Ухвала суду № 65765322, 30.03.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/53/17Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М. Провадження № 22-ц/789/332/17 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

За участю секретаря ОСОБА_1

та сторін заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2017 року у справі за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, позивач військова частина А 1915 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 17 082 гривень ,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2017 року заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - військової частини А 1915 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди в розмірі 17 082 гривень в результаті порушення використання цільового та функціонального призначення військового майна. В обґрунтування своїх вимог вказує, що дружиною ОСОБА_3 18 липня 2013 року придбана квартира АДРЕСА_1, однак про даний факт відповідач не повідомив, що призвело до безпідставно виплачених йому бюджетних коштів військовою частиною А 1915 у виді компенсації за піднайом житла, протягом вересня 2014 року грудня 2015 року, у сумі 17082 грн. Добровільно повертати виплачені кошти, відповідач відмовився, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача суму шкоди в розмірі 17 082 грн.

Рішенням Чортківського районного суду від 10 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь військової частини А 1915 завдану майнову шкоду у розмірі 17082 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь військової прокуратури Західного регіону України 1378 гривень сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнувши з нього в користь Військової частини А1915 грошові кошти в розмірі 1826 гривень. Зокрема апелянт зазначає, що він не був забезпечений житлом з січня 2015 року, оскільки саме з цього часу припинив спільно проживати зі своєю дружиною, а тому користувався житлом на умовах найму, за що й отримував компенсацію.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, з мотивів викладених в ній.

Заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону ОСОБА_2 проти поданої апеляційної скарги заперечив та просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності дост. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 з метою подальшого отримання грошових коштів у виді компенсації за піднайом (найом ) житла від військової частини А 1915 протягом вересня 2014 року грудня 2015 року не повідомив про той факт, що його дружиною 18 липня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу була придбана квартира за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 60 кв.м., житловою 28, 6 кв.м. , а тому незаконно привласнив державні кошти.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А 1915 м. Чорткова на посаді начальника автомобільної служби.

16 вересня 1014 року начальником автомобільної служби військової частини А 1915 ОСОБА_3 командуванню військової частини подано рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, у якому зазначено про утримання відповідачем квартири за адресою: АДРЕСА_3.

Встановлено, що 31 грудня 2014 року відповідачем командуванню військової частини подано рапорт на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, у якому, також зазначено про утримання ним квартири за адресою: АДРЕСА_4.

На підставі вищевказаних рапортів та наказів командира військової частини А 1915 капітану ОСОБА_3 протягом вересня 2014 року - грудня 2015 року виплачено бюджетних коштів на загальну суму 17 082 гривень.

Відповідно до акту позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А 1915 за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2016 року № 08-22/03 та листом № 19-08-17-17/7400 від 11 листопада 2016 року начальника Управління Західного Офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ОСОБА_5 було встановлено, що капітану ОСОБА_3 було безпідставно виплачено військовою частиною А 1915 грошову компенсацію за піднайом житла в загальній сумі 17 082 гривень.

У своїх доводах апелянт, посилається на те, що судом першої інстанції небуло взято до уваги факт припинення його подружніх відносин та припинення спільного проживання із своєю дружиною з січня 2015 року, про що свідчить рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 травня 2015 року про розірвання шлюбу. Проте, колегія суддів не може взяти їх до уваги, так як вказаний у рішенні Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 травня 2015 року сам факт спільного не проживання сторін слугував для доводів, щодо втрати подружніх відносин між сторонам, однак це не може свідчити про не проживання ОСОБА_3 саме в квартирі за адресою АДРЕСА_5, оскільки дана інформація в судовому засіданні не з'ясовувався та не була предметом розгляду справи.

Таким чином, суд не може погодитися з відповідачем, що він проживав у своєї дружини в її квартирі за адресою АДРЕСА_6 лише до січня 2015 року.

Разом з тим, не заслуговують до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що судом не вірно визначено положення чинного законодавства, щодо обов'язку у триденний строк письмово повідомити військову частину про зміну сімейного статусу (розлучений), оскільки відповідно до п.п. 8.7. Наказу N 737 від 30 листопада 2011 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за N 24/20337) Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями зазначається, що у разі отримання (придбання) військовослужбовцем або членами його сім'ї жилого приміщення за місцем проходження служби військовослужбовець зобов'язаний у триденний строк письмово повідомити про це військову частину. Як вбачається з матеріалів справи, військова частина А 1915, в якій проходив службу ОСОБА_3 знаходиться у місті Чортків, тобто там де була куплена квартира дружиною відповідача. При цьому, повідомлення про зміну складу сім'ї протягом десяти днів, на що посилається апелянт, здійснюється у разі, якщо це впливає безпосередньо на розмір виплати грошової компенсації. А в даному випадку, йде мова про придбання житла, що відповідно до п. 8.8. вищевказаної Інструкції позбавляє отримання військовослужбовцем грошової компенсації за піднайм (найм ) житла.

Зважаючи на вищенаведене, судпершої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем у зв'язку із не повідомленням факту, придбання його дружиною 18 липня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_5, загальною площею 60 кв.м.,житловою 28, 6 кв.м., що підтверджується Реєстром прав на нерухоме майно, актом позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності військової частини А 1915 за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2016 року № 08-22/03 та листом № 19-08-17-17/7400 від 11 листопада 2016 року начальника Управління Західного Офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ОСОБА_5, порушено вимоги чинного законодавства, а також вимоги ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що стало підставою для отримання незаконних грошових коштів, у виді компенсації за піднайом (найом ) житла наданих військовою частиною А 1915 протягом вересня 2014 року грудня, 2015 року .

Окрім того, посилання апелянта на те, що судом не з'ясовано правову природу завданої шкоди військовій частині А 1915 у розмірі 17082 гривень, є безпідставними, оскільки суд вбачав порушення Законодавства зі сторони відповідача, що спричинило майнову шкоду військовій частині. Так, дії ОСОБА_3, вважалися неправомірними, оскільки саме його обов'язком, а не правом було повідомити про придбання житла, чого він не зробив.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову, вирішивши спір на підставі наданих доказів в межах позовних вимог.

Таким чином, рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апелянта не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6