Постанова № 65768612, 04.04.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2017 рокум. Ужгород№ 807/66/17

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі-відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 21872-13 від 18.10.2016 року, згідно з яким позивачу нараховано транспортний податок з фізичних осіб на суму 22916,67 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, відповідачем було складено та направлено позивачу для виконання податкове повідомлення-рішення № 21872-13 від 18 жовтня 2016 року, згідно з яким позивачу нараховано транспортний податок з фізичних осіб на суму 22916,67 грн. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі якого їй було збільшено податкові вимоги незаконним з наступних підстав.

Зокрема, в позовних вимогах позивач зазначила, що дійсно з 16.02.2016 року є власником автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі ПК України): обєктом оподаткування є лекові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на початку року періоду оподаткування. Тобто, у вказаному випадку мінімальна заробітна плата на початок 2016 року становила 1378 гривень. Законом передбачено, що податкові повідомлення-рішення про сплату транспортного податку повинні надсилатись контролюючим органом до 1 липня періоду оподаткування. Середньоринкова вартість автомобіля, що оподатковується, визначається Міністерством економічного розвитку України за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки перемикання передач, пробігу легкового автомобіля. Як зазначає позивач у позовній заяві, розрахунок податкового зобовязання їй не надано, а тому вона звернулася до офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку України про визначення середньоринкової вартості її автомобіля. Відповідно до вказаного розрахунку середньоринкова вартість її автомобіля становить 1024650 гривень. Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 року складала 1378 гривень. Отже, у 2016 році, податком обкладаються автомобілі, вартість яких становить 750 х 1378 = 1 033 500 гривень.

З наведеного вбачається, що середньоринкова вартість автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач, є меншою вартості автомобілів щодо яких ПК України передбачено стягнення транспортного податку.

Таким чином, позивачка просила визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 21872-13 від 18 жовтня 2016 року.

В судовому засідання позивач не зявилася та не забезпечила явку свого представника, однак неодноразово подавала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.22, 36, 42).

В судове засідання представник відповідача не зявився, однак подав заперечення на позовну заяву (а.с.32-33). В поданих запереченнях, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю. Окрім цього, представником відповідача теж неодноразово подавались клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.38, 44).

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України): у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України: у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України: якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та проаналізувавши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, тип пального дизельний, обєм двигуна 4461 куб. см., колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією талона про реєстрацію транспортного засобу СХТ 841358 (а.с.9).

18.10.2016 року, Державною податковою інспекцією у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення рішення № 21872-13 (а.с.7), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по транспортному податку з фізичних осіб (код-18011000) та зобовязано позивача сплатити суму податку в розмірі 22916,67 грн. за 2016 рік.

Протиправність, ну думку позивача, податкового повідомлення-рішення від 18.10.2016 року № 21872-13 і стала підставою для звернення до суду з позовом про його скасування.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, а також, враховуючи предмет розгляду даної справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», норми якого набрали чинності 01.01.2015р., викладено у новій редакції статтю 267 ПК України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Разом з тим, Законом України від 24.12.2015 році № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до ПК України, зокрема у частині сплати транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016р.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин): платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України: обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України: базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України: ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України: базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пункт 267.6 статті 267 ПК України визначає порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Зокрема, згідно з п. 267.6 ст. 267 ПК України: обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо обєктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий обєкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації обєктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Як вже зазначалося вище та враховуючи положення пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Тобто, даною нормою податкового законодавства встановлено два критерії, згідно з якими нараховується та справляється транспортний податок з фізичних осіб, а саме:

-легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) (в 2016 році, це автомобілі не старіші 2011 року включно);

-середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (тобто, легкові автомобілі, вартість яких у 2016 році складала понад 1 033 500 грн.).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року в розмірі 1378,00 грн.

Отже, обєктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких у 2016 році становила понад 1 033 500 грн. (750х1378) та з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно), тобто не старіші 2011 року.

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016р. № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» (далі-Постанова), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до обєктів оподаткування транспортним податком.

В силу п. 2 Постанови зазначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

В п. 14 цієї ж Постанови передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, обєм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Як встановлено судом та підтверджується в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки TOYOTA, моделі LAND CRUISER 200, обємом двигуна 4,5 л., рік випуску 2013, пробігом 89360 км., середньоринкова вартість якого становить 1024650,00 грн., визначена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджується відповідною роздруківкою з офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.8).

Згідно з висновком № 70 від 30.11.2016 року про експертну оцінку автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER 200, номерний знак НОМЕР_1 (а.с.10-15), ринкова вартість автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, враховуючи ціни станом на день експертного дослідження (30.11.2016р.) становить 1010554,30 грн., яка визначена відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Однак, даний висновок судом не береться до уваги, оскільки середньоринкова вартість легкових автомобілів розраховується згідно з Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016р. № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів».

Разом з тим, представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів того, що належний позивачу автомобіль, станом на 01.01.2016р., в тому числі станом на дату реєстрації транспортного засобу 16.02.2016р. (про що відповідач зазначає в запереченнях на позовну заяву), мав вартість більшу понад 750 мінімальних заробітних плат, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Тобто, ціна легкового автомобіля, що є предметом спору у даній справі є меншою ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат (1 033 500 грн.), встановленої законом на 1 січня 2016 року.

За таких підстав, належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, а тому вона не зобовязана сплачувати транспортний податок.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачу безпідставно визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в розмірі 22916,67 грн., а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 18.10.2016 року № 21872-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись статтями 19, 94, 104-106, 160, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області № 21872-13 від 18.10.2016 року, згідно з яким позивачу нараховано транспортний податок з фізичних осіб на суму 22916,67 грн.

3.Стягнути з Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (90500, Закарпатська обл., Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, буд. 2, Код ЄДРПОУ 39594069) на користь ОСОБА_1 (90571, Закарпатська обл., Тячівський район, село Нижня Апша, вул. Радянської армії, буд. 28, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 (шістсот сорок гривень) грн.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя ОСОБА_2