Постанова № 65768404, 06.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 р. Справа №805/4853/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 25 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» до Покровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску та про скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» звернулось до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (яку замінено на правонаступника Покровську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області ухвалою суду від 06.03.17 р.) про скасування рішення № 000151302 від 22.11.16 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн. та про скасування податкових повідомлень - рішень № 000141200 від 23.11.2016 року, № 000151200 від 23.11.2016 року, № 000161200 від 23.11.2016 року, № 000171200 від 23.11.2016 року, № 000181200 від 23.11.2016 року та № 000191200 від 23.11.2016 року.

Позивач зазначає про те, що звільнений від обовязку з нарахування та сплати єдиного внеску та орендної плати з юридичних осіб в силу положень ОСОБА_1 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) та ОСОБА_1 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідач надав заперечення та на позов, відповідно до яких, зазначив про те, що нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) не передбачено пільг зі сплати орендної плати за землю. Вказує на те, що позивачем не надавався сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстава звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань. Зазначив про те, що підпункт 8 пункту 4 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669 (яким до ОСОБА_1 № 2464 вносились зміни щодо звільнення субєктів від обовязків з нарахування та сплати єдиного внеску) було виключено з 01.01.16 р.

Представники сторін у призначене судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

У запереченнях на позовну заяву відповідач просив справу розглядати без його участі.

Враховуючи положення ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Позивач знаходиться на податковому обліку у відповідача як платник податків з 22.05.00 р. та знаходиться на обліку як платник єдиного внеску з 22.06.00 р., що відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13 р. по 31.12.15 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 р. по 31.12.15 р., за результатами якої складено акт № 777/05-16-14-01/30962337.

Відповідно до вказаного акту, серед іншого зазначено про заниження позивачем орендної плати за землю на суму 2 815 533,65 грн. за 2015 рік, про несвоєчасне перерахування позивачем єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на загальну суму 81 441,95 грн. за період серпень 2014 року травень 2015 року та про неподання відповідачу податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2015 рік, що розташовані на територіях Торезької та Макіївської міських рад та на території Грабовської сільської ради.

Щодо позовних вимог про скасування рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000151302 від 22.11.16 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн. суд зазначає про таке.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 ОСОБА_1 №2464-VІ, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього ОСОБА_1, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п.п. 9.4 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_1 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 ОСОБА_1 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_1 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_1 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим ОСОБА_1 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_1 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

З огляду на дію зазначених норм позивач звільнений від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 ОСОБА_1 України №2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Суд зазначає, що пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_1 України № 2464 пов'язує звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції з наявністю таких умов, як:

- перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_1 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція ;

- штраф та/або пеню застосовано до платника за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

За приписами абзаців першого та другого ч.8 ст.9 ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього ОСОБА_1, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього ОСОБА_1, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 вказаного ОСОБА_1 визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим ОСОБА_1, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим ОСОБА_1.

Тобто, пеня та штрафні санкції не є складовою недоїмки з єдиного внеску.

Суд зазначає, що для звільнення від штрафу та/або пені, на відміну від звільнення від сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску, подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо не потребується та п.п. 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_1 України № 2464 не передбачено.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Селидове, Донецької області, де зареєстроване та знаходиться позивач

Отже, позивач знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція (що не заперечується відповідачем).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 триває.

ОСОБА_1 України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до ОСОБА_1 України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 ОСОБА_1 №1669 виключено.

Суд звертає увагу відповідача, на те що, положення пп.8 п.4 ст.11 ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а змін безпосередньо до ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього ОСОБА_1 внесено не було.

На теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Опублікований в газеті Голос України від 31.12.2015 року №250 Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України не містить у собі інформації щодо виключення з Прикінцеві та перехідні положення ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування пункту 9-4.

Таким чином, відповідач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_1 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що до відповідача не може бути застосовано відповідальність, у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених ОСОБА_1 України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за невиконання обовязків платника єдиного внеску, які були нараховані відповідачем за період з 21 серпня 2014 року по 19 лютого 2015 року та з 21 січня 2015 року по 19 лютого 2015 року у загальному розмірі 30 275, 81 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000151302 від 22.11.16 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 000141200 від 23.11.2016 року, № 000151200 від 23.11.2016 року, № 000161200 від 23.11.2016 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік, суд зазначає про таке.

