Постанова № 65769370, 29.03.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1863/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівКовальчук О.К. Майстер П.М. Петричковича А.І. при секретарі за участі:Свинобой О.В. представників позивача та відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2016 року №0000791400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4058261,25 грн., з них 3246609 грн. за основним платежем та 811652,25 грн. за штрафними санкціями, №0000801400, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за серпень 2013 року в сумі 380 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2016 року в сумі 1460976 грн., №0000991400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 53994,60 грн. та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду первинної скарги № 18720/6/99-99-11-02-02-25 від 30 серпня 2016 року.

Ухвалою від 26.10.2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 30.08.2016 року №18720/6/99-99-11-02-02-25 залишив без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за період з жовтня 2014 року по березень 2016 року здійснював операції з постачання продукції військового призначення (30 мм автоматичні гармати ЗТМ-1 та ЗТМ-2 з комплектом ЗІП, ланки Л-30, ремонтні комплекти ЗІП до гармат) товарних позицій УКТ ЗЕД 9301 (зброя бойова, крім пістолетів, револьверів та зброї товарної позиції 9307) та 9305 (частини та приладдя до виробів товарних позицій 9301), звільнені від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Зазначає, що неодноразово звертався із запитами щодо роз'яснення застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, передбаченого пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Офіційне роз'яснення Державної фіскальної служби України стосовно практичного використання окремих норм законодавства з податку на додану вартість, в тому числі і по використанню режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, вказаному в пункті 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, надано лише в листі Державної фіскальної служби України від 31 грудня 2015 року № 48122/7/99-99-19-03- 02-17 "Про особливості проведення перерахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях протягом 2015 року". Враховуючи, те, що роз"яснення надійшло лише в грудні 2015 року, вважає необґрунтованими висновки відповідача про безпідставність включення податку на додану вартість до податкового кредиту за період з жовтня 2014 року по червень 2015 року за операціями з придбання товарів/послуг, необоротних активів відповідно до частки їх використання в оподатковуваних/ неоподатковуваних операціях, що становить 1893 574 гривні, в тому числі за жовтень 2014 року - 983 764 гривні, за листопад 2014 року - 100 817 гривень, за грудень 2014 року - 115 139 гривень (в т. ч. 26 793 грн. - за результатами перерахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях за підсумками поточного календарного 2014 року), за січень 2015 року - 131 893 гривні, за лютий 2015 року - 20 938 гривень (від'ємне значення), за березень 2015 року - 28 806 гривень, за квітень 2015 року - 23 958 гривень, за травень 2015 року - 35 162 гривні, за червень 2015 року - 494 973 гривні.

Крім того, вважає передчасними висновки щодо порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту за грудень 2015 року на суму 499 646,60 грн. по операціях із TOB "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН", які не мали фактичних наслідків з постачання товарів на адресу ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", оскільки поставка продукції фактично здійснена 31 грудня 2015 року та оформлена видатковими накладними № ВН-89675, № ВН-89674 від 31 грудня 2015 року та оплачена платіжними дорученнями ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" в розмірі 2997879,67 грн.

Неправомірним також, на думку позивача, є висновок відповідача щодо порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту суму ПДВ - 27 036,45 грн. по взаємовідносинах із TOB "Салтіо" та підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 11 498 гривень, в тому числі за квітень 2013 року в сумі 260 гривень, за серпень 2013 року в сумі 380 гривень, за квітень 2014 року в сумі 303 гривень, за лютий 2015 року в сумі 744 гривень, за червень 2015 року в сумі 9 811 гривень, в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість з вартості витрат, здійснених комісіонером за рахунок комітента, згідно звітів комісіонерів ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт". Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", необхідні для формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки порушення позивачем вимог податкового законодавства встановлене документальною плановою виїзною перевіркою позивача та відображене в акті перевірки №0040/22-01-14- 01/23831376 від 22.06.2016 року.

