Постанова № 65768567, 28.03.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1380/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Хустської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, згідно якої просить суд визнати протиправними дії посадових осіб Хустської ОДПІ ГУ ДФС в Закарпатській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2016 року - червень 2016 року; Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_2 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_3 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_4 від 23.09.2016 року; № 0017181701від 23.09.2016 року та стягнути з відповідача на його користь документально підтверджені понесені судові витрати.

В судовому засіданні 28.03.2017 року представник позивача надав суду клопотання, згідно якого просив суд не розглядадти позовну вимогу щодо визнання протиправними дій посадових осіб Хустської ОДПІ ГУ ДФС в Закарпатській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2016 року - червень 2016 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Хустською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області було проведено ряд позапланових невиїзних перевірок та камеральну перевірку та за результатами яких було складено відповідні акти, і в яких було зафіксовано порушення позивачем чинного податкового законодавства, а саме п.198.3, 198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

За результатами проведених перевірок та складених актів податковим органом було винесено оскаржувані Позивачем податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_2 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_3 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_4 від 23.09.2016 року; № 0017181701від 23.09.2016 року.

Вказані податкові повідомлення - рішення Позивач вважає протиправними, такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому такі підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях проти позиву, зокрема посилаючись на те, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин. Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках. Також, слід врахувати, що відповідно до ст. 325 ЦКУ право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з вищенаведеного ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_4 правомірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2016 року - червень 2016 року.

За результатами перевірки складено Акт за №206/1300/НОМЕР_5 від 08 вересня 2016 року (а.с. 12-35)

19 вересня 2016 року Хустською ОДПІ направлено платнику податків ФОП ОСОБА_4 податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.09.2016 року (а.с 36-37).

Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_4 порушив п.198.3, 198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомлення - рішенням № НОМЕР_1 від 19.09.2016 року - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 891056 грн.; та податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 19.09.2016 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 947721 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 473860 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою, якою відповідач обґрунтував зменшення Позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування є норма ст. 325 Цивільного Кодексу України, мотивуючи тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, згідно видаткової накладної № 12 від 19.05.2016 року (а.с 38), загальна сума придбання позивачем транспортних засобів становить 8715430,80 грн., в тому числі ПДВ 1452571,80 грн., номенклатура (3 сідельні тягачі Volvo FH 4x2. Постачальником в даному випадку являвся - ТзОВ «ВФС Україна» (ІПН 371640526572);

-ВМД №605986 від 18.05.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер

кузова/шасі WSM 00000003247355, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 733703,83 грн.,сума ПДВ сплачена митним органам 146740,77 грн.;

-ВМД №605987 від 18.05.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер

кузова/шасі - WSM 00000003247356, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 733703, 83 грн.. та ПДВ сплачена митним органам 146740,77 грн.;

-ВМД №605988 від 18.05.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер

кузова/шасі - WSM 00000003247354, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 733703.83 грн., сума ПДВ сплачена митним органам 146740,77 грн.(а.с.39-41)

Актом перевірки підтверджується придбання даних транспортних засобів та сплата ПДВ.

ФОП ОСОБА_4 заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок податок на додану вартість за придбані транспорті засоби загалом на суму 947721 грн.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що Хустською об'єднаною Державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Закарпатській області проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 правомірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2016 року.

За результатами перевірки складено Акт за №44/1300/НОМЕР_5 від 15 вересня 2016 року(а.с. 48-72).

19 вересня 2016 року Хустською об'єднаною Державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Закарпатській області направлено платнику податків ФОП ОСОБА_4 податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 19.09.2016 року (а.с.73).

Відповідно до результатів перевірки, викладених у вищезазначеному акті, ФОП ОСОБА_4 порушив п.198.3, 198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 19.09.20 16 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1052459,00 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 526229,50 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою, якою відповідач обґрунтував зменшення Позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування є норма ст. 325 Цивільного Кодексу України, мотивуючи тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні. А також факт невикористання Позивачем придбаних транспортних засобів у господарській діяльності.

