Рішення № 65762635, 05.04.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

05.04.17

Справа № 489/1010/17

Номер провадження 2/489/1178/17

РІШЕННЯ

іменем України

05 квітня 2017 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування ММР ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд за межі України малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 р. ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5 Вказувала на те, що вона та відповідач є батьками неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матірю. Позивачка з 2014 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ФРН ОСОБА_7 та має намір відвезти сина до Федеративної Республіки Німеччина на період літнього відпочинку, проте відповідач дозволу на виїзд дитини за межі України не надає.

Посилаючись на вищевикладене, позивачка просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Німеччини, в період з 10 червня 2017 року по 25 серпня 2017 року, неповнолітньому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача позов визнав частково. Не заперечував проти виїзду до Федеративної Республіки Німеччина сина, на період літнього відпочинку, проте лише за умови супроводу батьком відповідачем у справі.

Представник органу опіки вважав, що позов підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення представників, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

11.08.2010 р. шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.

20.10.2014 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 був укладений шлюб в м. Адельсхайм Федеративної Республіки Німеччина.

Позивачка ОСОБА_4 має дозвіл на перебування на території Федеративної Республіки Німеччина до 10.05.2018 р., та на теперішній час має намір відвезти сина до ФРН з метою його оздоровлення, забезпечення його духовного та фізичного розвитку.

Відповідач дозволу на виїзд сина за кордон не дає.

Як вбачається з матеріалів справи, неповнолітній ОСОБА_5 ОСОБА_8 проживає разом з матірю - ОСОБА_4

Відповідно до Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.02.2011 р. з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 500 грн. щомісячно.

Згідно з наявного в матеріалах справи запрошення вбачається, що ОСОБА_7 запросив свого нерідного сина ОСОБА_5 ОСОБА_8 до Німеччини у період з 10.06.2017 р. до 25.08.2017 р.

Позивачка звертала до відповідача з заявою про надання дозволу на виїзд сина ОСОБА_8 до Німеччини в позасудовому порядку (нотаріально посвідчене Свідоцтво від 20.02.2017 року), однак відповідач від надання такого дозволу в добровільному порядку ухиляється.

Так, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини першочергова увага в усіх діях щодо дітей має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, незалежно від того ким ці дії здійснюються.

Згідно з принципом 2 Декларації про права дитини від 20.11.1959 дитині повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, морального, духовного розвитку

Такого ж змісту обов'язки батьків щодо розвитку дитини та забезпечення її інтересів, передбачені статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства».

Батьки дитини, згідно з приписами ст. 141 СК України мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

При цьому, відповідно до приписів ст. 157 СК той з батьків, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Інший з батьків не має права перешкоджати такому вихованню та спілкуванню, якщо воно не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років має право на виїзд з України лише за згодою батьків і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII), Правилами перетинання державного кордону громадянами України (далі Правила, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57).

За змістом ч.2 ст. 4 Закону № 3857-XII за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Пунктом 4 Правил передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням в ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Враховуючи наведене, у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про державу прямування та відповідного часового проміжку перебування дитини у цій державі, строку та мети виїзду.

Отже, законодавством передбачена можливість і необхідність вирішення у судовому порядку питання про надання дозволу на виїзд за кордон дитини, якій не виповнилося 16 років, із зазначенням конкретної країни, конкретної дати виїзду (разового), а не надання рішенням суду дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретного періоду перебування за кордоном, що в порушення ст. 153, 157 СК України фактично позбавляє батька дитини можливості брати участь в її вихованні та особисто спілкуватись.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що виїзд до Німеччини неповнолітнього ОСОБА_8 здійснюватиметься з метою його відпочинку та в інтересах дитини, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В той же час, суд не погоджується із пропозицією відповідача та вважає недоцільним супровід батька дитини до місця прямування, через неприязні стосунки, які склались між батьками дитини, що може призвести до виникнення певних труднощів при пересуванні. Проте, оскільки відповідач висловлює побоювання щодо повернення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в Україну після спливу терміну перебування за кордоном, зазначеного в судовому рішенні, суд вважає за доцільне покласти обовязок такого повернення на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 150, 155 Сімейного кодексу України, ст.ст. 313 ЦК України, ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», ст.ст. 10, 14, 60, 62, 88, 212, 214, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд за межі України неповнолітньої дитини - задовольнити.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України, до Федеративної Республіки Німеччина, неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та супроводу батька ОСОБА_5, у період з 10.06.2017 р. по 25.08.2017 року.

Зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в Україну після спливу терміну перебування за кордоном, зазначеного в судовому рішенні.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.С. Тихонова