Постанова № 65769256, 03.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7287/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. Одеса

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання- Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

представника позивача- ОСОБА_1 (на підставі ордеру та договору)

представника відповідача- ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області та з урахуванням уточнень, позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04 листопада 2016 року № 2716, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону. України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1321 о/с, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області;

поновити ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2016 року по дату винесення судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 05 вересня 2016 року, при реагуванні на повідомлення громадянки ОСОБА_4 щодо скоєння відносно неї протиправних дій громадянином ОСОБА_5, дотримувався вимог Конституції і законів України, наказів та інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, що свідчить про те, що позивач дисциплінарного проступку не скоював. Службове розслідування по факту нібито допущених позивачем порушень законодавста та присяги працівника поліції при здійсненні службової діяльності, проведено з суттєвими порушенями вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України та інших нормативних актів. За таких обставин повністю спростовуються висновки службового розслідування про вчинення позивачем неправомірних дій, зазначених у оскаржуваному наказі, а тому відсутні і підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях. Зокрема, 04.11.2016 ГУНП в Одеській області видано наказ № 2716 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яким за грубе порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІУ, п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 7, ч. 1 ст. 8, п. 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 18, п. 14 ч. 1 ст. 23, ч. 7 ст. 42, ч.ч. 1, 4 ст. 43, ч. 2 ст. 44, ч. 6 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції, дії поза межами п. 3.1.8., п. 3.1.9. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України № 940 від 22.10.2012, що виразилося у незаконному проникненні до будинку ОСОБА_5, неправомірному застосуванні заходів поліцейського примусу, ненаданні домедичної допомоги та несвоєчасному доставленні потерпілого до медичної установи, неповідомленні свого керівника про застосування фізичної сили та спецзасобів, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Із зазначеним наказом позивача було ознайомлено під підпис. Зазначений наказ було реалізовано, наказом ГУНП в Одеській області 1321 о/с від 15.11.2016. З наведених підстав посадові особи ГУНП в Одеській області діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в поліції на посаді оперуповноваженого Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області № 2716 від 04.11.2016 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІУ, п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 7, ч. 1 ст. 8, п. 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 18, п. 14 ч. 1 ст. 23, ч. 7 ст. 42, ч.ч. 1, 4 ст. 43, ч. 2 ст. 44, ч. 6 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції, дії поза межами п. 3.1.8., п. 3.1.9. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України № 940 від 22.10.2012, що виразилося у незаконному проникненні до будинку ОСОБА_5, неправомірному застосуванні заходів поліцейського примусу, ненаданні домедичної допомоги та несвоєчасному доставленні потерпілого до медичної установи, неповідомленні свого керівника про застосування фізичної сили та спецзасобів, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». (а.с. 143-148)

Вищезазначений наказ № 2716 від 04.11.2016 було реалізовано наказом ГУ НП в Одеській області № 1321 від 15.11.2016 та звільнено ОСОБА_3 з 16.11.2016. (а.с. 160)

Підставою для видання оскаржуваних наказів слугували результати перевірочних заходів ГУНП в Одеській області щодо подій 05.09.2016 за участю ОСОБА_3

Зокрема, старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУ НП в Одеській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_6 спільно з ОД ВІОС УКЗ ГУ НП в Одеській області майором поліції ОСОБА_7 на підставі наказу ГУ НП в Одеській області від 07.09.2016 № 2153 проведено службове розслідування за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 співробітниками Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУ НП, яке мало місце 05.09.2016 року за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Калинівка, вул. Степова, 7, за результатами якого складено висновок. (а.с. 130-138)

Так, згідно висновку о 20 год. 50 хв. 05.09.2016 до чергової частини Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП по спецлінії « 102» надійшло повідомлення від мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, яка повідомила, що її співмешканець ОСОБА_5, знаходячись у стані алкогольного спяніння, вчиняє відносно неї хуліганські дії. Вказане повідомлення було зареєстроване до ЖЄО Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП за № 2453 від 05.09.2016.

Дана інформація засобами телефонного звязку була передана черговому слідчому Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8, який перебував у смт. Лещівка Іваніського району Одеської області спільно із слідчо-оперативною групою у складі: оперуповноваженого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, поліцейського сержанта поліції ОСОБА_9 та поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_10 на відпрацюванні повідомлення про вчинення крадіжки.

Після відпрацювання вищевказаного повідомлення слідчо-оперативна група Іванівського ВП у вказаному складі, на службовому автомобілі під керуванням поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_10 направилась до с. Калинівка, прибувши на вул. Степову приблизно о 22 год. 20 хв., до співробітників поліції звернулась заявниця - ОСОБА_4, яка їхала на автомобілі марки ВАЗ 2106 спільно із своїм співмешканцем ОСОБА_11, та повідомила, що її колишній цивільний чоловік - ОСОБА_5 прийшов за адресою їх мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_3, де перебуваючи у стані алкогольного спяніння наніс їй декілька ударів по спині після чого вигнав її з будинку.

Прийшовши до вказаного будинку співробітники поліції виявили, що ворота вказаного будинку зачинені, після чого спитали дозволу на вхід у ОСОБА_4, яка в усній формі їм дозволила, після входу на територію домоволодіння співробітники поліції виявили, що двері до будинку зачинені, за усною згодою ОСОБА_4, співробітники поліції, не переконавшись у належності будинку, не провівши жодних дій, спрямованих на встановлення законного власника будинку у вигляді опитування сусідів, тощо прийняли рішення про проникнення до домоволодіння за вказаною адресою.

З цією метою поліцейський старший сержант поліції ОСОБА_10 заліз у відкрите вікно, розташоване з лівого боку будинку, після чого відкрив вхідні двері та впусти до приміщення старших лейтенантів поліції слідчого Піщанського Д.М., оперуповноваженого ОСОБА_3 та поліцейського сержанта поліції ОСОБА_9

У приміщенні кімнати, розташованої з лівого боку будинку на ліжку спав ОСОБА_5, в ході службового розслідування не встановлено точних обставин нанесення тілесних ушкоджень останньому, однак в ході відібрання пояснень у громадянина ОСОБА_5 останній пояснив, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно із дружиною ОСОБА_12 та трьома малолітніми дітьми.

Раніше проживав у своєму будинку, розташованому за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Калинівка, вул. Степова, 7, спільно із цивільною дружиною ОСОБА_4 та їх спільними дітьми. Раніше його дочка - ОСОБА_13 скаржилася батьку на поведінку нового співмешканця ОСОБА_4, який зловживаючи алкогольними напоями веде себе агресивно, у звязку з чим вона боїться приїжджати до матері.

ОСОБА_5 особисто знайомий із співмешканцем ОСОБА_4 - ОСОБА_11 Після роботи, 05.09.2016 він вирішив приїхати до с. Калинівка та вказати останньому на його неналежну поведінку. Так, приблизно о 20 год. 00 хв. 05.09.2016 ОСОБА_5 приїхав до будинку за вказаною адресою, зайшовши на подвіря, йому на зустріч вибігла ОСОБА_4, яка почала кричати, після чого з будинку вийшов ОСОБА_11, після розмови з яким останній спільно із ОСОБА_4 та дітьми поїхали до будинку ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_4 емоційно повідомила, що викликає поліцію.

Після відїзду, ОСОБА_5 зачинив калитку та двері будинку та ліг спати. Прокинувшись від відчуття болю та нанесення ударів, ОСОБА_5 побачив, що знаходиться на підлозі, при цьому світло у кімнаті вимкнене, а з усіх боків йому наносять удари, після чого у кімнаті ввімкнули світло та він побачив, що на ліжку стоїть раніше незнайомий йому чоловік у чоботях військового зразка та чорній формі співробітника поліції, зовні схожий на старшого сержанта поліції ОСОБА_10, а з іншого боку, біля бильця ліжка стоять двоє інших співробітників поліції, зовні схожих на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 та сержанта поліції ОСОБА_9, при цьому старший лейтенант поліції ОСОБА_3, з яким ОСОБА_5 особисто знайомий стояв біля входу до кімнати. ОСОБА_5 почав запитувати у чому річ, однак співробітники поліції не пояснивши підстав вторгнення, наділи на останнього кайданки.

Проведенням перевірочних дій було встановлено, що після фактичного затримання, поліцейський сержант поліції ОСОБА_14, на прибудинковій території будинку за вказаною адресою склав відносно ОСОБА_5 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КУпАП, при цьому старший лейтенант поліції слідчий Піщанський Д.М. відібрав пояснення у ОСОБА_4, а старший лейтенант поліції оперуповноважений ОСОБА_3 у ОСОБА_5, по закінченню оформлення адміністративного матеріалу, співробітники поліції посадили ОСОБА_5 до службового автомобілю та відвезли до Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП. На території домоволодіння № 7 по вул. Степова в с. Калинівка, одразу після нанесення ударів ОСОБА_5 відчув різкий біль з лівого боку черева, про що неодноразово повідомляв співробітників поліції, прохаючи застібнути кайданки спереду.

У адміністративній будівлі Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП, біль в районі черева посилювався, у звязку із чим він звернувся до співробітників поліції із проханням про його транспортування до медичного закладу, після чого співробітники поліції, а саме: слідчий старший лейтенант поліції ОСОБА_8, оперуповноважений старший лейтенант поліції ОСОБА_3, поліцейський сержант поліції ОСОБА_9 та поліцейський старший сержант поліції ОСОБА_10, на службовому автомобілі відвезли ОСОБА_5 до Іванівської центральної районної лікарні, де останньому встановлено діагноз: закрита травма живота, розрив селезінки, внутрішньочеревна кровотеча, гостра анемія важкого ступеня, геморагічний шок, забій, синці мяких тканин спини, плечей, садно біля правого плеча, алкогольне спяніння.

В результаті отриманих травм ОСОБА_5 проведено операцію: верхньосрединна лапаротомія. Спленектомія. Дренування черевної порожнини.

Вказані обставини підтверджуються відібраними поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18, вилученим відео файлом камери зовнішнього спостереження Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП.

В ході опитування співробітників Іванівського ВП Біляївського ВП ГУНП, слідчого Піщанського Дениса Миколайовича оперуповноваженого ОСОБА_3, поліцейського ОСОБА_9, поліцейського ОСОБА_10, які надали аналогічні пояснення, пояснивши, що у період часу з 05.09.2016 на 06.09.2016 вони спільно несли службу в складі слідчо-оперативної групи Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП.

Приблизно о 21 год. 00 хв. оперативний черговий Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП зателефонував на номер мобільного телефону слідчого Іванівського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8, який спільно із вказаними співробітниками поліції перебував у смт. Лещівка Іваніського району Одеської області на відпрацюванні повідомлення про вчинення крадіжки.

Після відпрацювання вищевказаного повідомлення слідчо-оперативна група Іванівського ВП Біляївського ВП ГУНП у вказаному складі, на службовому автомобілі під керуванням поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_10 направилась до с. Калинівка, прибувши на вул. Степову приблизно о 22 год. 20 хв., до співробітників поліції звернулася заявниця - ОСОБА_4, яка їхала на автомобілі марки ВАЗ 2106 спільно із своїм співмешканцем ОСОБА_11, яка повідомила, що її колишній цивільний чоловік - ОСОБА_5 прийшов за адресою їх мешкання: будинку №7 по вул. Степовій, де перебуваючи у стані алкогольного спяніння вчиняв відносно неї хуліганські дії, після чого вигнав її з будинку.

Прийшовши до вказаного будинку співробітники поліції виявили, що ворота вказаного будинку зачинені після чого спитали дозволу на вхід у ОСОБА_4, яка в усній формі їм дозволила, далі останні побачили, що двері до будинку також зачинені, співробітники поліції, за усним дозволом ОСОБА_4, прийняли рішення про проникнення до домоволодіння за вказаною адресою.

З цією метою поліцейський ОСОБА_10 заліз у відкрите вікно, розташоване з лівого боку будинку, після чого відкрив вхідні двері та впустив до приміщення старших лейтенантів поліції слідчого Піщанського Д.М., оперуповноваженого ОСОБА_3 та поліцейського сержанта поліції ОСОБА_9

У середині будинку всі співробітники, крім старшого лейтенанта ОСОБА_3 зайшли до кімнати, у якій на ліжку лежав ОСОБА_5, підійшовши до якого старший сержант поліції ОСОБА_10 почав його будити штурхаючи в плече.

