Постанова № 65769151, 30.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року Справа № 813/4013/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Михальчишин Н.Л.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001781400 від 04.11.2016 року.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 02.07.2016 року направлено на адресу позивача лише 28.03.2017 року, тобто поза межами строків, встановлених ПК України. А відтак, позивач вважає, що повторна скарга позивача є повністю задоволеною й подальші рішення повинні бути визнані протиправними та скасовані.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях й додаткових поясненнях та просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

У період з 24.05.2016 року по 30.05.2016 року посадовими особами Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Універсальна бурова техніка» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів №1 від 13.11.2015 року за імпортною операцією від 27.11.2015 року, №UBT/М/11/15 від 05.11.2015 року за імпортною операцією від 11.11.2015 року, №Т5-8-492 від 22.08.2013 року за експортною операцією від 03.04.2015 року за період з 03.04.2015 року по 31.05.2016 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2016 року №207/14-00/37349178.

Не погодившись із висновками, що викладені в акті перевірки, позивачем надано відповідні письмові заперечення щодо таких.

На заперечення проти акту перевірки відповідачем надано відповідь від 29.06.2016 року за №4569/13-09-14-10, в якій вказано, що висновки, зроблені в акті перевірки від 06.06.2016 року є правомірними.

У подальшому, на підставі акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення: - від 02.07.2016 року №0000801400, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1020 грн.; - від 02.07.2016 року №0000791400, у зв'язку із чим платнику податків нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної, невиконання зобов'язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 1668368 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, позивачем оскаржено такі в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Львівській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 03.08.2016 року за №3882/10/13-01-10-01-05 було продовжено строк розгляду скарги. Однак, згодом скарга позивача була розглянута і залишена без задоволення за рішенням №4204/10/13-01-10-01-05 від 22.08.2016 року.

Загалом, не погоджуючись із рішенням, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги, Підприємство подало скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2016 року та рішення ГУ ДФС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги. Рішенням ДФС України від 22.09.2016 року строк розгляду скарги було продовжено.

Рішенням ДФС України про результати розгляду вторинної скарги від 27.10.2016 року №23155/6/99-99-11-01-02-25 скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 02.07.2016 року №0000791400 в частині надміру нарахованої пені у зв'язку із використанням невірної кількості днів порушення та збільшеного курсу НБУ, та у зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 02.07.2016 року №0000801400, рішення про результати первинної скарги - залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

З матеріалів справи встановлено, що рішення ДФС України про результати розгляду вторинної скарги надсилалось позивачу, однак за помилковою адресою: м.Київ, вул. Росошанська, буд.3, зважаючи на те, що місцезнаходженням платника є наступна адреса: Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Тураша, 20.

У зв'язку із виявленою в адресі позивача при надісланні рішення помилкою, ДФС України було повторно скеровано таке рішення платнику - 28.03.2017 року за вірною адресою.

У той же час, Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі акта перевірки від 06.06.2016 року №207/14-00/37349178 та рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 27.10.2016 року було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 року №0001781400, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1635408 грн.

Тож, вважаючи безпідставним винесення спірного рішення, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.2 ст.56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

В силу п.56.3 ст.56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.56.8 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п.56.9 ст.56 ПК України, керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як слідує з рішення ДФС України від 27.10.2016 року, ДФС України у вересні 2016 року отримала скаргу ТзОВ «Універсальна бурова техніка» на податкові повідомлення-рішення від 02.07.2016 року №0000791400, №0000801400.

Проте, як встановлено судом та не заперечувалось у судовому засіданні і представником відповідача, ДФС України направила рішення від 27.10.2016 року про розгляд вище зазначеної скарги не на адресу Товариства, що унеможливило позивача його отримати.

Таким чином, рішення ДФС України від 27.10.2016 року про розгляд скарги, яке направлене на адресу позивача саме 28.03.2017 року є таким, що надіслане поза межами строків, встановлених ПК України.

У даному випадку, суд приймає до уваги твердження позивача щодо надіслання рішення про розгляд скарги із порушенням строків, визначених податковим законодавством, однак вважає за доцільне наголосити, що фактично 27.10.2016 року повторну скаргу Товариства на податкові повідомлення рішення від 02.07.2016 року та на первинну скаргу ДФС України було розглянуто по суті, за наслідками її розгляду було прийнято відповідне рішення, а сам факт надіслання останнього не за адресою місцезнаходження платника не є підставою для визнання скарги повністю задоволеною на користь позивача.

Тож, у зв'язку із наведеним, суд вважає за необхідне дослідити правомірність винесення у подальшому контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками розгляду цієї ж повторної скарги.

Досліджуючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.11.2016 року, суд також зазначає наступне.

Згідно висновків акта перевірки від 06.06.2016 року №207/14-00/37349178, при проведенні контролюючим органом перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог:

-ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами і доповненнями) із врахуванням вимог п.1 Постанов Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.09.2015 року №581, від 04.12.2015 року №863, від 04.12.2015 року №863 за вищевказаною експортною зовнішньоекономічною операцією є 02.07.2015 року, в результаті чого неодержано валютну виручку у сумі 529480 дол. США за відвантажені на експорт долота бурові нерезиденту Державному Концерну «Туркменнафта», Туркменістан, по контракту №Т5-8-492 від 22.08.2013 року, згідно ВМД №209020000/2015/000699 від 03.04.2015 року;

-ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме - не проведено декларування у Національному банку України валютних цінностей, які незаконно перебували за межами України станом на 01.10.2015 року у сумі 1393419,6 дол. США, станом на 01.01.2016 року у сумі 519263,41 дол. США та станом на 01.04.2016 року в сумі 519263,41 дол. США, по контракту №Т5-8-492 від 22.08.2013 року №20/06-04.15 від 01.04.2015 року з нерезидентом Державним Концерном «Туркменнафта».

