Ухвала суду № 65771055, 30.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року м. Київ К/800/24883/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М.(доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України) про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнень просив:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України від 26 вересня 2014 року № 919 о/с в частині звільнення його з органів внутрішніх справ у запас у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку;

поновити на посаді міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23836,86 грн.

Посилався на незаконність звільнення, тому що не допускав дій, які б свідчили про не відповідність займаній посаді, на яку його призначено.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 12 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності обставин, які б свідчили про невідповідності позивача займаній посаді або виконуваній ним роботі за час проходження служби під час випробувального терміну.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що підставою до звільнення стало ігнорування позивачем відомчих нормативних актів, що встановлюють порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ, не належна кваліфікація, низькі особисті та моральні якості.

У письмовому запереченні позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін з мотивів, викладених у позовній заяві.

З'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

На час виникнення спірних правовідносин особливості проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначалися законами України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Закон № 3460-IV), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення).

Відповідно до підпункту «і» пункту 63 Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. N 624) особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, підставою для звільнення за результатами випробування може бути невідповідність працівника займаній посаді, на яку він прийнятий, оскільки випробування встановлюється з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, наказом ГУ МВС від 08.05.2014 р. № 320 позивача призначено на посаду міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина» з іспитовим строком до одного року. У зв'язку з не проходженням випробування, наказом від 26.09.2014 р.№ 919 о/с звільнено з органів внутрішніх справ у запас на підставі підпункту «і» пункту 63 Положення. В самому рішенні не вказані обставини, які послужили підставою до звільнення. Як установлено судами, підставою до видання наказу про звільнення став рапорт самого ОСОБА_4 про звільнення та рапорти інших працівників про порушення дисципліни, допущені позивачем.

Зазначені обставини не дають підстав вважати, що позивач не відповідав займаній посаді. Зокрема, у випадку порушення дисципліни при проходженні служби винна особа може бути звільнена за підпунктом «є» пункту 63 Положення. У випадку наміру звільнення за власним бажання, то така вимога може бути задоволена на підставі підпункту «ж» пункту 63 згаданого положення.

З урахуванням наведених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Виходячи з положень вказаної норми, касаційний суд перевірив справу на правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Зібрані та досліджені у справі докази не дають підстав вважати висновок судів попередніх інстанцій таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Представником відповідача не надано доказів, які б свідчили про невідповідність позивача посаді, на яку він був прийнятий.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області відхилити, а судові рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман