Постанова № 65769617, 04.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 квітня 2017 року №826/14528/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомдочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс» - фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» (далі - дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0010161406 та від 23.06.2016 №0010171406.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 30.05.2016 №435/26-15-14-06-04/24865093, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0010161406 та від 23.06.2016 №0010171406, які підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від перевірки від 30.05.2016 №435/26-15-14-06-04/24865093 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 №0010161406 та від 23.06.2016 №0010171406.

Справу №826/14528/16 розглянуто у письмовому провадженні, згідно з приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12B1EC023, від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11B1EC209, від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11B1EC209, від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036, від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/12V1FC017 з «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) згідно листів публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» від 06.01.2016 №153-02/12, від 10.03.2016 №153-02/557.

Перевіркою встановлено порушення дочірнім підприємством «Зовнішекономсервіс» вимог:

- статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: ненадходженням на поточний рахунок державного підприємства «Зовнішекономсервіс» валютної виручки в сумі 1806,00 дол. США за контрактами від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12B1EC023, в сумі 18 200,00 дол. США від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11B1EC209, в сумі 27 360,00 дол. США від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11B1EC209, в сумі 7926,80 дол. США від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036, в сумі 2140,51 дол. США від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/12V1FC017 з «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) та несвоєчасне надходження на поточний рахунок державного підприємства «Зовнішекономсервіс» валютної виручки в сумі 2269,80 дол. США за контрактом від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036 та в сумі 1285,31 дол. США за контрактом від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/12V1FC017 з нерезидентом «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія);

- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме, порушення строків декларування станом на 01.10.2015, на 01.01.2016 та на 01.04.2016.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 30.05.2016 №435/26-15-14-06-04/24865093 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 23.06.2016 №0010161406, яким позивачеві визначено до сплати суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 605449,13 грн.;

від 23.06.2016 №0010171406, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання за платежем «штрафні санкції за порушення валютного законодавства» у розмірі 510,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

З матеріалів справи видно, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві наказом від 13.05.2016 №2943 призначено документальну позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс» - фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» у зв'язку з повідомленням публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрохімхолдинг» законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12B1EC023, від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11B1EC209, від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11B1EC209, від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036, від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/12V1FC017 та наданням документів на запит Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в неповному обсязі.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

Однак, позивач не надав доказів оскарження підстав призначення та проведення перевірки.

Що стосується винесених за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Згідно з пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Аналогічні за своїм змістом положення також викладені у пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015 №160 та у пункті 1 постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 №581.

Приписами статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) укладено контракт від 22.08.2014 № DPRO 030-1414/8/12В1ЕС023 на постачання суднових запасних частин.

Згідно з актом перевірки, дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 72238,00 дол. США (екв. 1578772,04 грн.), а нерезидент «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти у розмірі 70432,00 дол. США (екв. 1527713,61 грн.).

Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN ГНЕ GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12В1ЕС023 на суму 1806,00 дол. США (екв. 45513,92 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 1806,00 дол. США -21.12.2015.

Також, між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) був укладений контракт від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11В1ЕС209 на постачання суднових запасних частин.

Згідно з актом перевірки, дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF ТНК REPUBLIC OF INDIA» (Індія) товару на загальну суму 182000,00 дол. США (екв. 3918013,01 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі 163800,00 дол. США (екв. 3552923,23 грн.).

Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11В1ЕС209 на суму 18200,00 дол. США (екв. 458667,41 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 18200,00 дол. США - 29.12.2015.

Також, між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) був укладений контракт від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11В1ЕС209 на постачання суднових запасних частин.

Згідно з актом перевірки, дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» відвантажило нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 288000,00 дол. США (екв. 6133143,17 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі 260640,00 дол. США (екв. 5716560,82 грн.).

Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 22.08.2014 № DPRO 030-1414/10/1 IB 1ЕС209 на суму 27360,00 дол. США (екв. 689513,20 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 27360,00 дол. США - 30.12.2015.

Також, між позивачем та «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) укладено контракт від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11В1ЕС203/12В1ЕС036 на постачання суднових запасних частин.

Згідно з актом перевірки, дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN THE GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 231648,00 дол. США (екв. 4471012,02 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі 223721,20 дол. США (екв. 5241013,22 грн.), в тому числі на суму 2269,80 дол. США з порушенням граничного терміну надходження.

Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN THI- GOVERNMENT OF THE REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 18.09.2014 № DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036 на суму 7926,80 дол. США (екв. 199767,29 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 7926,80 дол. СІНА 05.01.2016.

Також, між позивачем «AGREEMENT BETWEEN ТІ ІЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) був укладений контракт від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/3/12V1 FCO 17 на постачання суднових запасних частин.

Згідно з актом перевірки, дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс» відвантажило товар нерезиденту «AGREEMENT BETWEEN ТНЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) на загальну суму 46732,00 дол. США (екв. 1015308,85 грн.), а нерезидент перерахував на поточний рахунок підприємства валютні кошти в загальній сумі44591,49 дол. США (екв. 966452,02 грн.), в тому числі на суму 1285,31 дол. США з порушенням граничного терміну надходження.