Так, у згаданому акті перевірки вказано, зокрема, що позивачем: -не представлено до перевірки висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо оформленої вивізною вантажно-митною декларацією від 03.04.2015 року №209020000/2015/000699 на суму 529480 дол. США з 02.07.2015 року до 21.08.2015 року; -відвантажено, експортовано нерезиденту Державний Концерн «Туркменнафта» бурові долота з високоякісних марок сталі у кількості 122 штуки, згідно вивізної вантажної митної декларації №209020000/2015/000699 від 03.04.2015 року у граничний термін (до 02.07.2015 року) та станом на 01.05.2016 року виручка в іноземній валюті в сумі 529480 дол. США за експортною зовнішньоекономічною операцією оформлено ВМД від 03.04.2015 року №209020000/2015/000699 на валютні рахунки ТзОВ «Універсальна бурова техніка» в уповноважених банках не зарахована.

У силу частини першої ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч.1 ст.2 вказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас, за змістом ст.6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строки, зазначені у статтях 1 і 2цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Загалом, суд, погоджуючись із позицією позивача, звертає увагу на те, що з приводу нарахування пені за експортним контрактом №Т5-8-492 від 22.08.2013 року, в акті перевірки від 06.06.2016 року мають місце суперечливі висновки, позаяк первинно перевіряючими зазначено, що пеня за порушення термінів розрахунків по контракту №Т5-8-492 від 22.08.2013 року за операціями від 03.12.2013 року та від 19.02.2015 року не нараховується на підставі ст.6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», проте у подальшому (у додатку до акту №1) контролюючим органом вказується сальдо на кінець перевірки 519263,41 грн., що відповідає різниці сукупних показників вартості експортованої продукції за період з 03.12.2013 року по 03.04.2015 року й отримання валютної виручки в якості оплати за експортовану продукцію за означений період; відповідно сума нарахованої пені стосується усієї суми сальдо на день перевірки.

При цьому, позитивно оцінюючи твердження позивача щодо незаконності зарахування невчасного надходження виручки за період поставки 03.12.2013 року, суд відзначає наступне.

У період з 02.09.2014 року по 08.09.2014 року посадовими особами Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Універсальна бурова техніка» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів №Т5-8-492 від 22.08.2013 року, №UBT/М/10/13 від 09.10.2013 року за період з 03.12.2013 року по 29.08.2014 року, за результатами якої складено акт від 15.09.2014 року №623/22-05/37349178.

Перевіркою встановлено такі порушення, допущені позивачем під час здійснення своєї господарської діяльності:

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого порушено терміни отримання валютної виручки у сумі 2247490 дол. США по контракту №Т5-8-492 від 22.08.2013 року, укладеному з нерезидентом Государственний концерн «Туркменнефть», Туркменистан;

- ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого несвоєчасно отримано товар по імпорту вартістю 7256 євро, а саме - шарикові гвинти та вироби з вулканізованої гуми, згідно контракту №UBT/М/10/13 від 09.10.2013 року, укладеного з нерезидентом «IRIS Export-Import spol.s.r.o.», Чехія.

На підставі цього акта перевірки відповідачем Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 року №0005442205, згідно якого позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1120144,60 грн. Таке рішення суб'єкта владних повноважень позивачем було оскаржено у судовому порядку.

Тож, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року, у справі №813/7087/14 за позовом ТзОВ «Універсальна бурова техніка» до Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, було частково задоволено позовні вимоги Товариства, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 10.10.2014 року №0005442205 в частині 1119585,93 грн.; в решті позовних вимог - відмовлено.

При цьому, як з'ясовано судом, що таких судових рішень контролюючим органом враховано не було, а тому це вплинуло на нарахування пені за експортним контрактом.

Більш того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що до перевірки не було надано висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо продовження строків розрахунків, позаяк матеріалами даної справи стверджується, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України листом від 02.04.2014 року позивачу надсилався висновок №354 від 02.04.2014 року, яким строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за зовнішньоекономічним контрактом, за яким здійснювались операції резидента, що відноситься до договорів тендерної поставки на суму 2 247490 дол. США, продовжено з 20.03.2014 року до 01.06.2016 року і наявність чи відсутність такого досліджувалось судами різних інстанцій у справі №813/7087/14, а такого за запитом відповідача не витребовувалось.

Крім того, з питань декларування валютних цінностей, які незаконно перебували за межами України, то суд відзначає, що в акті перевірки від 06.06.2016 року зафіксовано, що контролюючим органом було використано при перевірці лише договори, ВМД, виписки з банківських установ, платіжні доручення, висновки Мінекономіки на продовження термінів розрахунків по контракту, повідомлення банку, ухвали Господарського суду Львівської області, однак жодним чином не досліджувались декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами за спірний період.

Водночас, суд звертає увагу, що вирішуючи будь-які питання, наслідком яких може стати втручання у права людини або обмеження існуючого права, держава повинна дотримуватись балансу інтересів, який у вигляді сформованого принципу відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого Протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (п.53).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2016 року №0001781400, а тому адміністративний належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0001781400 від 04.11.2016 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» (Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша, 20; ЄДРПОУ 37349178) з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шевченка, 9; ЄДРПОУ 39507175), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 24531 (двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять одна) грн. 12 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2017 року.