Відповідно до наданих суду договорів оренди земельних ділянок від 18.09.08 р., від 02.08.07 р., від 01.04.11 р. та від 06.09.06 р., позивач, у спірному періоді, був орендарем земельних ділянок, що розташовані у м. Дзержинську Донецької області,на території Шахтарської районної державної адміністрації, у м. Торез Донецької області та у м. Маківка Донецької області.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обовязковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно зі ст. ст. 269-270 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Проте, для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд застосовує норми вказаного закону в редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_1 № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_1 № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 ОСОБА_1 № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_1 № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належало і м. Маріуполь Донецької області.

Таким чином, позивач, станом на момент спірних правовідносин та розгляду справи перебував на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. ст. 6-7 ОСОБА_1 № 1669 встановлено - під час проведення антитерористичної операції звільнити субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном субєктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 та всього ОСОБА_1 № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Частина 3 ст. 11 ОСОБА_1 № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_1.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо наявності чи відсутності обовязку платника податку, який зареєстрований та здійснює діяльність на території, на якій проводилась АТО сплачувати плату за землю та по різному вирішують питання щодо нарахування платнику штрафних санкцій (у тому числі пені) за несвоєчасне виконання ним податкових зобовязань у період починаючи з 14.04.14 р. (початок проведення АТО).

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми ОСОБА_1 № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття ОСОБА_1 № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю та відповідальністю за її несплату, а норми ОСОБА_1 № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (до 08.06.14 р. відносно відповідача), норми ОСОБА_1 № 1669 щодо звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд зазначає про те, що відповідач у спірному періоді (2015 рік) був звільнений від обовязку зі сплати плати за землю в силу положень ОСОБА_1 № 1669, отже, відповідачем безпідставно у спірних податкових повідомленнях рішеннях збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік та, відповідно, безпідставно застосовано і відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків від суми визначеного грошового зобовязання.

Отже, враховуючи всі вищенаведені обставини, суд визнає позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень № 000141200 від 23.11.2016 року, № 000151200 від 23.11.2016 року, № 000161200 від 23.11.2016 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, суд констатує, що не дивлячись на те, що Закон № 1669 вказує на безумовне звільнення позивача від обовязку зі сплати плати за землю, його аналіз свідчить про те, що для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань, у тому числі від відповідальності за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з плати за землю необхідним є наявність відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України.

Жодного сертифікату Торгово-промислової палати України позивачем суду не надано, що свідчить про те, що позивач має нести відповідальність за неподання податкової звітності з плати за землю за 2015 рік у загальному порядку, встановленому ПК України.

Так, відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення рішення № 000171200 від 23.11.2016 року, № 000181200 від 23.11.2016 року та № 000191200 від 23.11.2016 року, якими позивачу нараховано по 170 грн. штрафу за неподання податкової звітності з плати за землю (за земельні ділянки, що розташовані на території Макіївської, Торецької та Грабівської міських рад) за 2015 рік, прийняті правомірно та обґрунтовано, а позовні вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню в сумі 53 089,30 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (сплачено 53 096,95 грн. судового збору; заявлено майнових позовних вимог на загальну суму 3 539 796,38 грн., задоволено майнових позовних вимог на суму 3 539 286,38 грн.), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ОСОБА_1 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ОСОБА_1 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» до Покровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату єдиного внеску та про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити частково.

Скасувати рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000151302 від 22.11.16 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн.

Скасувати податкові повідомлення рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 000141200 від 23.11.2016 року на суму 3 302 879,34 грн., № 000151200 від 23.11.2016 року на суму 182 111,92 грн. та № 000161200 від 23.11.2016 року на суму 34 425,39 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (код за ЄДРПОУ 30962337) судовий збір в сумі 53 096 (пятдесят три тисячі девяносто шість) гривень 95 (девяносто пять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Покровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код за ЄДРПОУ 39882614).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 06 березня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 13 березня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.