Ухвала суду № 65770439, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7091/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Прима Терм» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2016 № 0282615131, №0292615131, №0302615131.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 02 лютого 2016 року відповідачем на підставі акта перевірки №4/26-15-13-01-02/32977678 від 16.01.2016, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0282615131, яким позивачу за порушення п.п. 198.3, 198.6, 201.4, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 345 216 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 276173 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 69 043 грн;

- 0292615131, яким позивачу за порушення п.п. 14.1.27, 14.1.36, 44.1, 138.1, 138.2, 138.4, 139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 103577 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 82 862 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20 715 грн.

- 0302615131, яким позивачу за порушення п.п.14.1.27, 14.1.36, 44.1, 138.1, 138.2, 138.4, 139.1.9 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 917 534 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Ніка Трейдинг», ТОВ «Будспецкомплекс», ТОВ «Торгрембуд-1», ТОВ «Ірпінь-Рем-Торг», ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на наступне.

В частині ТОВ «Ніка Трейдинг» посилається на те, що відповідно до постанови слідчого про призначення перевірки даний суб'єкт господарювання використовувався для проведення безтоварних операцій з метою прикриття незаконної діяльності; відповідно до висновку бухгалтера ОСОБА_2, ТОВ «Ніка Трейдинг» завдано державі шкоди у формі ухилення від сплати податків на суму 9 351 917,74 грн; відповідно до протоколу допита свідка ОСОБА_3, останній вказав, що був лише формальним директором Товариства, ніяких операцій він як директор не здійснював.

Стосовно ТОВ «Будспецкомплекс» відповідач посилається на те, що основний постачальник даного контрагента позивача - ТОВ «Авсон Інвест» відсутнє за місцезнаходженням, відсутня інформація про основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, тощо.

Щодо ТОВ «Торгрембуд-1» і ТОВ «Ірпінь-Рем-Торг», ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія», відповідач посилається на те, що відповідно до матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000055, відкритому за ч.3 ст.212 КК України, встановлено факти незаконного формування податкового кредиту з ПДВ рядом підприємств за рахунок проведення операцій з купівлі-продажу газу пропан-бутан, дизпалива та надання будівельно-монтажних послуг від підприємства ТОВ «Ірпінь Рем-Торг», яке у свою чергу не здійснювало закупівлю вказаних товарів та послуг, в зв'язку з чим не могло їх реалізувати.

Допитаний у справі засновник та директор ТОВ «Ірпінь Рем-Topr» Рябко М.В. показав, що він прийняв участь у створені вказаного підприємства на вимогу третіх осіб за грошову винагороду.

Ірпінською ОДПІ від СУ ФР ДНІ у Дарницькому районі ГУ ДФС У м. Києві листом від 15.05.2015р. №3216-8/7/09-008 отримано постанову від 15.05.2015р. слідчого СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДфС у м.Києві лейтенанта податкової міліції Дячука Г.В., про призначення документальної невиїзної перевірки в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженні №32015100020000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212КК України. В рамках досудового розслідування встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Торгрембуд-1» має ознаки нереальності: відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення господарських операцій, незначна кількість працюючих, відсутні основні фонди.

Основними постачальниками ТОВ «Торгрембуд-1» (більше 90 % податкового кредиту) є ТОВ «Ірпінь-Рем-Торг», ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія».

Виходячи з вищевикладеного відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Прима Терм» в частині взаємовідносин з ТОВ «Торгрембуд - 1», ТОВ «Ірпінь рем - торг», ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» здійснювалась поза межами правового поля, а правочини між позивачем і вказаними контрагентами є недійсними та нікчемними (а.с. 43).

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що у липні 2013 року Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ніка Трейдінг» на підставі договору поставки продукції № 48014 від 02.07.2013 року, згідно якого ТОВ «Ніка Трейдінг» зобов'язалось виробити і передати у власність Позивача продукцію, а Позивач, в свою чергу зобов'язався прийняти і оплати її відповідно до погоджених сторонами умов.

Асортимент, кількість, номенклатура та ціна продукції погоджені сторонами в специфікаціях № 1 та № 2 до договору поставки продукції № 48014 від 02.07.2013 року.