Вважають безпідставними позовні вимоги, оскільки за даними перевірки позивачем:

- завищено податковий кредит на суму 499646,60 грн. по операціях з придбання товару від TOB "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН" , які фактично не надавались. Згідно з умовами договору № 002.2309 від 29.10.2015 року позивач здійснював лише погашення існуючої заборгованості перед ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" за договором №01-207 від 20.04.2010 року;

- завищено податковий кредит на суму 499646,60 грн. по операціях з придбання від TOB "Салтіо" товарів (клапана, фільтри, крани, лічильник, котел газовий, датчики температури та інше), які фактично не постачались. Про відсутність реальних наслідків цих господарських операцій, на думку відповідача, свідчать: відсутність трудових та матеріально- технічних ресурсів до вчинення TOB "Салтіо" господарських операцій, сертифікатів відповідності та інших документів, що підтверджують якість ТМЦ та товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факти перевезення ТМЦ (клапана, фільтри, крани, лічильник, котел газовий, датчики температури та інше) від продавця до покупця. Позивач лише документально оформив операції (без їх фактичного здійснення) та штучно сформував податковий кредит за жовтень 2015 року на підставі податкових накладних за безтоварними операціями;

- завищено податковий кредит в сумі 11498 грн.по операціях з придбання послуг комісіонера від ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт", не підтверджених первинними документами, що підтверджують факт здійснення витрат, зазначених у звітах комісіонерів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена чинним законодавством, а саме: банківські документи, акти виконаних робіт (наданих послуг), договори, авансові звіти, сертифікати, дозволи, транспортні документи та інші. Відсутність вказаних документів не дає змоги підтвердити фактичне здійснення комісіонерами витрат (в т.ч. ПДВ), зазначених у звітах про виконання договорів комісії, та їх здійснення в межах господарської діяльності підприємства;

- завищення податкового кредиту за період з жовтня 2014 року по червень 2015 року в сумі 1893574 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з липня 2015 року по березень 2016 року в сумі 1315660 грн. по операціях з постачання продукції військового призначення, які звільнено від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того, вказують, що висновки відповідача про вчинення інших порушень податкового законодавства, описаних в акті перевірки, які вплинули на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позивач не оскаржує.

Враховуючи вище викладене, вважають що, податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та скасуванню не підлягають.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"" 02.10.1996 року зареєстроване виконавчим комітетом Кам"янець-Подільської міської ради Хмельницької області (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №549354).

Основними видами діяльності позивача є: виробництво зброї та боєприпасів; інші види оптової торгівлі; дослідження і розробки в галузі природничих та технічних наук.

На підставі направлень від 10.05.2016 року №304, №305, №306,№307, №308, №309, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області № 213 від 27.04.2016 року та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року. За результатами перевірки складений акт №0040/22-01-14-01/23831376 від 22.06.2016 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2016 року:

№0000791400 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4058261,25 грн., в тому числі 3246609 грн. за основним платежем та 811652,25 грн. за штрафними санкціями;

№0000801400 (форма "В4"), яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 Декларації) за серпень 2013 року в сумі 380 грн. та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за березень 2016 року в сумі 1460976 грн.

№0000991400 (форма "ПС"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 53994,60 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014р. № 966 (у редакції наказу від 23.01.2015р. № 13) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014р. за № 1267/26044, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, всього в сумі 3246609 грн., в тому числі занижено за жовтень 2014 року в сумі 983764 грн., за березень 2015 року в сумі 1832 грн., за квітень 2015 року в сумі 331361 грн., за вересень 2015 року в сумі 150108 грн., за жовтень 2015 року в сумі 133865 грн., за грудень 2015 року в сумі 1780096 грн. та завищено за березень 2014 року в сумі 112086 грн., за вересень 2014 року в сумі 22331 грн.

- завищено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 Декларації) всього в сумі 640 грн., в тому числі за квітень 2013 року в сумі 260 грн., за серпень 2013 року в сумі 380 грн.

- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за березень 2016 року в сумі 1460976 грн.;

Фактичною підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про порушення позивачем пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з жовтня 2014 року по червень 2015 року в сумі 1893574 гривні внаслідок віднесення до його складу частки податку на додану вартість з вартості придбаних товарів/послуг, необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях - операціях з постачання продукції військового призначення, які звільнено від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту на суму 499 646,60 грн. по операціях з придбання товару від TOB "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН", на суму 27036,45 гри. по операціях з придбання товару від TOB "Салтіо", на суму 11498 грн. по операціях з придбання послуг комісіонера від ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт", на суму 334380,00 грн. по операціях з придбання товару TOB "Оптметхім 2015" та порушення пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), за березень 2016 року в сумі 1460976 грн.

Досліджуючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення", що класифікується за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: групи 93, крім включених до товарних позицій 9303 - 9304, а також 9305 (тільки призначених для виробів товарних позицій 9303 - 9304), 9306 90 90 00 та 9307.

