Постанова № 65768766, 04.04.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року справа № П/811/1571/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення – рішення №0000624800 від 13.10.2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення – рішення №0000624800 від 13.10.2016 року, яким зобов’язано сплатити штраф у розмірі 2585841,83 грн. за платежем податок на додану вартість.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує його права, суперечить діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки контролюючим органом порушено строки проведення камеральної перевірки, не враховано рішення та договори про розстрочення грошових зобов’язань при обчисленні їх терміну прострочення.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, які повністю співпадають з висновками викладеними в акті перевірки від 27.09.2016 року №625/28-09-48-13/03346822 (а.с.135-141).

На підставі усної ухвали занесеної до журналу судового засідання подальший розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження.

З огляду на викладене, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами, з огляду на встановлені обставини спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (код - 03346822) зареєстровано в якості юридичної особи та взято на податковий облік з 18.12.1992 року (а.с.230-234).

Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» є платником податку на додану вартість.

27 вересня 2016 року контролюючим органом проведена камеральна перевірка дотримання вимог п.50.1 ст.50, п.57.1 57 Податкового кодексу України обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» щодо своєчасності сплати в період з 01.01.2014р. по 27.09.2016р. узгоджених сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно податкових декларацій з ПДВ за листопад 2013 року (№9081564841 від 18.12.2013 року), за грудень 2013 року (№9087420920 від 16.01.2014 року), за січень 2014 року (№90007771118 від 18.02.2014 року), за лютий 2014 року (№9013633686 від 17.03.2014 року), за березень 2014 року (№9021488408 від 22.04.2014 року), за лютий 2016 року (№9039586921 від 21.03.2016 року), а також уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітний період жовтень 2013 року (№1400015909 від 18.02.2014 року) за результатом якої складено акт №625/28-09-48-13/03346822 (а.с.9-16).

З висновків акту перевірки вбачається порушення вимог п.57.1 та п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум грошового зобов’язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених Податковим кодексом України, а саме грошових зобов’язань визначених в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2013 року №9081564841 від 18.12.2013 року, за грудень 2013 року №9087420920 від 16.01.2014 року, за січень 2014 року №90007771118 від 18.02.2014 року, за лютий 2014 року №9013633686 від 17.03.2014 року, за березень 2014 року №9021488408 від 22.04.2014 року, за лютий 2016 року №9039586921 від 21.03.2016 року, а також в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ за звітний період жовтень 2013 року №1400015909 від 18.02.2014 року.

13 жовтня 2016 року контролюючим органом на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000624800, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість зобов’язано сплатити штраф у розмірі 2585841,83 грн. (а.с.17).

Судом встановлено, та не заперечувалось позивачем, що Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» подало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року №9081564841 від 18.12.2013 року, за грудень 2013 року №9087420920 від 16.01.2014 року, за січень 2014 року №90007771118 від 18.02.2014 року, за лютий 2014 року №9013633686 від 17.03.2014 року, за березень 2014 року №9021488408 від 22.04.2014 року, за лютий 2016 року №9039586921 від 21.03.2016 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітний період жовтень 2013 року №1400015909 від 18.02.2014 року в яких платником самостійно узгоджено суми грошових зобов’язань (а.с.20-39).

Узгоджені грошові зобов’язання визначені в податкових декларація з податку на додану вартість сплачені позивачем з порушенням граничних строків встановлених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

У позовній заяві позивач зазначає, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС при проведенім камеральної перевірки порушено вимоги п.200.10 ст.200 ПК України, а дії по проведенню перевірки є протиправними.

В даному випадку суд зазначає, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Відповідно до пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог пункту 102.1 статті 102 ПК, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі аналізу зазначених норм Податкового кодексу, суд доходить висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані Податковим кодексом України. Так, розділ V "Податок на додану вартість" цього Кодексу який визначає право контролюючого органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на додану вартість не містить граничних строків проведення перевірок своєчасності сплати узгодженого грошового зобов’язання. У свою чергу, таке обмеження випливає з положень статті 102 ПК зі строком у 1095 днів.

При цьому, суд не приймає посилання позивача на те, що камеральну перевірку контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, оскільки це обмеження, відповідно до вимог п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, стосується перевірки заявлених даних в декларації.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0000624800 від 13.10.2016 року про застосування до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» грошового зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 2585841,83 грн. суд зазначає наступне.

Обласним комунальним виробничим підприємством «Дніпро-Кіровоград» подано до Світловодської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року №9081564841 від 18.12.2013 року, за грудень 2013 року №9087420920 від 16.01.2014 року, за січень 2014 року №90007771118 від 18.02.2014 року, за лютий 2014 року №9013633686 від 17.03.2014 року, за березень 2014 року №9021488408 від 22.04.2014 року, за лютий 2016 року №9039586921 від 21.03.2016 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за звітний період жовтень 2013 року №1400015909 від 18.02.2014 року в яких платником самостійно узгоджено суми грошових зобов’язань (а.с.20-39).

