Ухвала суду № 65770683, 31.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

31 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/1892/16-а

Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 489/1892/16-а разом з апеляційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що апеляційна скарга на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року була подана відповідачем після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України, а наведені апелянтом підстави причин пропуску такого строку були визнані неповажними, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту протягом тридцяти днів з дати отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року із зазначенням поважних причин для такого поновлення.

Апелянту було роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Копія вказаної ухвали була відправлена на адресу апелянта вказану ним в апеляційній скарзі, що підтверджується наявним в матеріалах справи супровідним листом, проте доказів отримання цієї ухвали у суду не було, що стало підставою для повторного направлення такого рішення, що також підтверджується відповідним супровідним листом.

В той же час, станом на 31 березня 2017 року на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що у апелянта закінчився строк для усунення недоліків апеляційної скарги і такий строк був достатній для виконання вимог ухвали про залишення поданої апеляційної скарги без руху.

При цьому, на виконання вимог наведеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, в якому апелянт зазначив, що ним подавалась скарга на рішення у даній справі, однак, у зв'язку із затримкою оплати судового збору, за ухвалою суду, скарга була повернута апелянту, в зв'язку з несплатою судового збору у строк визначений судом. Апелянт зазначив, що судовий збір було оплачено пізніше, ніж було встановлено ухвалою суду, оригінал квитанції надійшов до Управління лише в листопаді 2016 року, тому після її отримання була подана апеляційна скарга. На думку апелянта, строк подання апеляційної скарги відраховується з цього дня.

Проте, наведені посилання апелянта, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, а саме щодо отримання квитанції про сплату судового збору у листопада 2016 року, спростовуються відтиском печатки УДАБІ у Миколаївській області на копії платіжного доручення № 4981 від 27.09.2016 року про оплату судового збору, згідно якого таке платіжне доручення було отримано апелянтом 13.10.2016 року за вх. № 8762-20-16, а не у листопаді 2016 року, як зазначає останній.

При цьому, як вже зазначалось в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, копія ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 року про повернення первісної апеляційної скарги було отримано скаржником 21.10.2016 року.

Тобто, станом на дату отримання апелянтом ухвали про повернення первісної апеляційної скарги (21.10.2016 року) останнім було і отримано відповідне доручення про проведення оплати судового збору (13.10.2016 року).

Проте, як під час звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із такою заявою на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не було надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року за період з моменту отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первісної апеляційної скарги (21.10.2016 року) та до фактичної подачі даної апеляційної скарги (23.11.2016 року).

Апелянт не зазначив жодних обставин того, що йому перешкоджало подати апеляційну скаргу протягом місяця з моменту отримання ухвали суду апеляційної інстанції про повернення первісної апеляційної скарги.

В той же час, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху судом було звернуто увагу апелянта на вказані обставини та надано йому достатній строк для надання відповідних доказів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення у даній у наведений період.

Таким чином, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року, є неповажними.

Такий висновок судді-доповідача відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Пономарьов проти України» (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що «Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).».

Далі ЄСПЛ наголосив, що «ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.».

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк, встановлений ст. 189 КАС України для надання доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року (з урахуванням дати отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та строку поштового пересилання), а наведені апелянтом у заяві, що надіслана ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання нечинною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у відповідності до чинного законодавства.

Суддя М.П. Коваль