Ухвала суду № 65770450, 04.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 876/403/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

21.10.2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №21685-13 від 12.08.2016 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік в розмірі 6934,48 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області №21685-13 від 12.08.2016 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 6934,48 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Суд першої інстанції вказує на те, що в ході дослідження доказів по справі судом встановлено існування тексту рішення Березівської сільської ради №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року в різних редакціях, що надані позивачеві, та офіційно оприлюднені у засобах масової інформації.

Таким чином, застосування контролюючим органом положень ст.266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального права, Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС в Івано-Франківській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що відповідно до «Положення про податок на майно» додатку №2 до рішення Березівської сільської ради Івано-Франківської області №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року встановлено механізм справляння, розміри, порядок обчислення та сплати до сільського бюджету податку на майно, та відповідно до зазначеного Положення податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до п. 2.5.2 вказаного «Положення про податок на майно» на 2015 рік встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової (в т.ч. комерційної) нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Контролюючий орган вказане рішення Березівської сільської ради Івано-Франківської області № 2-1-35/2015 від 28.01.2015 року отримав від Березівської сільської ради завірене печаткою такої та підписами їх посадових осіб, прошите та пронумероване, та з підписами всіх депутатів ради, що його приймали, та оригінал такого було надано суду для огляду.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1, на праві приватної власності належить 1/3 частки нерухомого майна - відпочинковий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, площею - 569,33 м.кв. (1708 м.кв./3=569,33 м.кв.). Березівська сільська рада Івано-Франківської області 03.06.2016 року вих.№139 на адресу Тисменицької ОДПІ направила інформацію по житловій нерухомості, що підлягає оподаткуванню на території Березівської сільської ради станом на 01.05.2016 року, згідно якого в реєстрі власників нерухомості по Березівській сільській раді числиться, зокрема, ОСОБА_1

Отже, з позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідно відповідачем правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення №21685-13 від 12.08.2016 року.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що застосування контролюючим органом положень ст.266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році, та протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік.

Крім того, механізм справляння, розміри, порядок обчислення, строк та сплата такого податку, як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік, встановлено як Податковим кодексом України, так і відповідним рішенням місцевої ради.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно даних з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2016 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/3 частки нерухомого майна відпочинкового комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, площею 569,33 м.кв. (1708 м.кв./3=569,33 м.кв.).

Березівська сільська рада 03.06.2016 року за вих.№139 на адресу Тисменицької ОДПІ направила інформацію по житловій нерухомості, що підлягає оподаткуванню на території Березівської сільської ради станом на 01.05.2016 року, згідно якого в реєстрі власників нерухомості по Березівській сільській раді числиться, зокрема, ОСОБА_1

12.08.2016 року Тисменицькою ОДПІ на підставі п.266.7.2 п.266.7 ст.ПК України винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №21685-13 від 12.08.2016 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2005 рік в розмірі 6934,48 грн.

Підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення було рішення Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року, в додатку 2 до якого в пункті 2.5.2 передбачено встановлення на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової (в тому числі комерційної) нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів щодо податкової реформи» від 28.12.214 року №71-VIII внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, які набули чинності з 01 січня 2015 року.

В силу пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Пунктом 33 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 пункту 265.5 статті 265цього кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об'єкта /об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп.266.7.1 п.266.1 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.м.; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири / квартир та житлового будинку /будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв.м. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Сільські, селищні, міські ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена цим підпунктом.

Згідно із п.п.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку (п.п.266.7 ст.266 ПК України).

Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

В силу ч.1 ст.69 Закону України від 21.05.1997 року №280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються, зокрема, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Отже, сільські ради наділені повноваженнями приймати рішення, зокрема, з питань встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, керуючись при цьому вимогами Податкового кодексу України.

У відповіднодо п.8.1 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу). Однак, відповідно до п.9.4 ст.9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Статтею 10 ПК встановлено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п.7.1 ст.7 Податкового кодексу України.

Згідно ст.265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

Разом з тим, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно п.8.3 ст.8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідності до п.4.4 ст.4 ПКУкраїни установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки, як місцеві на відповідних територіях.

В силу п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

У відповідності до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПКУкраїни).

Згідно вимог пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

У відповідності до пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів .

В силу п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 ст.12 цього Кодексу.

Приписами пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за нормами ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Разом з тим, пунктом 12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України надалі встановлено, що у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на існування тексту рішення Березівської сільської ради №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року в різних редакціях, що надані позивачеві (а.с.11-13, надіслані відповідачу (а.с.95-105, 113-123), та офіційно оприлюднені у засобах масової інформації (а.с.110).

Зокрема, в тексті рішення Березівської сільської ради №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року в редакції, наданій позивачеві, на 2015 рік встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тільки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування (п.2.5.2 рішення).

В рішенні Березівської сільської ради №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року в редакції, надісланій відповідачеві, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік встановлено для фізичних та юридичних осіб (п.2.5.2 рішення).

В рішенні Березівської сільської ради №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року, витяг з якого офіційно оприлюднений у засобах масової інформації - газеті «Вперед» (а.с.110), існує суперечність між пуктом 5 та пунктом 6 рішення, оскільки згідно з пунктом 5 на 2015 рік встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об»єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, а в пункті 6 зазначено про встановлення з 01.01.2015 року ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об»єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Очевидно, що в тексті опублікованого рішення було допущено описку в даті: замість 01.01.2016 року надруковано 01.01.2015 року.

При цьому суд першої інстанції для усунення вказаних розбіжностей витребував від Березівської сільської ради завірену копію рішення №2-1-35/2015 від 28.01.2015 року, яке остання надала суду шляхом надіслання засобами електронного зв'язку, однак без підписів посадових осіб ради та без скріплення печаткою, а тому даний документ судом до уваги не приймався.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України, з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №21685-13 від 12.08.2016 року не ґрунтується на нормах права, а тому правомірно скасоване судом першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року у справі №809/1419/16 за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.04.2017 року.