Ухвала суду № 65773907, 29.03.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" березня 2017 р. Справа № 911/423/15

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства “Брокбізнес Банк” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов’язання вчинити дії у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фешин мобайл”, АР Крим,

м. Сімферополь

про стягнення 676 132 413 грн. 50 коп.

Представники сторін:

згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2015р. позов задоволено повністю.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 08.04.2015р. господарський суд видав відповідні накази від 05.05.2015 р.

Позивач звернувся до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, та відновити виконавче провадження № 50462464.

Стягувач підтримав подану скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав копії матеріалів виконавчого провадження, проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на те, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», а обов’язку щодо повторного здійснення дій щодо розшуку майна чи грошових коштів, як передумови для повернення виконавчого документа стягувачу чинним законодавством не передбачено. Крім того, представник ВДВС наголосив на тому, що стягувач не позбавлений права повторно звернутись до останнього з наказом з метою виконання рішення в примусовому порядку.

Боржник в судове засідання не з’явився.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника ДВС, суд встановив:

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не було повторно здійснено запитів щодо виявлення майна та грошових коштів, на які можна було б звернути стягнення в межах виконавчого провадження до винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.12.2016 року.

Відповідно до ст. 115 ГПК України постанови, рішення, ухвали господарських судів є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Здійснивши комплексний аналіз законодавства, що регулює відносини в сфері примусового виконання рішень, суд приходить до висновку про відсутність у органів державної виконавчої служби обов’язку щодо повторного здійснення дій щодо розшуку майна чи грошових коштів, як передумови для повернення виконавчого документа стягувачу чинним законодавством не передбачено, а з наданих представником ВДВС копій виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем вжито усіх передбачених законодавством дій щодо розшуку майна та грошових коштів боржника, тому суд не вбачає підстав для задоволення заявленої скарги.

Також суд звертає увагу стягувача на те, що він не позбавлений права звернутись до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального Управління юстиції у Херсонській області.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів вбачається, що скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволенню не підлягає.

За таких обставин, керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні скарги відмовити повністю.

2. Копію ухвали направити стягувачу, боржнику та ВДВС.

Суддя Л.Я. Мальована