Контролюючий орган стверджує, що станом на 23.05.2016 валютна виручка від нерезидента «AGREEMENT BETWEEN ТНЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за експортним контрактом від 17.02.2015 № DPRO 030-1414/3/12V1 FCO 17 на суму 2140,51 дол. США (екв. 53944,07 грн.) не надійшла. Граничний термін надходження валютної виручки в сумі 2140,51 дол. США - 16.02.2016.

Згідно з доводами позивача, умови вказаних контрактів були виконані в повному обсязі, а валютна виручка за результатами операцій з купівлі-продажу товару надійшла на відповідні рахунки сторін своєчасно та в повному обсязі, заборгованість за контрактами відсутня. Таким чином, операції за зовнішньоекономічними контрактами є завершеними у відповідності до чинного законодавства.

На підтвердження зазначеного позивачем надано копії актів зарахування зустрічних однорідних вимог: від 16.10.2015 №1 за контрактом від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/8/12B1EC023; від 16.10.2015 №1 за контрактом від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/11/11B1EC209; від 15.10.2015 №1 за контрактом від 22.08.2014 №DPRO 030-1414/10/11B1EC209; від 10.06.2015 №1 за контрактом від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036; від 06.10.2015 №2 за контрактом від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036; від 20.10.2015 №3 за контрактом від 18.09.2014 №DPRO 030-1414/13/11B1EC203/12B1EC036; від 06.10.2015 №1 за контрактом від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/3/12V1FC017; від 29.01.2016 №2 за контрактом від 17.02.2015 №DPRO 030-1414/3/12V1FC017.

У відповідності до змісту вказаних актів, сторони підтвердили реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у пунктах 1 та 2 цих актів, а також зазначено, що між сторонами не було суперечок щодо характеру вказаних зобов'язань, їх змісту та умов їх виконання (пункт 4 актів). Згідно з пунктом 5 даних актів, керуючись законами Республіки Індія, статті 601 Цивільного кодексу, статті 203 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги та зобов'язання.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. А статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання за заявою одної із сторін можуть припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Статті 601, 602 Цивільного кодексу України не містять застереження про неможливість зарахування вимоги, яка виникла із зобов'язання про забезпечення виконання інших зобов'язань (штрафу). Таке зобов'язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальних підставах.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Листом від 23.06.1999 №18-211/1872-5495 «Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог» у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів Національний банк України роз'яснив, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136.

Можливість припинення зобов'язань по зовнішньоекономічним контрактам шляхом заліку зустрічних однорідних вимог підтверджено і Державною податковою адміністрацією України, зокрема у листах від 11.05.2007 №9433/7/22-6017 «Щодо проведення перевірок експортно-імпортних операцій» та від 09.10.2008 №20580/7/22-5017 «Щодо можливості припинення зобов'язань між двома імпортними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог».

Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України, переуступка права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні, сторонами у якого є боржник і кредитор. Можливість такої заміни передбачено статтею 512 Цивільного кодексу України. Суть такої заміни полягає в тому, що первісний кредитор передає свої права в зобов'язанні іншому суб'єкту (новому кредитору). Обмежень щодо укладання договору про відступлення права вимоги діючим законодавством не передбачено.

Таким чином, суб'єктам господарювання-резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 06.05.2008 №21-1518во07, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 №2а-5479/11/2670 (К/9991/60139/11), від 18.03.2014 №2а-19751/10/0570 (К/9991/5337/11).

Аналіз вище зазначеного законодавства, дає підстави дійти висновку, що зобов'язання між позивачем та нерезидентом «AGREEMENT BETWEEN ТНЕ GOVERNMENT OF ТНЕ REPUBLIC OF INDIA» (Індія) за вище зазначеними контрактами були припиненні шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог в межах граничного терміну розрахування, що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог, які містяться в матеріалах справи.

Окрім того, суд наголошує, що відповідачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не надано належної оцінки актам зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, суд звертає увагу, що контролюючим органом також не надано суду доказів невідповідності наведених актів, на підставі яких зараховано зустрічні зобов'язання та припинено останні, ані положенням українського, ані індійського договірного права, що б виключало можливість їх врахування як способу припинення основного зобов'язання.

Отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» спростовуються викладеним, а податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0010161406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності нарахування позивачеві штрафів на загальну суму 510 грн. за недекларування валютних цінностей, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0010171406, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (абзац 8 частини другої статті 16 вказаного Декрету).

При цьому, статтею 16 вказаного Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету № 15-93, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві у межах спірних правовідносин діяло з перевищенням наданих йому повноважень.

Таке застосування статті 16 Декрету №15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.02.2012 у справі №21-904во10 (ЄДРСР №21839992).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.06.2016 №0010161406 та від 23.06.2016 №0010171406.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.