Ухвала суду № 65771073, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2017 р. м. Київ К/800/28123/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №814/3851/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0042021703.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області 18.10.2016 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.11.2016 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, статей 7, 9 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2013 рік.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 163.1.1, пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на 10141,80грн.

Так, відповідно до умов додаткового договору №1 до договору від 08.04.2008 №001/2726/08 Товариством з обмежено відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» здійснено анулювання (прощення) боргу позивачу в сумі 3623,72грн., відповідно до умов додаткового договору №1 до кредитного договору від 04.02.2008 №CL-400/020/2008 Товариством з обмежено відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» також здійснено анулювання (прощення) боргу позивачу в сумі 57883,35грн., всього за 2013 рік позивачу прощено борг в розмірі 61007,07грн. Проте позивачем отримання доходу в розмірі 61007,07грн. у вигляді додаткового блага у декларації про майновий стан за 2013 рік не відображено.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області складено акт від 22.08.2014 №2969/14-02-17-03-3136214051 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0042021703, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 12847,25грн., у тому числі 10141,80грн. основного платежу та 2705,45грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не доведено що анульована банком заборгованість позивача підлягала включенню до загального річного оподаткованого доходу позивача за 2013 рік.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

При цьому, відповідно до змісту зазначеної норми сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані проценти за користування кредитом, що підлягають обов'язковій сплаті боржником відповідно до умов кредитного договору, оскільки йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

В подальшому зазначену норму було змінено згідно із Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та викладено в редакції, відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором. Проте така зміна норми не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

З системного аналізу наведених вище правових норм в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

За таких обставин, для правильного вирішення справи судам необхідно з'ясувати наявність зазначених умов у спірних правовідносинах - визначити чи прощався борг до закінчення строку позовної давності, перевірити належне повідомлення позивача про прощення боргу, перевірити включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, визначити розмір отриманого позивачем додаткового блага і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі №814/3851/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ В.П. Юрченко