За період з жовтня 2014 року по березень 2016 року ДП "НТК "Завод точної механіки" здійснювало операції з постачання продукції військового призначення (30 мм автоматичні гармати ЗТМ-1, ЗТМ-2 з комплектом ЗІП, ланки Л-30, ремонтні комплекти ЗІП до гармати) товарних позицій УКТ ЗЕД 9301 (зброя бойова, крім пістолетів, револьверів та зброї товарної позиції 9307) та 9305 (частини та приладдя до виробів товарних позицій 9301), які звільнені від оподаткування податком на додану вартість згідно пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, сума яких склала 68904739 грн.

Водночас у вказаний період позивач здійснював, як оподатковувані, так і неоподатковувані операції з постачання товарів.

Пунктом 199.1 статті 199 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав винності з 01.07.2015 року, пункт 199.1 викладено в наступній редакції: У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти і зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

З 29.07.2015 року Законом України № 643-VIII від 16.07.2015 року пункт 199.1 викладено в наступній редакції: у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 199.2. частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Пунктом 199.3. передбачено, що платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Відповідно до пункту 199.4 платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).

З 29.07.2015р. Законом України № 643-VIII від 16.07.2015 р. абзац другий виключено.

Згідно з пунктом 199.5. частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року.

Для виробництва продукції військового призначення позивач використовував придбані сировину, матеріали, роботи, послуги, необоротні активи, з вартості яких суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) під час їх придбання повністю відносились підприємством до податкового кредиту з відображенням в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

При цьому, в період з жовтня 2014 року по червень 2015 року позивач не здійснював розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях та відповідне коригування (зменшення) сум ПДВ, які підлягають віднесенню до податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, необоротних активів відповідно до частки їх використання в неоподатковуваних операціях згідно норм статті 199 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.07.2015 року).

За даними перевірки частка використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях складає:

- за фактичними даними першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані операції, звільнені від оподаткування згідно пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ (жовтень 2015р.) - 44,04%/55,96%

- за підсумками 2014 року календарного року - 55,11%/44,89%

- за підсумками 2015 року календарного року - 43,05%/56,95%.

Відповідно, сума ПДВ, що не підлягала віднесенню позивачем до податкового кредиту за період з жовтня 2014 року по червень 2015 року за операціями з придбання товарів/послуг, необоротних активів відповідно до частки їх використання в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях, становить 1893574 грн., в тому числі за жовтень 2014 року - 983764 грн., за листопад 2014 року - 100817 грн., за грудень 2014 року - 115139 грн. (в т.ч. 26793 грн. - за результатами перерахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях за підсумками поточного календарного 2014 року), за січень 2015 року - 131893 грн., за лютий 2015 року - -20938 грн. (від'ємне значення), за березень 2015 року - 28806 грн., за квітень 2015 року - 23958 грн., за травень 2015 року - 35162 грн., за червень 2015 року - 494973 грн.

В процесі судового розгляду спору позивач не надав суду жодного доказу здійснення ним у вказаний період перерахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій та відповідного коригування (зменшення) сум ПДВ, які підлягають віднесенню до податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, необоротних активів відповідно до частки їх використання в неоподатковуваних операціях згідно норм статті 199 Податкового кодексу України. При цьому, представник позивача в судовому засіданні не заперечив необхідність здійснення позивачем такого перерахунку.

Тому, суд вважає доведеним факт завищенння позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів/послуг, необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, всього в сумі 1893574 грн., в тому числі завищення за жовтень 2014 року в сумі 983764 грн., за листопад 2014 року в сумі 100817 грн., за грудень 2014 року в сумі 115139 грн., за січень 2015 року в сумі 131893 грн., за березень 2015 року в сумі 28806 грн., за квітень 2015 року в сумі 23958 грн., за травень 2015 року в сумі 35162 грн., за червень 2015 року в сумі 494973 грн. та заниження за лютий 2015 року в сумі 20938 грн., а висновки відповідача щодо порушення позивачем пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України правомірними.

За даними відповідача в порушення пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у виписаних TOB "Оптметхім-2015" податкових накладних №24 від 10.12.2015 року та №25 від 10.12.2015 року на загальну суму 334380.10 грн. Зазначені в цих податкових накладних операції з поставки товару не підтверджені первинними документами.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду спору позивач не надав первинні документи, що підтверджують факт поставки товару, як підставу для оформлення ТОВ "Оптметхім-2015" зазначених податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. за № 996 - XIV (далі Закон 996) відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

За змістом пункту 2 статті 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

У відповідності до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В порушення пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, позивачем до складу податкового кредиту віднесені податкові накладні №24 від 10.12.2015 р. та №25 від 10.12.2015 року по операціях х поставки товару, не підтверджених первинними документами, відображеними в бухгалтерському обліку позивача.

