Рішення № 65757195, 30.03.2017, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1396/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Шевчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області, виконавчого комітету Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Наталії Анатоліївни, про визнання незаконними рішень та свідоцтв, визнання недійсним договору дарування та переведення прав покупця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, який мотивувала тим, що їй на праві особистої приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок, домоволодіння). В вересні 2002 року вона подарувала ? частину домоволодіння сину - ОСОБА_2, який фактично проживав в ньому. Впродовж наступних років позивач проживала в Росії, Італії, на територію України приїжджала вкрай рідко.

В червні 2013 року позивач повернулась додому де помітила, що окремі приміщення її з сином домоволодіння займають невідомі люди. Як з'ясувалось, 26.10.2009 року виконком Іллінецької міської ради видав Свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до якого, позивачу належить 7/25 частки (28% проти того, що їй належало - 50%), а ОСОБА_2 - 18/25 частки (72% проти того, що йому належало - 50%). В жовтні 2009 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 31/50 частку домоволодіння (або 62%), тобто в тому числі і частину частки позивача, крім цього він переобладнав господарську споруду в "магазин-перукарню", виділив її в натурі, після чого продав ОСОБА_7, чим порушив переважне право на її придбання.

Позивач вважає, що такі дії порушують її право власності, як співвласника домоволодіння, оскільки вона не надавала згоди ОСОБА_2 на виділення в натурі частки власності, договір про виділ не укладала, з заявою про зміну частки не зверталась, а тому її протиправно було позбавлено права власності на 22% частки домоволодіння.

У зв'язку з цим позивач просить суд:

-визнати незаконним рішення виконкому Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області від 29.11.2007 року № 199;

-визнати незаконним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно "магазин-перукарню" від 05.12.2007 року, видане ОСОБА_2 виконкомом Іллінецької міської ради, зареєстроване у "КП Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 05.12.2007 року;

-визнати незаконним рішення виконкому Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області від 15.10.2009 року № 173;

-визнати незаконним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - 7/25 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 - від 26.10.2009 року, видане ОСОБА_1 виконкомом Іллінецької міської ради, зареєстроване у "КП Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 26.10.2009 року;

-визнати незаконним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - 18/25 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 - від 26.10.2009 року, видане ОСОБА_2 виконкомом Іллінецької міської ради, зареєстроване у "КП Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 26.10.2009 року;

-визнати недійсним Договір дарування частини житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідчений 31.10.2009 року приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 2909;

-перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення ("магазину-перукарні"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, посвідчений 17.02.2011 року приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 303.

В судовому засіданні позивач та її представник просили суд позов задовольнити.

Представник Іллінецької міської ради та виконавчого комітету в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив вказавши на законність рішень, які оскаржує позивач, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Представник ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечив пояснивши суду, що "магазин-перукарня" який ОСОБА_2 відчужив, належав останньому на праві особистої приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право особистої приватної власності. За таких обставин вимоги статті 362 ЦК України до спірних відносин не застосовуються, а тому підстав для переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу від 17.02.2011 року не має, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Також представник просив суд застосувати строк позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник проти задоволення позову заперечили пояснивши суду, що будинок який подарував їм ОСОБА_2, належав йому на праві власності, що дає право розпоряджатись вказаним майном на власний розсуд. За таких обставин підстав для визнання Договору дарування від 31.10.2009 року недійсним не має, оскільки права позивача при цьому жодним чином не порушувались. Представник також просив суд застосувати строк позовної давності.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність в якій також вказав на обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Приватний нотаріус Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Н.А. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність в якій також вказала, що посвідчений нею договір відповідає чинному законодавству, що свідчить про безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив, що 06.09.2002 року ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі доручення, подарувала ОСОБА_2 ? частку жилого будинку з господарським будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 Вінницької області. У власність обдарованого перейшла ? частки вказаного жилого будинку та господарських будівель і споруд: приміщення 1-1-веренда-4.4 кв.м., 1-2-ванна-6.6 кв.м., кухня-10.8 кв.м.,1-9-кімната-10.4 кв.м., хлів "Б1", хліви "Б2" та "б".

19.06.2003 року Когут отримав Державний акт серії ВН № 049079 на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0447 га., що розташована по АДРЕСА_1 в м. Іллінці Вінницької області.

За свій рахунок ОСОБА_2 переобладнав належну йому будівлю сараю "Б2" під житловий будинок, що було узаконено рішеннями виконкому Іллінецької міської ради № 173 від 15.10.2009 року (далі - Рішення № 173, а.с. 93 т.1).

У зв'язку із цим на ім'я позивача було видано Свідоцтво про право власності на 7/25 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, зареєстроване у "КП Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 26.10.2009 року (а.с. 17 т.1), а саме на частину житлового будинку з верандою літ. "А", "а1", площею 46,50 кв.м. - веранда-6 площею 4,80 кв.м., кухня-7 площею 4,70 кв.м., житлова кімната-3 площею 21,50 кв.м., прихожа-5 площею 8,30 кв.м., житлова кімната-8 площа 7,20 кв.м.; хлів літ. "Б"; хлів "Г"; погріб "Г/під"; хлів "Д"; ? частини огорожі - 1; ? частини воріт з хвірткою - 2, а на ім'я ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на 18/25 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, зареєстроване у "КП Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 26.10.2009 року (а.с. 19 т.1), а саме: частину житлового будинку з верандо літ. "А", "а", площею 28,80 кв.м. - веранда-1 площею 3,80 кв.м., ванна-2 площею 5,70 кв.м., кухня-4 площею 9,70 кв.м., житлова кімната-9 площею 9,60 кв.м.; житловий будинок літ. "Б2" площею 41,60 кв.м.; житлова прибудова - "б1"; тамбур "б3"; гараж "б2"; хлів "б"; ? частини огорожі - 1; ? частини воріт з хвірткою - 2.

Суд вважає, що оформлення ОСОБА_2 права власності на вищевказане майно, яке він переобладнав за власний кошт, жодним чином не порушує права власності позивача на належну їй частину будівель, які після видачі на її ім'я нового Свідоцтва про право власності на 7/25 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 залишились у її власності.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення виконкому Іллінецької міської ради № 173 від 15.10.2009 року, Свідоцтво про право власності на 7/25 частки домоволодіння, яке видане на ім'я ОСОБА_1, а також Свідоцтво про право власності на 18/25 частки домоволодіння, яке видане на ім'я ОСОБА_2, не порушують прав позивача як співвласника домоволодіння, у зв'язку з чим в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання їх незаконними.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 переобладнав належну йому господарську споруду в "магазин-перукарню". В подальшому на підставі рішення виконкому Іллінецької міської ради № 199 від 29.11.2007 року (а.с. 87 т.1), 05.12.2007 року на ім'я ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно "магазин-перукарню", зареєстроване у "КП Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 05.12.2007 року (а.с. 15 т.1).

Згідно частини 5 статті 357 ЦК України поліпшення спільного майна, які можна відокремити є власністю того із співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч.3 ст. 364 ЦК України).

Враховуючи зазначене суд вважає, що поліпшення ОСОБА_2 належного йому майна з подальшим виділом і оформленням на нього права власності не порушує прав позивача, а тому в суду відсутні підстави для визнання незаконним рішення виконкому Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області № 199 від 29.11.2007 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно "магазин-перукарню" від 05.12.2007 року, що видане на ім'я ОСОБА_2

17.02.2011 року за Договором купівлі-продажу (а.с. 164-165 т.1) ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_5 нежитлову будівлю - "магазин-перукарню" по АДРЕСА_1 Вінницької області.

Оскільки майно, що є предметом вказаного Договору належало ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності (у відповідності до частини 3 статті 364 ЦК України право спільної часткової власності на вищевказане майно припинилось у зв'язку з його виділом), підстав для переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця за Договором купівлі-продажу від 17.02.2011 року не має, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Судом також встановлено, що 31.10.2009 року за Договором дарування (а.с. 146-147 т.1) ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частину домоволодіння, а саме: житловий будинок, який позначений на плані літ. "Б2" площею 41,6 кв.м., житлову прибудову літ. "б1", тамбур літ. "б3", гараж літ. "б2", прибудова літ. "б".

Враховуючи те, що ОСОБА_2 був власником зазначеного майна, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, він вправі ним розпоряджатись на власний розсуд. За таких обставин підстав для визнання вказаного правочину недійсним з підстав, які навела позивач, в суду не має.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з відповідним позовом судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК).

За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому дана норма містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).

Поважними причинами пропущення позовної давності позивач вказує те, що про порушення своїх прав дізналась в червні 2013 року, оскільки до цього часу не проживала в будинку по АДРЕСА_1, що також підтвердили особи, які беруть участь у справі. Вказані обставини суд вважає поважними причинами пропуску строку позовної давності, що є підставою для його поновлення.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що оскільки право позивача за захистом якого вона звернулася до суд не порушено, в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області, виконавчого комітету Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Іллінецького районного нотаріального округу Нікітчук Наталії Анатоліївни, про визнання незаконними рішень та свідоцтв, визнання недійсним договору дарування та переведення прав покупця, - відмовити.

Внесені на депозитний рахунок Липовецького районного суду Вінницької області кошти в сумі 16 987 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 00 коп. повернути ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області.

Суддя С.І. Стадник