Ухвала суду № 65771214, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року м. Київ К/800/28027/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №816/1156/16 за позовом Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» про стягнення коштів за податковим боргом.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, у задоволенні позовних вимог Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» про стягнення коштів за податковим боргом - відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області 11.10.2016 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.11.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 59.1 статті 59, пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до складу податкового боргу в загальній сумі 51236,04грн., вимога про стягнення якого є предметом позову, увійшли самостійно узгоджені Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» грошові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за листопад 2014 року - червень 2016 року в сумі 49249,32грн. та з податку на нерухоме майно за І-IV квартали 2015 року та І квартал 2016 року в сумі 1986,72грн., що підтверджується розрахунками податкового боргу (а.с. 8).

Відповідно до розміщеної на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації постановою Національного банку України від 28.08.2014 №537 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» оформлено рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» з 29.08.2014.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.08.2014 №76 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» з 29.08.2014 та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення процедури ліквідації строком на один рік з 29.08.2014 до 29.08.2015.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.08.2016 №1476 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» на один рік до 29.08.2017 включно.

Податковий орган вважає, що узгоджена сума податкових зобов'язань не була сплачена у встановлений законом строк та стала податковим боргом відповідача, який підлягає погашенню в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Позивач посилається на те, що Публічному акціонерному товариству «Автокразбанк» було надіслано податкову вимогу від 01.10.2014 №1182-25, яку отримано адресатом 12.10.2014. Така податкова вимога відповідачем не оскаржувалась.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порядок погашення податкової заборгованості відповідача регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та здійснюється в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків з платника податків провадиться не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб однією з умов ліквідації банку.

Відповідно до частини п'ятої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною шостою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Після призначення Фондом уповноваженої особи з виконання функцій ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов'язань останнього вважається таким, що настав. При цьому, інших зобов'язань, в тому числі зі сплати податків та зборів, у період здійснення ліквідаційної процедури у банку не виникає. Зобов'язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної.

Передбачений Податковим кодексом України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється з врахуванням черговості задоволення вимог у передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку в межах ліквідаційної процедури шляхом заявлення таких вимог уповноваженій особі Фонду.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, ліквідаційну процедуру Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» розпочато 29.08.2014 і продовжено до 29.08.2017.

Таким чином, вимоги податкового органу про стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно за період з листопада 2014 року по червень 2016 року, тобто в період здійснення ліквідаційної процедури, в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів за податковим боргом в загальній сумі 51236,04грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №816/1156/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

_______ В.П. Юрченко