Перевіркою також встановлене порушення позивачем пункту 200.1 пункту 200.3 статті 200 розділу V Податкового кодексу України та заниження в декларації з ПДВ за квітень 2014 року суми зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.20.2) на 22634 грн.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Всупереч вимогам пункту 200.1 пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податку на додану вартість за березень 2014 року в сумі 112086 грн. внаслідок неврахування при розрахунку суми податку на додану вартість залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового перiоду (рядок 24 Декларації) за лютий 2014 року в сумі 112086 грн.

Задекларований позивачем у Декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового перiоду (рядок 24 Декларації) становить 112086 грн. Проте, до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2014 року (рядок 21.2 Декларації за березень 2014 року) позивачем не віднесено від'ємне значення ПДВ за лютий 2014 року в сумі 112086 грн, в результаті чого податок на додану вартість за березень 2014 року завищено на 112086 грн.

Крім того, за даними перевірки в порушення пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України позивач завищив суму податку на додану вартість за вересень 2014 року в розмірі 22634 грн. внаслідок неврахування при розрахунку суми податку на додану вартість результатів камеральної перевірки, за наслідками якої складено акт від 19.06.2014 року № 295/22-09-22-03/23831376, в результаті якої позивачу збільшено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.20.2 Декларації) за квітень 2014 року на 22634 грн. Визначаючи суми податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах позивач не врахував від'ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового), за квітень 2014 року в сумі 22634 грн., в результаті чого податок на додану вартість за вересень 2014 року завищено в сумі 22634 грн.

Таким чином, сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), за березень 2016 року складає за даними платника (декларації) 1862154 грн., за даними перевірки - 401178 грн. Сума завищення позивачем від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), за березень 2016 року складає 1460976 грн.

Під час судового розгляду позивач не оскаржував висновки відповідача щодо завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), за березень 2016 року в сумі 1460976 грн. та на їх спростування не надав жодного доказу.

Перевіркою також встановлене завищення позивачем податкового кредиту на суму 499646,60 грн. по операціях із ТОВ "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН". Досліджуючи зазначені правовідносини, суд враховує таке.

29.10.2015 року між ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (покупець), ТОВ "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН" (постачальник) та ДП "НТК "Завод точної механіки" (платник) укладений договір поставки №002.2309. Відповідно до умов договору постачальник зобов"язується передати у власність покупця продукцію, визначену у п.1.2 цього договору, покупець зобов'язується прийняти продукцію, а платник зобов'язується оплатити продукцію на умовах цього договору в рахунок погашення існуючої заборгованості перед покупцем за поставлену продукцію по договору №01-207 від 20.04.2010 року (п.1.1 договору); найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці, визначається специфікацією, що є невід"ємною частиною договору (п.1.2 договору); місце здійснення поставки продукції постачальником ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6 (п.п. 2.2 договору), відвантаження продукції здійснюється за рахунок постачальника (п.п. 2.3 договору); строк дії цього договору закінчується 31.12.2016 року (п.п. 7.2 договору) .

На виконання договору №002.2309 від 29.10.2015 року TOB "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН" відповідно до видаткових накладних від 31.12.2015 року поставило ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" енергетичне обладнання (кабель ЩР-01- 01-ВЯ та підстанції 2КТПГ-1000/10/0,4 У1), оплату за яке здійснив позивач.

Отримавши від ТОВ "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН" податкові накладні від 31.12.2015 року № 1 і №2, які підтверджують факт перерахування позивачем коштів за поставлене П "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" енергетичне обладнання, позивач відніс податок на додану вартість в сумі 499646,60 грн., сплачений в ціні вказаного обладнання, до податкового кредиту в грудні 2015 року.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Таким чином, обов»язковою умовою включення сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового коредиту є поставка зазначеного товару платнику податку.

Оскільки отримувачем (покупцем) обладнання, поставленого TOB "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН" та оплаченого позивачем, є ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", то у позивача відсутнє право на віднесення до податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні зазначеного товару у грудні 2015 року.

Існуюча відповідно до акту звірки станом на 30.09.2015 року заборгованість позивача перед ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" в сумі 3205800,28 грн. за отриманий відповідно до договору №01-207 від 20.04.2010 року товар, не дає позивачу права на формування податкового кредиту по факту оплати товару, отриманого TOB "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН" по договору №002.2309 від 29.10.2015 року.