Коли ОСОБА_5 прокинувся, то різко піднявся з ліжка та нібито розпочав і нецензурно виражатися в бік співробітників поліції, розмахувати кулаками, далі сержант поліції ОСОБА_9 схопив його за праву руку та потягнув донизу, в результаті чого ОСОБА_5 впав на підлогу, а старший лейтенант поліції ОСОБА_8 підійшов ззаду та одяг на нього кайданки.

Далі, поліцейський сержант поліції ОСОБА_9, на прибудинковій території будинку за вказаною адресою склав відносно ОСОБА_5 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КУпАП, при цьому старший лейтенант поліції слідчий Піщанський Д.М. відібрав пояснення у ОСОБА_4, а старший лейтенант поліції оперуповноважений ОСОБА_3 у ОСОБА_5

По закінченню оформлення адміністративного матеріалу правопорушник розпочав скаржитися на біль в районі черева, після чого співробітники поліції запропонували йому проїхати до Іванівської ЦРЛ, на що ОСОБА_5 дав свою згоду, та у супроводі : вказаних співробітників поліції, на службовому автомобілі приїхали до Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП, де взяли направлення на медичний огляд та поїхали до Іванівської ЦРЛ.

При цьому, опитані співробітники поліції пояснили, що тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не спричиняли та свідками протиправних дій з боку співробітників поліції не були.

Аналізуванням встановлених обставин спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 були виявлені істотні порушення вимог чинного законодавства співробітниками Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП.

Так, Інструкція з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затверджена наказом МВС України № 940 від 22.10.2012 регламентує діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ з питань реагування на заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події.

Згідно до вимог п. 3.1.8., п. 3.1.9. вказаної Інструкції працівникам поліції при реагуванні на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події надається право безперешкодно входити в будь-який час доби до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під домашнім арештом або адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень, на земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян за їхньої згоди.

У порушення вказаного нормативно-правового акту, співробітники Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП слідчий старший лейтенант поліції ОСОБА_8, оперуповноважений старший лейтенант поліції ОСОБА_3, поліцейський сержант поліції ОСОБА_9 та поліцейський старший сержант поліції ОСОБА_10 перед незаконним проникненням на прибудинкову територію та у приміщення будинку №7 по вул. Степовій в с. Калинівка Іванівського району Одеської області обмежилися нібито отриманим усним дозволом ОСОБА_4, яка не є фактичним власником вказаної оселі, не провівши жодних дій, спрямованих на встановлення законного власника будинку у вигляді опитування сусідів, тощо.

Окрім того вказаними співробітниками поліції були порушені основні права та свободи людини надані ст. 30 Конституції України, згідно до вимог якої, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду.

Незаконно проникнувши до домоволодіння, вищевказані співробітники Іванівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП, не зробивши жодних висновків щодо протиправності своїх дій, продовжили вчиняти дії, що суперечать принципам діяльності Національної поліції України, при цьому порушивши вимоги п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6, ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 7, ч. 1 ст. 8, п. 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 18, п. 14 ч. 1 ст. 23, ч. 7 ст. 42, ч.ч. 1, 4 ст. 43, ч. 2 ст. 44, ч. 6 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», спаплюживши цінності, що визначаються зміст і спрямованість діяльності держави, знехтувавши правами ОСОБА_5, необгрунтовано застосували до останнього заходи фізичного впливу, після чого, не зважаючи на скарги ОСОБА_5 на різкий біль, не надавали йому невідкладну, зокрема домедичну і медичну допомогу, не забезпечили терміновий виклик бригади швидкої допомоги, при цьому порушивши ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV. Вказані порушення вимог чинного законодавства, як результат призвели до тяжких наслідків для здоровя ОСОБА_5

Окремо кваліфікуючи дії оперуповноваженого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, не зважаючи на відсутність достовірних даних, які б вказували на нанесення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_5, він, будучи особисто знайомим з останнім, у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», не тільки не зупинив неправомірні дії своїх колег, а і сприяв їх вчиненню.

