Рішення № 65766336, 31.03.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2017 Справа №607/12771/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Грицака Р.М.

з участю секретаря Чех Ю.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що вона та відповідач ОСОБА_3 з 23 липня 2011 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. На даний час їх стосунки погіршилися та в провадженні суду знаходиться справа про розірвання їх шлюбу. За час спільного подружнього життя, а саме у травні 29.07.2014 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка була зареєстрована за відповідачем ОСОБА_3 Оскільки вони не можуть досягнути згоди про порядок користування спільно надбаним майном, просить в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину вищезазначеної квартири.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав і мотивів зазначених у позові та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнали та подали суду письмове заперечення в якому зазначають, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за його особисті кошти, які були виручені від продажу ним нежитлового приміщення творчої майстерні АДРЕСА_2 яке належало його матері ОСОБА_5 Крім того вказують на те, що зазначене нежитлове приміщення було продано за вищою ціною ніж зазначено в договорі купівлі-продажу так, як в 2013 році вартість нежитлової нерухомості в м. Тернополі становила 10 000 грн. за 1 м.кв. Вважають, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_3, а тому просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 липня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1.

20 листопада 2013 року між Споживчим кооперативом «Тернопільтехгаз ЛХЗ» (Виконавець) та ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір дольової участі на будівництво двокімнатної квартири площею 65,65 кв.м. в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1.

Згідно прибуткового касового ордера виданого СК «Тернопільтехгаз ЛХЗ», 20.11.2013 року ОСОБА_3 вніс кошти в сумі 344 662, 00 грн. згідно Договору пайової частки.

Згідно договору купівлі-продажу посвідченого 20.11.2013 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савка В.І., ОСОБА_3, як представник по довіреності ОСОБА_5 продав гр. ОСОБА_7 нежитлове приміщення творчої майстерні АДРЕСА_2 належне ОСОБА_5 за ціною визначеною висновком про вартість майна виконаного оцінювачем ПП «Тернопільське експертно-консультаційним бюро» від 28.10.2013 року в розмірі 190830,00 грн. та погодженою домовленістю сторін договору.

29.07.2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 60, 63, ч.1 ст. 69, ч.1 ст.70 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.1 ст. 321 і ст. 392 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За умовами ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно довідки виданої 14.03.2017 року директором агенції нерухомого майна «Абсолют», станом на листопад 2013 року середньо-ринкова вартість квадратного метра житлової або нежитлової нерухомості у мікрорайоні Дружба в м. Тернополі становила 10 000 грн. або еквівалентно 830 доларів США.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за його особисті кошти, які були виручені від продажу ним нежитлового приміщення творчої майстерні АДРЕСА_2 яке належало його матері ОСОБА_5, оскільки відповідачем не подано жодного доказу, що спірна квартира була придбана саме за кошти виручені від продажу ОСОБА_5 належного їй нежитлового приміщення. Крім того сума коштів виручена від продажу нежитлового приміщення становить 190830,00 грн., а вартість придбаної сторонами спірної квартири становить 344 662,00 грн.

Твердження відповідача що нежитлове приміщення у 2013 році ним було продано за ціною вищою ніж зазначено у договорі купівлі-продажу, не заслуговують на увагу, оскільки з даного договору вбачається, що вартість проданого відповідачем нежитлового приміщення визначена експертною установою та погоджена сторонами.

Таким чином, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 за час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 та є спільною сумісною власністю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що позовні вимоги слід задовольнити та в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 слід стягнути в користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 156, 212, 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70,71 Сімейного кодексу України, 321,392 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

В порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий суддяР. М. Грицак