Ухвала суду № 65770428, 05.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1932/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Міністерства юстиції України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить: визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 25 січня 2016 року за виконавчим провадженням №49642361 у розмірі 680,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2016 року постановою про накладення штрафу головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. у виконавчому провадженні №49642361 за невиконання рішення суду накладено на боржника - ДАБІ України штраф у розмірі 680,00 грн.

Позивач вважає постанову відповідача від 25 січня 2016 року протиправною та такою що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що ДАБІ України не має законних підстав скасувати наказ Інспекції ДАБК у Вінницькій області від 22 серпня 2014 року №44-ОС та поновити ОСОБА_4 на зазначеній посаді, у зв'язку із ліквідацією Інспекції відповідно до запису №11741110006009487 від 05 січня 2015 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі №802/3451/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №44-ос від 22 серпня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_4.», поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду №2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області з 27 серпня 2014 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

У той же час, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що, в свою чергу, покладає на виконавця обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Відповідні висновки суду узгоджуються з положеннями ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Встановлено, що 21 липня 2015 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №802/3451/14-а, відповідно до якого постановлено поновити ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду №2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області з 27 серпня 2014 року. Боржником визначено позивача, стягувачем - ОСОБА_4

14 грудня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49642361 з виконання виконавчого листа №802/3451/14-а від 21 липня 2015 року.

У постанові від 14 грудня 2015 року зазначено, що рішення суду підлягає негайному виконанню.

14 грудня 2015 року вищезазначена постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу позивача.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем отримано вищезазначену постанову 24 грудня 2015 року.

25 січня 2016 року позивачеві надіслано вимогу державного виконавця в порядку статей 5, 11, 76, 89, 90 Закону України «Про виконавче провадження» про негайне виконання виконавчого листа №802/3451/14-а від 21 липня 2015 року та постанову про накладення штрафу від 25 січня 2016 року.

Позивачем отримано вищезазначену вимогу та постанову про накладення штрафу 01 лютого 2016 року.

Оскільки документів, які б підтверджували виконання рішення суду до відділу не було надано, відповідачем було направлено позивачу вимогу від 01.04.2016 року щодо виконання рішення суду в триденний строк. У зв'язку із невиконанням судового рішення в добровільному порядку, відповідачем було розпочато примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця виконавчий збір з боржника стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Разом з тим, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Обов'язок щодо примусового виконання виконавчого документу та стягнення виконавчих витрат виникають у державного виконавця після закінчення строку на добровільне виконання виконавчого документу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав відповідачу документів на підтвердження виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012 р. по справі №2а-7012/12/2670, а заходи, вчинені Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, є недостатніми для підтвердження наявності поважних причин невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк.

Разом з тим, колегія суддів вважає доцільним зазначити, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України не зверталась до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню або з заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у зв'язку з неможливістю виконання вимог, зазначених у виконавчому листі №802/3451/14-а від 21.07.2015 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів поважності невиконання рішення суду у строк, визначений відповідачем для добровільного виконання судового рішення, а отже постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 49642361 від 25.01.2016 року винесена у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Шелест С.Б.