На підставі викладеного старший інспектор ВІОС УКЗ ГУ НП в Одеській області ст. лейтенантом поліції ОСОБА_6 спільно з ОД ВІОС УКЗ ГУ НП в Одеській області майором поліції ОСОБА_7 дійшли висновку про те, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, підтвердилися і ОСОБА_3 підлягає звільненню зі служби в поліції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України Про Національну поліцію підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (частина перша). У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові (частина друга).

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

На спростування викладеної у матеріалах перевірки інформації позивач обґрунтував адміністративний позов тим, що позивач жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не спричиняв. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали разом зі своїми дітьми у будинку №7 по вулиці Степова в селі Калинівка Іванівського району Одеської області близько пятнадцяти років. Зважаючи на те, що останні три роки, після розірвання відносин із ОСОБА_5, ОСОБА_4 проживала у вказаному будинку сама зі своїми дітьми, вона є законним володільцем будинку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно із дружиною ОСОБА_12 та трьома малолітніми дітьми. Раніше проживав у своєму будинку, розташованому за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Калинівка, вул. Степова, 7, спільно із цивільною дружиною ОСОБА_4 та їх спільними дітьми. На даний момент за вказаною адресою проживають його діти та їх матір ОСОБА_4 Ввечері 05.09.2016 ОСОБА_5 приїхав до будинку №7 по вулиці Степова в селі Калинівка Іванівського району Одеської області, зайшовши на подвіря, йому на зустріч вибігла ОСОБА_4, яка почала кричати, після чого з будинку вийшов ОСОБА_11, після розмови з яким, останній спільно із ОСОБА_4 та дітьми поїхали до будинку ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_4 повідомила, що викликає поліцію. Після цього ОСОБА_5 зачинив калитку та двері будинку та ліг спати. Прокинувся від відчуття болю та нанесення ударів, ОСОБА_5 побачив, що знаходиться на підлозі, при цьому світло у кімнаті вимкнене, а йому наносять удари, після чого у кімнаті ввімкнули світло та він побачив, що на ліжку стоїть раніше незнайомий йому чоловік, а з іншого боку, біля бильця ліжка, стоять двоє інших співробітників поліції, при цьому старший лейтенант поліції ОСОБА_3, з яким ОСОБА_5 особисто знайомий, стояв біля входу до кімнати. Після нанесених ударів він відчув біль з лівого боку, про що казав співробітникам поліції. Потім його привезли до ВП, а згодом доставили до лікарні. Крім цього, ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_3 надавав йому домедичну допомогу.

Допитана у судовому засіданні, як свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона разом зі своїми дітьми, троє з яких неповнолітні, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5 вже більше двадцяти років. 05 вересня 2016 року ОСОБА_5, знаходячись у стані алкогольного спяніння, приїхав на мопеді до вищевказаного будинку, де на той час знаходились ОСОБА_4 разом зі своїми дітьми та її знайомий ОСОБА_11 Після чого, ОСОБА_5 почав висловлюватися нецензурною лайкою у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_11 При цьому, розмовляючи із ОСОБА_11, ОСОБА_5 сидів на ганку тримаючись за живіт. Після чого, ОСОБА_5 почав виштовхувати з будинку ОСОБА_4, її дітей та ОСОБА_11, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою та наносячи удари ОСОБА_4 В ході бійки ОСОБА_5 вдарив пляшкою ОСОБА_4 по голові. Після чого, ОСОБА_4 подзвонила до поліції та повідомила про те, що її співмешканець - ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного спяніння, вчиняє відносно неї хуліганські дії. На місце події прибули чотири працівники поліції, яким ОСОБА_4 надала пояснення щодо скоєних відносно неї хуліганських дій та надала дозвіл (в усній та письмовій формі) на проникнення до її житла. Увійшовши до будинку, троє співробітників поліції пройшли до кімнати, а ОСОБА_3 знаходився з ОСОБА_19 у коридорі. Через деякий час ОСОБА_5 вивели з кімнати, при цьому останній йшов спокійно, опіру не чинив, сліди побиття на ньому були відсутні. Потім ОСОБА_5 став скаржитись на біль в області живота та попросив ОСОБА_4 надати йому обезболюючі ліки. ОСОБА_19 надала ОСОБА_5 таблетки, які він одразу випив.