Як встановлено судом та зокрема і вбачається із матеріалів справи в даному випадку позивач придбав транспортні засоби, згідно наступних документів є:

-ВМД №607887 від 11.07.2016 року, тягач сідельний Volvo FH 4x2, номер шасі YV2RTY0А5 GВ781351, рік виготовлення 2016 рік, (фактурна вартість 2310027,54 грy., сума ПДВ cплачена митним органам 462005251 грн.(д.н.з. НОМЕР_6);

-ВМД №607888 від 11.07.2016 року, тягач сідельний Volvo FH 4x2, номер шасі - YV2RTY0А0 GВ781337, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 2310027,54 грн., сума ПДВ сплачена митним органам - 462005.51 грн.(д.н.з. НОМЕР_7);

-ВМД №607885 від 11.07.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер кузова/шасі - WSM 00000003250156, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 705106,23 грн., сума ПДВ сплачена митним органам 141021,25 грн.(д.н.з. НОМЕР_8);

-ВМД №607889 від 11.07.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер кузова/шасі - WSM 00000003250157, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 705106,23 грн., сума ПДВ сплачена митним органам 141021,25 грн.(д.н.з. НОМЕР_9).

Актом перевірки підтверджується придбання даних транспортних засобів та сплата ПДВ, що також і не заперечувалось сторонами в судовому засіданні (а.с. 74-79).

Працівниками податкового органу проведено документальну планову невиїзну перевірку Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, виконання валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт за №214/13/2161 201270 від 19 вересня 2016 року (а.с.82-118).

26 вересня 2016 року Хустською ОДПІ направлено платнику податків ФОП ОСОБА_4 податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_4 та № НОМЕР_10 від 23.09.2016 року (а.с 119-120).

Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_4 порушив п.198.3, 198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_4 від 23.09.2016 року зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 371424 грн. та податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_10 від 23.09.2016 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1907129 грн., та донараховано штрафні санкції у розмірі 953564,50 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставою, якою відповідач обґрунтував зменшення Позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування є норма ст. 325 Цивільного Кодексу України, мотивуючи тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні.

Як встановлено судом та зокрема вбачається із матеріалів справи в даному випадку Позивач для здійснення своєї господарської діяльності придбав транспортні засоби, згідно наступних документів є:

-згідно податкової накладної № 3 від 07.09.2015 року, загальна сума придбання ставить 7921922,25 грн., в тому числі ПДВ 1320320,37 грн., номенклатура (3 сідельні тягач Volvo FH 4x2, постачальником яких являється - ТзОВ «ВФС Україна» (ПІН 371640526572) (а.с. 121);

-згідно ВМД № 001658 від 03.09.2015 року, опис товару - колісний сідельний тягач Volvo FH 4x2, № шасі YV2RG20A0FB741713, вартість 1987283,75 грн., сума ПДВ 417329.59 грн. ( д.н.з. НОМЕР_11), (а.с. 126)

-згідно ВМД № 001646 від 01.09.2015 року, опис товару - колісний сідельний тягач Volvo FH 4x2, № шасі YV2RG20A7FB741403, вартість - 1963718.59 грн., сума ПДВ - 412380.90 грн., ( д.н.з. НОМЕР_12), (а.с. 124);

-згідно ВМД № 001659 від 03.09.2015 року, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz, № шасі WSM00000003222170, вартість - 584058,49 грн., сума ПДВ 122652,28 грн (д.н.з.АО 0557 ХР), (а.с. 127);

-згідно ВМД № 001647 від 01.09.2015 року, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz,. № шасі WSM00000003222169, вартість - 577132,74 грн., сума ПДВ -121197,88 грн.( д.н.з АО 0559 ХР ), (а.с.125);

-згідно ВМД № 001651 від 02.09.2015 року, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz № шасі WSM00000003222172. вартість - 578030,43 грн., сума ПДВ -121386,39 грн.(д.н.з. НОМЕР_13), (а.с.123);

-згідно ВМД № 001672 від 04.09.2015 року, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz № шасі WSM00000003222173, вартість - 583422,37 грн., сума ПДВ 122518,70 грн., ( д.н.з. НОМЕР_14), (а.с.129);

-згідно ВМД № 001660 від 02.09.2015 року, опис товару - напівпричіп вантажник колісний Schmitz, № шасі WSM00000003222171 вартість - 584058,49 грн., сума ПДВ 122652,28 грн.,(д.н.з АО 0590 ХР), (а.с. 128).

Всього придбано транспортних засобів протягом вересня 2015 року на загальну суму 16562 630, 22 грн., в тому числі ПДВ - 2 760 438.37 грн.