Сторони погодили, що поставка продукції здійснюватиметься за рахунок ТОВ «Ніка Трейдінг» на склад Позивача за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 34.

22.07.2013 року ТОВ «Ніка Трейдінг» виставило Позивачу рахунок-фактуру на оплату продукції (згідно специфікації № 1) № 284 від 22.07.2013 року на загальну суму з ПДВ 161 670,71 грн.

24.07.2013 року та 30.07.2013 року Позивач перерахував на користь ТОВ «Ніка Трейдінг» в якості оплати за продукцію грошові кошти в сумі 90 000,00 грн та 71 670, 77 грн відповідно.

30.07.2013 року Позивач отримав від ТОВ «Ніка Трейдінг» продукцію, згідно накладної № 284 від 30.07.2013 року всього на суму 161 670,77 грн.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Ніка Трейдінг» на склад Позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 284 від 30.07.2013 року.

20.08.2013 року ТОВ «Ніка Трейдінг» виставило Позивачу рахунок-фактуру на оплату продукції (згідно специфікації № 2) № 000145 від 20.08.2013 року на загальну суму з ПДВ 241 791,02 грн.

29.08.2013 року, 09.09.2013 року та 13.09.2013 року Позивач перерахував на користь ТОВ «Ніка Трейдінг» в якості оплати за продукцію грошові кошти в сумі 120 895,51 грн, 60 000,00 грн. та 60 895,51 грн відповідно.

02.09.2013 року Позивач отримав від ТОВ «Ніка Трейдінг» продукцію, згідно накладної № 0000158 від 02.09.2013 року всього на суму 241 791, 02 грн.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Ніка Трейдінг» на склад Позивача та підтверджується товарно-транспортною накладною № 158 від 02.09.2013 року.

Продукція, що поставлялася ТОВ «Ніка Трейдінг» супроводжувалась сертифікатами відповідності виробників, як було обумовлено сторонами в договорі поставки продукції № 48014 від 02.07.2013 року.

Продукція, яка придбавалася у ТОВ «Ніка Трейдінг» в подальшому була реалізована Позивачем іншим контрагентам покупцям - ТОВ «Аміті-Груп», ТОВ «Інженерна компанія «Антлія», філія «Переробний комплекс ТОВ «Вінницька птахофабрика», ТОВ «Інжиніринг Плюс», ТОВ «Саб арматура», ТОВ «ІНТЕРЕСТ LTD», ТОВ «Будівельно-монтажне управління 77», що підтверджується належним чином складеними та оформленими первинними документами - рахунками фактурами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Будспецкомлекс», колегія суддів враховує наступне.

Під час перевірки встановлено (а.с.30 Том І), що оригінали первинних документів по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом вилучені на підставі протоколу обшуку від 18.02.2014 року, складеного старшим слідчим 1-го відділу КР СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ст. лейтенантом податкової міліції Перепелицею С.С.

В ході перевірки до СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідачем було надіслано запит №28725/7/26-15-13-01-02 від 30.12.2015 року щодо забезпечення доступ до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. На момент написання акту перевірки відповіді не отримано.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Будспецкомлекс» є передчасними та, як наслідок, підлягають відхиленню, як необґрунтовані, адже відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому пункту 85.9 статті 85 Кодексу, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що контролюючий орган був зобов'язаний перенести терміни проведення перевірки, принаймні в частині що стосується ТОВ «Будспецкомлекс», до моменту отримання первинних документів від правоохоронного органу, натомість відповідачем були зроблені передчасні висновки про безтоварність господарських взаємовідносин в цій частині.

У період з серпня 2014 року по грудень 2014 року Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Торгрембуд-1» на підставі укладеного договору № ДГ-00067 від 12.08.2014 року, за умовами якого Позивач зобов'язався оплатити, а ТОВ «Торгрембуд-1» зобов'язалось передати у власність Позивача нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків-дозволу, в кількості та в асортименті зазначених у рахунку-фактурі та видатковій накладній ТОВ «Торгрембуд-1».

