послуг договір діє до повного виконання зобов»язань сторонами. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови договору застосовується до відносин які виникли у «Розпорядника коштів» та «Підприємства зв»язку» з 31.12.2014р.

Даний договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, що мають право на пільги відповідно до чинного законодавства №18-25/2 від 25.02.2015р., позивачем були надані у грудні 2015 року послуги звязку на пільгових умовах населенню м.Лисичанськ Луганської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дії пунктів 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2016р. позивачем була заповнена та надіслана відповідачу форма «2-пільга» для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов»язаних з наданням пільг на електронному носії.

Факт направлення форми « 2-пільга» на електронну адресу відповідача підтверджується наданим скріншотом (знімком) екрану компютера позивача, з якого були відправлені списки та копією листа від 05.01.2016р. №59 про направлення в електронному вигляді розрахунку вартості послуг, наданих пільговій категорії населення у грудні 2015р. за формою « 2-пільга» (а.с.11, 12-29, 30).

За умовами договору, після отримання списків громадян, яким були надані послуги зв»язку на пільгових умовах за формою « 2-пільга», відповідач зобов»язаний звірити інформацію, що міститься у реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача та у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей, скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» та подати зазначені акти звіряння до фінансового органу Лисичанської міської ради.

Проте, зважаючи на бездіяльність відповідача, за останнім рахується заборгованість у сумі 17 626,74грн., яка не відшкодована на момент подачі позову.

У звязку з простроченням оплати наданих послуг позивач відповідно до ст. 625 ЦК України також нарахував відповідачу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.01.2017р., 3% річних у сумі 309,19грн. та інфляційні у сумі 1039,98грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на норми ст.ст.509, 525-527, 617 ЦК України, ст. 102 Бюджетного кодексу України, постановами КМУ від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (із змінами), від 04.03.2002р. №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (зі змінами і доповненнями) та умовами договору №18-25/2 від 25.02.2015р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги зв»язку пільговим категоріям населення у грудні 2015 року за укладеним договором.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України Про телекомунікації №1280-IV від 18.11.2003р., Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії №2017-III від 05.10.2000р., Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (зі змінами і доповненнями), Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (із змінами).

Як вже зазначалось вище, позивач протягом грудня 2015р. надав телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 та мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг було складено позивачем за формою « 2-пільга», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов»язаних з наданням пільг « 2-пільга» та Інструкції про порядок її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007р. №1172/14439, та в електронному вигляді направлено відповідачу. За грудень 2015 року сума видатків на відшкодування витрат, пов»язаних з наданням пільг склала 17 626,74грн.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за грудень 2015р. відповідачем відшкодовані не були, у зв»язку з чим утворилась заборгованість у сумі 17 626,74грн., що підтверджується зведеним розрахунком, який наявний у матеріалах справи (а.с.11).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на неналежне виконання саме позивачем зобовязань за договором, зокрема, п. 2.2., в частині своєчасного та повного надання пакету документів із даними та розрахунками по наданим послугам, що було б підставою для звірки розрахунків між сторонами та проведення оплати. Оскільки спірним періодом є грудень 2015 року, то позивач в січні 2016 року відповідно до п.2.2. договору від 25.02.2015р. № 18-25/2 повинен був надати акт звіряння за формою 3-пільга, розрахунок вартості надання послуг за формою 2-пільга по кожній категорії окремо на паперових носіях. Однак, крім розрахунку щодо вартості послуг, наданих у минулому місяці згідно з формою 2-пільга на електронному носії позивачем зазначені документи відповідачу надано не було.

Крім того, відповідач листом №11105 від 06.12.2016р. повідомив позивача про відсутність бюджетного фінансування на відшкодування пільг в 2016 році та про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» субвенція з державного бюджету місцевим бюджетом на надання пільг на послуги зв»язку не передбачена (а.с.93).

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту належного виконання забов»язань за договором та передчасність заявлених позовних вимог, тому у задоволені позову було відмовлено, з чим колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги (послуги звязку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту, Законом України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ Про охорону дитинства, Законом України від 24.03.1998р. № 203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в м.Лисичанськ, Луганська область є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області. Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку та Постанови №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Пунктом 2 Постанови №256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України N117 від 29.01.2003р. було запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Пунктом 3 Положення, відповідача визначено уповноваженим органом, який, в тому числі, здійснює ведення обліку пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга".

Згідно з ч. 1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

У відповідності до п. 11 Положення уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

На виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», положень укладеного договору, з дотриманням вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007р. №535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов»язаних наданням пільг « 2-пільга» та Інструкції про порядок її заповнення, у встановлені строки позивачем була заповнена та надіслана відповідачу форма « 2-пільга» для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов»язаних з наданням пільг на паперових та електронних носіях.

За умовами договору, а саме п.2.2, факт направлення 06.01.2016р. форми « 2-пільга» на електронну адресу відповідача Lis_pilgy@ukr.net підтверджується наданим до матеріалів справи скриншотом (знімком) екрану компютера позивача, з якого були відправлені списки та копією листа від 05.01.2016р. №59 про направлення в електронному вигляді розрахунку вартості послуг, наданих пільговій категорії населення у грудні 2015р. за формою « 2-пільга» на 171 чоловік у розмірі 17626,74грн. Файл був відправлений у форматі DBF, що відповідає Опису електронного формату форми « 2-пільга» (додаток до Наказу №535), відповідно до якого підприємства та організації, що надають послуги, формують та надають до управління праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов»язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян у вигляді файлів DBF або ТХТ-формату.