Пунктом 198.2 статі 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Оскільки поставка позивачу товару по договору №01-207 від 20.04.2010 року здійснена ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" в березні 2013 року, що підтверджується актом звірки станом на 30.06.2016 року, складеним ДП "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння", датою формування податкового кредиту по вказаній операції є дата отримання товару від зазначеного постачальника.

Таким чином, позивачем безпідставно сформований податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних TOB "МОНОЛІТ КОНСТРАКШН" по факту отримання коштів від позивача за товар, операції з придбання якого позивачем не здійснювались.

Враховуючи викладене позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень- рішень в цій частині задоволенню не підлягають.

Досліджуючи висновки відповідача про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та безпідставного віднесення до податкового кредиту ПДВ в розмірі 27036,45 грн. по взаємовідносинах із ТОВ "Салтіо" суд враховує наступне.

27.10.2015 року між позивачем та TOB "Салтіо" укладений договір №о06/01-160. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору, п.п.2.1.асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід'ємною частиною цього договору, п.п. 3.1 постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, відповідає всім технічним нормам та стандартам, встановленим чинним законодавством України для цього виду товару, п.п 3.2. якість товару повинна бути підтвердженна документами необхідними для товару цього виду, п.п 4.4. моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна. Разом з товаром повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення, свідоцтва (оригінали або копії завірені печаткою постачальника), п.п.4.9. постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та цим договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця та іншим умовам даного договору, п.п.6.1. постачальник зобов'язується надавати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару при кожній поставці товару, п.п. 8.1. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Салтіо" поставило прозивачу клапана, фільтри, крани, лічильник, котел газовий, датчики температури та ін., що підтверджується видатковою накладною від 03.11.2015 року на загальну суму 162218,69грн., в тому числі ПДВ 27 036,45 грн., податковою накладною та прибутковими ордерами.

Розрахунок за товар по договору №о06/01-160 здійснювався в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та платіжним дорученням №1117 від 27.10.2015 року.

Товар, придбаний від ТОВ "Салтіо", позивач використав у власній господарській діяльності.

На підставі належним чином оформленої податкової накладної, що підтверджує факт придбання товару від ТОВ "Салтіо", позивач відніс до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 27036,45грн.

В період, що підлягав перевірці позивач відніс також до податкового кредиту ПДВ сплачене в ціні придбаного від ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" (код ЄДРПОУ 14281072) та ДК "Укрспецекспорт" (код ЄДРПОУ 21655998) послуг комісіонерів.

Так, згідно звіту комісіонера ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" №3 від 30.04.2013р. по договору комісії №5/176-Д від 28.11.2012р. за рахунок коштів комітента комісіонером здійснено такі витрати:

- термічна обробка (TOB "Екодез") І 240,00 грн., в т.ч. ПДВ - 40,00 грн. (податкова накладна №2 від 01.04.2013р.);

- митне оформлення вантажу (TOB "Лист К") - 1110,00 грн., в т.ч. ПДВ - 185,03 гри. (податкова накладна № 47 від 17.04.2013р.);

- оформлення сертифікату (Торгово-промислова палата України) - 207,00 гри., в т.ч. ПДВ - 34,50 грн. (податкова накладна № 52 від 19.04.2013р.).

Згідно звіту комісіонера ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" №3 від 31.08.2013р. по договору комісії №4/20-Д від 13.02.2013р. за рахунок коштів комітента комісіонером здійснено такі витрати:

- цінова експертиза ("Держзовнішінформ") - 450,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75,00 грн. (податкова накладна №12 від 02.08.2013р.)

- навантаження-розвантаження виробів (TOB "Авіавантажсервіс") - 1829,69 грн., в т.ч. ПДВ - 304,95 грн. (податкова накладна №33 від 09.08.2013р.).

Згідно звіту комісіонера ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" №4 від 30.04.2014р. по договору комісії №4/116-Д від 22.10.2013р. за рахунок коштів комітента комісіонером здійснено такі витрати:

- цінова експертиза ("Держзовнішінформ") - 450,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75,00 грн. (податкова накладна № 27 від 24.04.2014р.)

- навантаження-розвантаження виробів (TOB "Авіавантажсервіс") - 1219,80 грн., в т.ч. ПДВ - 203,30 грн. (податкова накладна №29 від 24.04.2014р.)

- перепустка на територію аеропорту (ДП "Антонов") - 150,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25,00 грн. (податкова накладна №29 від 24.04.2014р.).