На підтвердження виконання вимог Договору № ДГ-00067 від 12.08.2014 року, ТОВ «Торгрембуд-1» виставило Позивачу рахунки-фактури на оплату, зокрема: № СФ-000371 від 12.08.2014 року, № СФ-000389 від 18.08.2014 року, № СФ-000398 від 20.08.2014 року, № СФ-000429 від 01.09.2014 року, № СФ-000451 від 09.09.2014 року, № СФ-000490 від 22.09.2014 року, № СФ-000518 від 29.09.2014 року, № СФ-000542 від 07.10.2014 року, № СФ-000574 від 15.10.2014 року, № СФ-000633 від 03.11.2014 року, № СФ-000683 від 14.11.2014 року, № СФ-000734 від 28.11.2014 року, № СФ-000744 від 03.12.2014 року, № СФ-000787 від 12.12.2014 року, № СФ-000816 від 22.12.2014 року.

13.08.2014 року, 20.08.2014 року, 02.09.2014 року, 12.09.2014 року, 22.09.2014 року, 29.09.2014 року, 08.10.2014 року, 16.10.2014 року, 05.11.2014 року, 17.11.2014 року, 01.12.2014 року, 05.12.2014 року, 12.12.2014 року, 25.12.2014 року ТОВ «Торгрембуд-1» передало у власність Позивача нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків-дозволу згідно видаткових накладних № РН-0000179, № РН-0000188, № РН-0000195, № РН-0000226, № РН-0000251, № PH-QP00282, № РН-0000306, № РН-0000339, № РН-0000361, № PH-0000408, № РН-0000436, № РН-0000477, № РН-0000494, № РН-0000522, № РН-0000554.

Передача ТОВ «Торгрембуд-1» бланків-дозволів здійснювалась уповноваженій особі Позивача за довіреністю, що підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей за 2013 та 2014 роки.

Оплату за передані бланки-дозволи на нафтопродукти Позивач здійснював шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торгрембуд-1», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, завіреними банківською установою.

Як зазначив позивач та не було спростовано відповідачем, бланки-дозволи на нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо), які придбавалися у ТОВ «Торгрембуд-1» в подальшому були використані Позивачем у своїй господарській діяльності для заправляння автотранспорту, адже на балансі Позивача перебуває ряд автомобілів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105, які безпосередньо використовуються Позивачем при провадженні власної господарської діяльності.

Протягом липня 2014 року Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ірпінь рем-торг» на підставі укладеного договору № ДГ-0000012 від 10.07.2014 року, за умовами якого Позивач зобов'язався оплатити, а ТОВ «Ірпінь рем-торг» зобов'язалось передати у власність Позивача нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків-дозволу, в кількості та асортименті зазначених у рахунку-фактурі та видатковій накладній ТОВ «Ірпінь рем-торг».

На підтвердження виконання вимог Договору № ДГ-0000012 від 10.07.2014 року, ТОВ «Ірпінь рем-торг» виставило Позивачу рахунки-фактури на оплату, зокрема: № СФ-0000301 від 10.07.2014 року, № СФ-00312 від 14.07.2014 року, № СФ-00000338 від 21.07.2014 року, № СФ-0000355 від 25.07.2014 року.

10.07.2014 року, 18.07.2014 року, 23.07.2014 року та 28.07.2014 року ТОВ «Ірпінь рем-торг» передало у власність Позивача нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків-дозволу згідно видаткових накладних № РН-0000257, № РН-0000278, № РН-0000295, № РН-0000303.

Передача ТОВ «Ірпінь рем-торг» бланків-дозволів здійснювалась уповноваженій особі Позивача за довіреністю, що підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей за 2013 та 2014 рік.

Оплату за передані бланки-дозволи на нафтопродукти Позивач здійснював шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ірпінь рем-торг», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, завіреними банківською установою.

В обґрунтування доцільності існування господарських взаємовідносин з ТОВ «Ірпінь рем-торг», позивач зазначив, що бланки-дозволи на нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо), які придбавалися у ТОВ «Ірпінь рем-торг» в подальшому були використані Позивачем у своїй господарській діяльності для заправляння автотранспорту, адже на балансі Позивача перебуває ряд автомобілів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105, які безпосередньо використовуються Позивачем при провадженні власної господарської діяльності.