Однак, позивач у строки, встановлені Податковим кодексом України, визначені самостійно податкові зобов’язання не сплатив, внаслідок чого, станом на:

- 28 березня 2014 року утворилась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1130529,00 грн.;

- 31 березня 2014 року утворилась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1200000,00 грн.;

- 07 травня 2014 року утворилась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 11384255,25 грн.;

- 30 травня 2014 року утворилась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1241564,00 грн.;

- 29 серпня 2014 року утворилась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 537100,00 грн.;

- 30 вересня 2014 року утворилась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1330596,45 грн.;

- 30 жовтня 2014 року утворилась заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1852430,00 грн.

Проте, рішеннями контролюючого органу було розстрочено вказаний податковий борг, а саме:

- рішення від 28.03.2014 року №6 про розстрочення податкового боргу по ПДВ в загальному розмірі 1 130 529,00 грн. на період з 30.03.2014 року по 25.12.2014 року з укладенням договору №31 від 28.03.2014 року з оплатою боргу рівними частинами по 125614,33 грн. щомісячно до 25-го числа кожного місяця (а.с.40-43);

- рішення від 31.03.2014 року № 4 про розстрочення податкового боргу по ПДВ в загальному розмірі 1 200 000,00 грн. на період з 31.03.2014 року по 25.12.2014 року з укладенням договору № 8 від 31.03.2014 року з оплатою боргу рівними частинами по 133 333,33 грн. щомісячно до 25-го числа кожного місяця (а.с.44-48);

- рішення від 07.05.2014 року № 32 про розстрочення податкового боргу по ПДВ в загальному розмірі 11 384 255,25 грн. на період з 07.05.2014 року по 25.12.2014 року з укладенням договору №10 від 07.05.2014 року з оплатою боргу рівними частинами по 1 626 322,18 грн. щомісячно до 25-го числа кожного місяця (а.с.49-53);

- рішення від 30.05.2014 року №9 про розстрочення податкового боргу по ПДВ в загальному розмірі 1 241 564,00 грн. на період з 30.05.2014 року по 30.12.2014 року з укладенням договору №40 від 30.05.2014 року з оплатою боргу рівними частинами по 177366,29 грн. щомісячно до 30-го числа кожного місяця (а.с.54-57);

- рішення від 29.08.2014 року №45 про розстрочення податкового боргу по ПДВ в загальному розмірі 537 100,00 грн. на період з 30.08.2014 року по 25.12.2014 року з укладенням договору № 46 від 29.08.2014 року з оплатою боргу рівними частинами по 134275,00 грн. щомісячно до 25-го числа кожного місяця (а.с.58-60);

- рішення від 30.09.2014 року №11 про розстрочення податкового боргу по ПДВ в загальному розмірі 1 300 596,45 грн. на період з 24.10.2014 року по 25.12.2014 року з укладенням договору №49 від 30.09.2014 року з оплатою боргу рівними частинами по 443532,15 грн. щомісячно до 25-го числа кожного місяця (а.с.61-64);

- рішення від 30.10.2014 року №13 про розстрочення податкового боргу по ПДВ в загальному розмірі 1 852 430,00 грн. на період з 30.10.2014 року по 25.12.2014 року з укладенням договору №53 від 30.10.2014 року з (а.с.65-68).

Суд звертає увагу на те, що між сторонами відсутній спір щодо належного виконання позивачем зобов’язань за вказаними рішеннями та своєчасної сплати сум розстроченого податкового боргу.

Виконання ОКВП «Дніпро-Кіровоград» своїх зобов’язань підтверджується долученими до матеріалів справи завіреними банком копіями платіжних доручень (а.с.165-207).

Водночас, відповідач обґрунтовує правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку сплати податкових зобов’язань тим, що такий строк слід відраховувати з граничної дати сплати самостійно визначеної платником податків суми податкового зобов’язання, а не з дати, встановленої рішенням про розстрочення податкового боргу.

Суд критично оцінює таку позицію податкового органу з огляду на те, що у розумінні пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

При цьому стаття 126 Податкового кодексу України наголошує на тому, що платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у випадку, якщо не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом.

Відтак, правові підстави для застосування штрафу за несвоєчасну сплату розстрочених податкових зобов’язань виникають у контролюючого органу у випадку порушення платником податків строків сплати податкових зобов’язань, встановлених відповідним рішенням про розстрочення грошового зобов’язання (податкового боргу).

За таких умов суд доходить висновку, що строк сплати податкових зобов’язань ОКВП «Дніпро-Кіровоград»ь перенесений відповідно до рішень податкового органу на підставі статті 100 Податкового кодексу України.

У свою чергу, право відповідача застосувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов’язання виникло б у випадку несплати ОКВП «Дніпро-Кіровоград» грошового зобов’язання у строк, визначений рішеннями про розстрочення податкового боргу.

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача по сплаті податкового зобов’язання за рішеннями про розстрочення сплати податкового зобов’язання, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачеві штраф на суму 2585841,83 грн. податковим повідомлення-рішення №0000624800 від 13.10.2016 року.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ОКВП «Дніпро-Кіровоград» судові витрати у розмірі 38787,63 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» - задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 року №0000624800, яким ОКВП «Дніпро-Кіровоград» зобов’язано сплатити штраф у розмірі 2585841,83 грн. за платежем податок на додану вартість.

3.Присудити на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» (код - 03346822) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 38787,63 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень шістдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (код - 39779935).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук