Ухвала суду № 65763083, 05.04.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.04.17

Справа №489/4433/15-ц

н/п 2/489/18/17

УХВАЛА

05 квітня 2017 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позов ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, їх розмір в еквіваленті складає 579016,77 грн. у порівнянні з первісними позовними вимогами в сумі 408883,06 грн.

Судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог банком не сплачений.

За практикою Європейського Суду з прав людини, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" . Однак, ЄСПЛ підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін."). При цьому, ЄСПЛ в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії".

У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи що позивач постановою НБУ від 20.11.2014 № 733 віднесений до категорії неплатоспроможних, тож суд вважає за можливе відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Заперечення відповідачки щодо незаконності самих вимог на стадії прийняття заяви про збільшення позовних вимог до уваги не приймаються.

Керуючись ст. 31 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про збільшення позовних вимог ПАТ «ВіейБібанк» прийняти до розгляду, відстрочивши сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Суддя Д.Г. Губницький