Свідок ОСОБА_11 надав суду аналогічні пояснення та підтвердив пояснення ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що 06 вересня 2016 року йому стало відомо зі слів гр-нки ОСОБА_21, що 05 вересня 2016 року, вдень, між ОСОБА_5 га родичем його дружини - ОСОБА_12, сталася бійка. При цьому, ОСОБА_21 відмовилась надати письмові пояснення з цього приводу, оскільки дружина ОСОБА_5 погрожувала їй фізичною расправою.

Допустимість доказів регулюється нормами національного права, і загальним правилом є те, що саме національні суди мають оцінювати подані їм докази.

При оцінці доказів слід застосовувати звичайні критерії доведення, і тоді вимоги стосовно ваги таких доказів мають бути певною мірою адаптовані до спроможності позивача довести, що він не вчиняв даного діяння.

Належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

У мотивувальній частині рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти Україна" (пункти 23 - 25) зазначено, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід.

Аналізуючи обставини викладені у висновку службового розслідування, в сукупності з обставинами? якими позивач обґрунтовує свій адміністративний позов та з урахуванням пояснень свідків судом встановлено, що власником будинку №7 по вулиці Степова в селі Калинівка Іванівського району Одеської області є ОСОБА_5, проте за вказаною адресою ОСОБА_5 не проживає. Фактичними користувачами вказаного будинку є його діти та їх матір, колишня цивільна дружина ОСОБА_5, ОСОБА_19

Згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ст. 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що не зважаючи на те, що ОСОБА_19 не є власником вказаного житлового будинку, вона є користувачем будинку, а відтак мала право на надання усного дозволу для проникнення до будинку №7 по вулиці Степова в селі Калинівка Іванівського району Одеської області, оскільки ОСОБА_5 визначив житлове приміщення, яке мають право займати його діти та колишня цивільна дружина ОСОБА_19 - будинок №7 по вулиці Степова в селі Калинівка Іванівського району Одеської області і за його згодою ОСОБА_19 разом з неповнолітніми дітьми проживають у вказаному будинку, а домовленість або рішення про те, що ОСОБА_19 втрачає право користування вказаним будинком відсутні.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненням свідків.

З наведених підстав, обставини викладені у висновку службового розслідування щодо незаконності дій, які виражалися в незаконності проникнення до вищевказаного домоволодіння не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

Крім цього, зі змісту акту службового розслідування вбачається, що відсутні достовірні дані, які б вказували на нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_5, а ОСОБА_5 у судовому засіданні особисто зазначив, що ОСОБА_3 тілесних ушкоджень йому не наносив та надавав домедичну допомогу.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, окрім звільнення, наступні види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; пониження в спеціальному званні на один ступінь.

Проте, до ОСОБА_3 застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення за порушення службової дисципліни - звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Перевіряючи відповідність закону спірних дій та рішення відповідача, суд зазначає, що критерії правомірності рішень та діянь органів державної влади та управління викладені законодавцем в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України, відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення.

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже, всупереч наведеним нормам та вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки, і не довів правомірності прийнятих рішень.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обовязковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

На думку суду, такий вид стягнення, як звільнення, має бути обґрунтований з усією переконливістю. Відповідач мав впевнитися, чи існує нагальна необхідність у застосуванні до відповідача такого виду стягнення, як звільнення, чи є воно виправданим та пропорційним.

Принцип пропорційності спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Суд вважає, що у демократичному суспільстві є необхідність застосування принципу пропорційності, на якому акцентує увагу ЄСПЛ у справах «Фрессоз та Руар проти ОСОБА_17», «Гримковська проти України», «Ляшко проти України» тощо.

З наведених підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість та наявність підстав для скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04 листопада 2016 року № 2716, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону. України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області та наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1321 о/с, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію, Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII Про державну податкову службу, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).

Тобто, оскільки нормами Закону України Про Національну поліцію не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04 листопада 2016 року № 2716, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону. України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 15 листопада 2016 року № 1321 о/с, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області скасувати.

Поновити ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого Іванівського відділу поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Одеській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2016 року по дату фактичного поновлення на посаді.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 03.04.2017

СуддяБалан Я.В.

.