У період з березня 2014 року по липень 2014 року Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» на підставі укладеного договору № 11/1 від 05.03.2014 року, за умовами якого Позивач зобов'язався оплатити, а ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» зобов'язалось передати у власність Позивача нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків-дозволу, в кількості та асортименті зазначених у рахунку-фактурі та видатковій накладній ТОВ «Східно європейська паливна компанія».

На підтвердження виконання вимог Договору № 11/1 від 05.03.2014 року, ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» виставило Позивачу рахунки-фактури на оплату, зокрема: № СФ-0000211 від 05.03.2014 року, № СФ-0000264 від 18.03.2014 року, № СФ-0000295 від 24.03.2014 року, № СФ-0000310 від 26.03.2014 року, № СФ-0000342 від 01.04.2014 року, № СФ-0000343 від 01.04.2014 року, № СФ-0000344 від 01.04.2014 року, № СФ-0000432 від 16.04.2014 року, № СФ-0000461 від 23.04.2014 року, № СФ-0000590 від 19.05.2014 року, № СФ-0000608 від 21.05.2014 року, № СФ-0000615 від 22.05.2014 року, № СФ-0000676 від 02.06.2014 року, № СФ-0000731 від 10.06.2014 року, № СФ-0000747 від 12.06.2014 року, № СФ-0000845 від 01.07.2014 року.

06.03.2014 року, 18.03.2014 року, 26.03.2014 року, 27.03.2014 року, 01.04.2014 року, 17.04.2014 року, 30.04.2014 року, 20.05.2014 року, 22.05.2014 року, 23.05.2014 року, 04.06.2014 року, 11.06.2014 року, 16.04.2014 року, 01.07.2014 року ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» передало у власність Позивача нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків-дозволу згідно видаткових накладних № РН-0000171, № РН-0000219, № РН-0000256, № РН-0000257, № РН-0000273, № РН-0000276, № РН-0000278, № РН-0000356, № РН-0000410, № РН-0000486, № РН-0000493, № РН-0000507, № РН-0000566, № РН-0000596, № РН-0000620, №РН-0000693.

Передача ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» бланків-дозволів здійснювалась уповноваженій особі Позивача за довіреністю, що підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей за 2013 та 2014 рік.

Оплату за передані бланки-дозволи на нафтопродукти Позивач здійснював шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, завіреними банківською установою.

В підтвердження доцільності існування господарських взаємовідносин з ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія», позивач зазначив, що бланки-дозволи на нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-80 (76) неетильований та дизпаливо), які придбавалися у ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» були використані Позивачем у своїй господарській діяльності для заправляння автотранспорту, адже на балансі Позивача перебуває ряд автомобілів, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105, які безпосередньо використовуються Позивачем при провадженні власної господарської діяльності.

Додатковим підтвердженням використання Позивачем для обслуговування власної господарської діяльності, придбаних у ТОВ «Торгрембуд-1», ТОВ «Ірпінь Рем-торг», ТОВ «Східно європейська паливна компанія» нафтопродуктів (бензину А-98, А-95, А-80 (76) неетильованого та дизпалива), слугують також оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 (облік всіх видів палива) за 2014 рік, звіти про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти за 2014 рік, а також надані під час апеляційного розгляду справи перелік АЗС та копії чеків на відпуск паливно -мастильних матеріалів, копії наказів про встановлення норм витрат пального, копії актів списання пального, копії подорожніх листів.

Господарські операції з ТОВ «Ніка Трейдінг», ТОВ «Будспецкомлекс», ТОВ «Торгрембуд-1», ТОВ «Ірпінь Рем-торг», ТОВ «Східно-Європейська паливна компанія» відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 по кожному з вказаних контрагентів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про надання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання вищевказаних угод з контрагентами позивача.

Під час податкової перевірки та розгляду адміністративної справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів, що були складені між позивачем і його контрагентом, вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкових накладних - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. І невідповідностей зазначених документів вимогам закону судом не встановлено.

Поряд з цим, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що суть вищенаведених договорів узгоджується із господарською діяльністю позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення спірних господарських операцій не були зареєстрованими платниками податків й не мав права складати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що впливають на об'єкт оподаткування податок на прибуток. За змістом указаної норми податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності. А обставини, з яких виходив контролюючий орган, при прийнятті спірних рішень, не свідчать про зворотнє.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.