Згідно звіту комісіонера ДК "Укрспецекспорт" №2 від 27.02.2015р. про виконання умов договору комісії №и8Е-20.4-331-д/к-13 від 07.11.2013р. комісіонер за рахунок комітента оплатив такі витрати:

- доставка З AT "Транс Сервіс" - 4462,56 грн., в т.ч. ПДВ - 743,76 грн. (податкова накладна №227027 від 27.02.2015р.).

Згідно звіту комісіонера ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" №8 від 31.05.2015р. по договору комісії №4/116-Д від 22.10.2013р. за рахунок коштів комітента комісіонером здійснено такі витрати на суму 13632,24 дол. США:

- транспортно-експедиторські послуги по Україні (TOB "Делькар") - 58868,77 грн., в т.ч. ПДВ - 9811,46 грн. (податкова накладна №36 від 31.05.2015р.).

За змістом частини першої статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із статтею 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

При цьому, суд враховує, що договори комісії, укладені між позивачем та ДГЗІФ "Укрінмаш" і ДК "Укрспецекспорт" не визнані судом недійсними, передбачені ними послуги комісіонера прийняті позивачем без зауважень.

Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦК України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та визначається лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Суд встановив, що послуги, які надавалися комісіонерами ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт", стосувалися товарів, виготовлення та поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу, що підтверджується довідкою позивача та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 362 з січеня 2013 року по березень 2016 року.

Позивач виробляє продукцію обмеженого обігу. Законодавством України реалізація даної продукції делегована лише двом державним підприємствам, які виконують функції з пошуку покупця, проведення переговорів, укладення контрактів на поставку продукції та здійснюють повний супровід фактичного постачання продукції на експорт.

Виконання укладених між позивачем та ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" договорів комісії №5/176-Д від 28.11.2012 року, №4/20-Д від 13.02.2013 року, №4/116-Д від 22.10.2013 року і №4/116-Д від 22.10.2013 року та придбання комісіонером від господарюючих суб'єктів інших послуг з метою забезпечення виконання контракту з інозамовником на реалізацію виробів позивача.

При цьому суд враховує, що позивач не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності і не наділений правом продажу своєї продукції за межі митної території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю» від 12.07.1999 року №1228 повноваження щодо експорту та імпорту зазначених товарів та встановлення зовнішніх цін надані зокрема державній госпрозрахунковій зовнішньоторговельній та інвестиційній фірмі «Укрінмаш», яка постановою Кабінету Міністрів України «Питання державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення» від 09.10.1996 року №1247 із змінами та доповненнями перетворене в дочірнє підприємство компанії «Укрспецекспорт».

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності фірми «Укрінмаш» є посередництво в спеціалізований торгівлі іншими товарами; інші види оптової торгівлі, інше фінансове посередництво, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки.

На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з реалізацією продукції позивача, переданої на комісію ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт", та їх зв'язку з продажем продукції позивача, останній надав акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти про використання коштів, сертифікати, дозволи, транспортні документи та інші.

Отримавши від комісіонерів ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт" податкові накладні, звіти, акти здачі-прийняття робіт і оплативши придбані роботи, позивач відніс до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартість цих робіт, а до податкового кредиту відповідних звітних періодів - податок на додану вартість, сплачений в їх ціні.

В силу пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

Отримані позивачем від ТОВ "Салтіо", ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт" податкові накладні оформлені з дотриманням пункту 201.1 статті 200 ПК України, відображені позивачем та його контрагентами в реєстрі отриманих податкових накладних покупця та, відповідно, у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних постачальника.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності: для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту".

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

При цьому ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95 року № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом первинні документи підтверджують, що господарські операції з придбання від ТОВ "Салтіо" товару та послуг від ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт" спричинили зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства отриманих від ТОВ "Салтіо", ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт", які засвідчують факт придбання товару та послуг, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Тому позивач правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 27036,45грн. по операціях з ТОВ "Салтіо" та у сумі 11498,00 грн. по звітам комісіонерів ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" та ДК "Укрспецекспорт" .

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі судового розгляду спору відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0000791400 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 37894, 0 грн. та штрафних санкцій в сумі 9473,50 грн., тому адміністративний позов слід задовольнити частково.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог у відповідності до статті 94 КАС України сплачений позивачами судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, статтями 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 12.07.2016 №0000791400 про збільшення суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 37894, 0 грн та штрафних санкцій в сумі 9473,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 710,51 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2017 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/О.К. Ковальчук П.М. Майстер А.І. Петричкович "Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук