Рішення № 65762300, 24.03.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10486/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2017 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Невойта П.С.

секретар с/з Семків Х.І.

за участю представників Цибруха Я.В. ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні у м.Львові справу за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, третя особа Львівська міська рада про зобов'язання до вчинення дій,-

у с т а н о в и в:

22.12.2015 р. Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа Львівська міська рада про зобов'язання демонтувати самочинно влаштовану металеву огорожу довжиною 12 м/п, висотою 1,70 м., довжиною 29 м/п, висотою 1,60 м. на фундаменті та довжиною 20 м/п, висотою 1,50 м. без фундаменту на АДРЕСА_1 за власний рахунок, судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації м.Львова від 02.10.2015 року за №553 «Про демонтаж самочинно влаштованої металевої огорожі» зобов'язано ОСОБА_4 у місячний строк з дня отримання розпорядження демонтувати самочинно влаштовану металеву огорожу довжиною 12м/п - висотою 1,70 м; довжиною 29м/п - висотою 1,60 м на фундаменті та довжиною 20 м/п - висотою 1,50 м без фундаменту на АДРЕСА_1, однак добровільно відповідач розпорядження не виконує. У зв'язку з порушенням відповідачем норм визначених Положенням про порядок влаштування огорож у м.Львові змушені звернутися до суду.

У судовому засіданні представник Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради Цибрух Я.В., який діє на підставі довіреності від 05.01.2017 року № 36-вих.82 /а.с.57/ підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в позовній заяві мотиви, зазначивши, що скасування судом розпорядження № 553 від 02.10.2016 року не впливає на підставність задовлення їх позову, оскільки адміністрація має повноваження щодо звернення до суду і підтримує позов.

Відповідач та представник відповідача адвокат Шишка О.О., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 26.01.2016 року /а.с.26/ у судовому засіданні заперечили проти позову та пояснили, що власником будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 та навколо будинку на місці старої огорожі нею влаштовано металеву огорожу довжиною 12м/п - висотою 1,70 м; довжиною 29м/п - висотою 1,60 м на фундаменті та довжиною 20 м/п - висотою 1,50 м без фундаменту на АДРЕСА_1. Територія біля будинку була в незадовільному стані (там викидали сміття), вона розчистила і облагородила, засадивши квітами та зеленими насадженнями. Щоб люди не витоптували насадження, вона встановила спірну огорожу, яка нікому не заважає, не є капітальною спорудою, розташована на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2, відтак її встановлення не може порушувати права інших осіб. Покликаються також на те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 03.06.2016 року скасовано та визнано протиправним і скасовано розпорядження №553 «Про демонтаж самочинно влаштованої металевої огорожі» від 02.10.2015 року, яка на даний час набрала законної сили, а тому просять у даному позові відмовити у зв'язку з його безпідставністю.

Представник Львівської міської ради Партика Н.С., яка діє на підставі довіреності від 15.01.2015 року /а.с.36/ в останнє судове засідання не з'явилась та не повідомила суд про причини своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає, за можливе розглянути справу у її відсутності .

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проживає та зареєстрована у будинку АДРЕСА_2 та це стверджується довідкою з місця проживання про склад сім»ї і реєстрації, виданої ЛКП «Балатон 409» від 03.12.2015 року №3286 /а.с.7/ і є власником земельної ділянкиза цією ж адресою на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.08.2013 року, видане реєстраційною службою ЛМУЮ (а.с.68).

02.10.2015 року головою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради прийняте розпорядження за №553 «Про демонтаж самочинно влаштованої металевої огорожі», яким зобов'язано ОСОБА_4 у місячний строк з дня отримання розпорядження демонтувати самочинно влаштовану металеву огорожу довжиною 12м/п - висотою 1,70 м; довжиною 29м/п - висотою 1,60 м на фундаменті та довжиною 20 м/п - висотою 1,50 м без фундаменту на АДРЕСА_1 у зв'язку з порушенням норм визначених Положенням про порядок влаштування огорож у м.Львові./а.с.5/.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 03.06.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження №553 від 02.10.2015р. «Про демонтаж самочинно влаштованої металевої огорожі» скасовано та визнано протиправним і скасовано розпорядження №553 «Про демонтаж самочинно влаштованої металевої огорожі» від 02.10.2015 року /а.с.61-66/.

Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, звертаючись з позовом про зобов'язання ОСОБА_4 демонтувати самовільно встановлену металеву огорожу, як на підставу позову покликається на ч.1,4 ст.376 ЦК України, а саме: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Питання знесення об'єктів самовільного будівництва внормовано ч.7 ст. 376 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими обумовлено, що такий демонтаж відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

За змістом ст. 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

Як вбачається із копії акту від 2708.2015 року ЛКП" Балатон- 409", який належним чином не завірений та не наданий для огляду представником позивача у судовому засіданні, вбачається, що уомісією з виходом на місцезафіксовано факт встановлення відповідачем металевої огорожі у відповідних розмірах (а.с.8).

Як убачається з договору міни (а.с.10-11), а також копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.08.2013 року за будинком АДРЕСА_2 закріплена земельна ділянка площею 0,0681 га. і така перебуває на праві власності за відповідачем - ОСОБА_4.

Позивач не подав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що влаштована огорожа розміщена поза межами земельної ділянки, яка передана у власність, така не відповідає вимогам, що встановлюються відповідними нормами і тим самим порушує права інших осіб.

При цьому позовна заява містить перелік норм, без належних доказів про їх порушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач не довів порушення його прав та не надав на підтвердження позовних вимог доказів, а тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, третя особа Львівська міська рада про зобов'язання до вчинення дій - відмовити за недоведеністю.

Стягнути з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь держави 617,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя П. С. Невойт