Актом перевірки підтверджується придбання даних транспортних засобів та сплата ПДВ, що також не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду.

З вказаними висновками зафіксованими у вищевказаних актах перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями суд не погоджується, оскільки такі прийняті податковим органом з порушенням норм чинного законодавства та спростовуються наступним.

Усі вищевказані транспорті засоби були зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_4 під номерами АА2829МТ, АО0929ХР, АА0269СМ, АО0928ХР, АА5413ВК, АО0927ХР, АО1628ХР,АО2558ВК, АО1629ХР, АО2559ВК, АА0346ОХ, АО0558ХР, АО0215ВК, АО0559ХР, АО0214ВК, АО0557ХР, АА6542РЕ, АО0590ХР, АА0339ОХ, АО0589ХР, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу відповідно СХО173867, СХО173386, СХО173859, СХО173387, СХО173855, СХО173388, СХО356615, СХО356616, СХО356617, СХО356618, СХТ395577, СХТ225932, СХТ225935, СХТ225933, СХТ225934, СХТ225931, СХТ395578, СХТ225937, СХТ395579, СХТ225936 (а.с. 42-44; а.с. 78-79; а.с.130-134).

Приймаючи рішення про завищення позивачем сум податкового кредиту та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ, посадові особи відповідача виходили з того, що придбані ОСОБА_4 транспортні засоби зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, зокрема пунктами 6-7 встановлено, що: транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно пункту 8 вищевказаної Постанови державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування в порядку та за критеріям, визначеним у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до абз."а" п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З актів перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що фактичним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 є вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт, КВЕД _49.41 і останній зареєстрований у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок).

Згідно п.6 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Таким чином, законодавство України, що регулює порядок реєстрації транспортних засобів не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів окремо за фізичними особами - підприємцями.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб - підприємців), виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно пп.14.1.139 п.14.1 ст. 14 ПК України термін "особа" для цілей розділу V цього Кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.

Таким чином в даному випадку, судом відхиляються посилання відповідача на норми Цивільного кодексу України та на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, крім того, норми цивільного законодавства не містять обмежень щодо права власності фізичної особи, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Що ж до посилань Відповідача на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 О П. не веде облік транспортних засобів в якості основних фондів у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», а отже включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за придбані транспортні засоби є неправомірним, то з таким висновком суд також не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" чітко передбачено, що норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), а ФОП ОСОБА_4П, до жодної з цих категорій не відноситься, оскільки являється фізичною особою підприємцем.

Що ж до посилань податкового органу на Наказ від 30.11.1999 року № 291 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», Наказу від 29.12.2000р. № 356 «Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку», Наказ від 30.09.2003 року № 561 «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів», то такі суд також відхиляє, оскільки зазначені нормативно-правові документи носять рекомендаційний характер, і в даному випадку це право Позивача, а не обовязок.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку придбано та зареєстровано спірні транспортні засоби, сплачено суму податку на додану вартість, вказані транспортні засоби використовуються в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_4, відатк останній має право на включення сплачених сум ПДВ за придбані транспортні засоби до складу податкового кредиту.

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами і відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду не спростовані, та не підтверджені належними та допустимими доказами на обгрунтування своєї позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень та відповідно до ст.72 КАС України покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності свого рішення, в судовому засіданні не доведено, доводів Позивача не спростовано, а Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що прийняті за наслідками Актів перевірки податкові повідомлення-рішення Хустської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області є такими, що підлягають скасуванню, так як такі прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконливого висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкові повідомлення-рішення Хустської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_2 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_3 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_4 від 23.09.2016 року; № 0017181701від 23.09.2016 року скасуванню, так як Відповідач в даному випадку діяв не в межах та в спосіб визначений чинним законодавством.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Хустської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хустської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_2 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_3 від 19.09.2016 року; № НОМЕР_4 від 23.09.2016 року та № 0017181701від 23.09.2016 року.

Стягнути з Хустської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39594268, 90400, Закарпатська обл., місто Хуст, вул. Духновича, будинок 17) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (адреса: 90132, Закарпатська область, Іршавський район, с. Білки, вул. М.Горзова, 39, ідентифікаційний код - НОМЕР_5) витрати зі сплати судового збору на суму 6890,00 (шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень), який сплачений згідно платіжного доручення №714 від 26.09.2016 року на суму 6890,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_5