Пунктом 11 Постанови КМУ від 29.01.2003р. №117 встановлено, після отримання списків громадян, яким були надані послуги зв»язку на пільгових умовах за формою « 2-пільга» відповідач був зобов»язаний звірити інформацію, що міститься у Реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача; у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей; скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» та подати зазначені акти звіряння до фінансового органу Лисичанської міської ради.

Вимоги Постанови №117 кореспондуються з нормами п.5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджений Постановою №256.

Пунктом 2.2 договору встановлено, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємство звязку зобовязалось щомісяця:

- до 10 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга";

- до 15 числа наступного за звітним надавати акти звіряння за формою "3-пільга" за фактично надані послуги звязку громадянам, що мають право на пільги;

- до 20 числа наступного за звітним місяцем надавати розпоряднику коштів на паперових носіях: розрахунки вартості наданих послуг за формою "2-пільга" по кожній категорії пільговиків окремо згідно тарифів, затверджених уповноваженими органами.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період грудня 2015р. телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг цих послуг, згідно з формою « 2-пільга».

Відповідач був зобов»язаний щомісячно здійснювати розрахунки з позивачем, або у п»ятидений строк з дня отримання субвенції з державного бюджету, або за відсутності такої субвенції - за рахунок коштів місцевого бюджету.

Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» встановлено, що оскільки ст.530 ЦК України не визначена форма пред»явлення вимоги кредитором останній може здійснювати своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому, якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов»язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв»язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв»язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез»явлення на визначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу пред»явленою.

Колегія суддів зазначає, що позивач, направляючи документи за формою "2-пільга" та "3-пільга" відповідачу, щомісячно засвідчує факт надання послуг та вказує суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов»язання в розумінні ст.530 Цивільного кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом №45 від 04.11.2016р. про необхідність відшкодування заборгованості у розмірі 148 932,80грн., до складу якої входить і сума у розмірі 17 626,74грн. (грудень 2015р.), яка утворилась станом на 01.10.2016р. (а.с.91).

Відповідач листом №11105 від 06.12.2016р. надав відповідь позивачу, з якої вбачається, що станом на 01.12.2016р. кошти державного бюджету на відшкодування витрат підприємств за надані населенню пільги на послуги зв»язку не виділені (а.с.93).

Також, на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі №913/1313/16 від 29.11.2016р., позивачем були направлені на електронну адресу відповідача ОСОБА_6 по компенсаційним особовим рахункам за 2015 Зона 51 Лисичанськ, акт звіряння розрахунків, які наявні у матеріалах справи (а.с.95-97, 98, 99).

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо неналежного бюджетного фінансування, з огляду на наступне.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, від 15.05.2012р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому п.2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов»язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012р. №309.

Порядком визначено, що бюджетні зобов»язання та бюджетні фінансові зобов»язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів. Обсяг бюджетних зобов»язань, взятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов»язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетним зобов»язаннями в поточному році.

У листі від 31.08.2016р. №31-090010-16/24984 адресованому позивачу, Міністерство фінансів України вказує на те, що оскільки Законом України Про Державний бюджет України на 2016 рік субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку, інших визначених законодавством пільг не передбачено, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів (а.с.90).

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону та із договору і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що зобов»язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв»язку, компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змагальним правилом обов»язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов»язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред»явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем, внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за грудень 2015 року, відповідачем відшкодовані не були, у зв»язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 17 626,74грн., що доведено матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про передчасність звернення з позовом таким, що не відповідає обставинам справи з вищенаведеного.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 17 626,74грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 3% річних у сумі 309,19 грн. та інфляційних у сумі 1039,98грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов»язання.

Позивачем нараховані 1039,98грн. - індекс інфляції за період прострочення з березня 2016 року по вересень 2016 року, а також 309,19 грн. 3% річних за період з 01.03.2016 року по 30.09.2016 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 309,19грн. та інфляційних у розмірі 1 039,98грн. за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду щодо відмови у задоволені позову є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, а тому є підстави для скасування рішення про відмову у задоволенні позову та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2017р. у справі №913/1313/16 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 31.01.2017р. у справі №913/1313/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київ до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, м.Лисичанськ, Луганська область про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 17626,74грн., інфляційних у розмірі 1 039,98грн., 3% річних у розмірі 309,19грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, м.Лисичанськ, Луганська область (ЄДРПОУ 24205528) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київ (ЄДРПОУ 21560766) заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у розмірі 17 626,74грн., інфляційні у розмірі 1 039,98грн., 3% річних у розмірі 309,19грн. та судовий збір за подання позову у розмірі 1 378грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, м.Лисичанськ, Луганська область (ЄДРПОУ 24205528) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м.Київ (ЄДРПОУ 21560766) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515,80 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Надр. 6 прим: 1 у справу; 2позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС;1ГС Луганської обл.