Ухвала суду № 65756646, 29.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №638/10886/14-ц Головуючий суддя І інстанції Аркатова К. В.

Провадження № 22-ц/790/917/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря : Баранкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство ВЕРУС в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство Верус у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ПАТ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі міста Харкова» було укладено договір поруки від 01.09.2010 року, відповідно до умов якого зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором забезпечено порукою у розмірі 10000 грн., та у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У звязку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного станом на 31.10.2013 року утворилася заборгованість 30279 грн. 02 коп., яка складається з наступного: - 6874 грн.74 коп.- заборгованість за кредитом; - 21486 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи: - 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина); - 1418 грн. 05 коп. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 20279 грн. 02 коп. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство ВЕРУС в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агенство ВЕРУС у Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10000 грн.00 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким заочним рішенням ОСОБА_3С в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому послався на те, що рішення незаконне.

Вказав, що не надавав згоди на укладання договору поруки з ТОВ "Верус", оскільки він збільшує його відповідальність і тому не повинний за ним відповідати, та що відповідно до п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» із спливом строків позовної давності до основної вимоги вважає, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, з приводу чого подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Колегія суддів відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд відповідно до наявних у справі доказів, які відповідачем не оспорювались, встановив, що відповідач не виконав обов'язки, взяті на себе за укладеним між сторонами договором кредиту від 20 листопада 2007 року № SAMDN2500070060468, внаслідок чого станом на станом на 31.10.2013 року існує заборгованість 30279 грн. 02 коп., яка складається з наступного: 6874 грн.74 коп.- заборгованість за кредитом; 21486 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи: 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина); 1418 грн. 05 коп. - штраф (процентна складова).

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_3 подав заяву про застосування наслідків позовної давності.

Статтею 267 ЦК України передбачено такі наслідки спливу позовної давності.

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності, передбаченої ст.267 ЦК України, оскільки відповідач такої заяви до районного суду не подавав. У статті ст. 267 ЦК України зазначено, що позовна давінсть застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тобто до районного суду. При зверненні до районного суду із заявою про перегляд заочного рішення відповідач не подавав передбачену ст. 267 ЦК України заяву, яка має матеріально-правове значення, про застосування наслідків спливу позовної давності, а лише вказав, що позиачем було пропущено строк позовної давності для пред'явлення позовної заяви. Оскільки подання заяви про застосування позовної давності має матеріально-правове значення, а суду першої інстанції внаслідок відсутності такої заяви ніяких порушень норм цивільного процесуального закону не припустився, то в контексті положень ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи в апеляційному провадженні, у колегії суддів апеляційного суду відсутності підстави для розгляду заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності, заявленої ним вперше до апеляційного суду.

Крім того, представник позивача надала до апеляційного суду копію реєстру поштової кореспонденції, з якої вбачається, що позов до районного суду був фактично поданий 27.02.2014 року, а не 26.06.2014 року, як було зареєстровано а суді першої інстанції, що згідно до додатково наданої до апеляційного суду інформації банка про сплив строку дії картки відповідача у червні 2011 року, тому передбачений ст. 257 ЦК України 3-річний строк позивачем взагалі не був не пропущений.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі міста Харкова» було укладено договір поруки від 01.09.2010 року, відповідно до умов якого зобовязання ОСОБА_3 за кредитним договором забезпечено порукою у розмірі 10000 грн., та у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Внаслідок не виконання умов договору відповідачем утворилась заборгованість станом на 31.10.2013 року у розмірі 30279 грн. 02 коп., яка складається з наступного: - 6874 грн.74 коп.- заборгованість за кредитом; - 21486 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи: - 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина); - 1418 грн. 05 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України встановлені наступні наслідки порушення договору позичальником.

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

2. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг, які разом із Правилами користування платіжною карткою та заявою ОСОБА_3 складають між банком і відповідачкою договір, останній діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий термін.

Крім того, відповідно до пункту 6.4 умов і правил надання банківських послуг у разі незгоди зі змінами правил чи тарифів обовязок клієнта предявити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.

В доводах скарги ОСОБА_3 вказав, що він розірвав депозитний договір з банком у 2008 році, а тому відповідно до умов договору, які передбачають можливість при остаточному розрахунку погашення існуючої заборгованості за картковим рахунком, у нього відсутня заборгованість. Однак ці доводи скарги спростовуються наданою банком випискою з його карткового рахунку.

Виходячи з наведеного з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 є законним і обґрунтованим і доводами скарги не спростовуються.

Що стосується солідарного стягнення боргу за поручителя, ТОВ "УФА "ВЕРУС" в особі його філії у Дзержинському районі, то в цій частині рішення суду не відповідає нормам цивільного процесуального права, тому відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України колегія суддів виходить поза межі доводів скарги.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо іншене встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вирішуючи позовні вимоги банку до ТОВ УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ УФА «ВЕРУС»у Дзержинському районі м. Харкова, які виникли з окремого договору поруки та може бути самостійним й окремим предметом позову, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, розглянув його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 206 ЦПК України, з урахуванням необхідності закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 205 цього Кодексу, слід зазначити, що в цій частині спір повинний розглядатися в порядку не цивільного, а господарського судочинства.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини стосовно гарантій ст. 6 Конвенції Про захист прав людтгт і основоположних свобод 1950р. вживана у ст. 6 Конвенції фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його визначену процесуальним законом компетенцію, юрисдикцію. Так, у рішенні у справі "Занд проти Австрії"(Zand v. Austria, заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року), Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року про задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк»про стягнення в солідарному порядку з ТОВ УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова 10000 грн.00 коп. заборгованості за кредитним договором від 20.11.2007 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі в цій частині.

Таким чином, оскільки в частині солідарного стягнення боргу з юридичної особи районний суд помилився із застосуванням наведених норм процесуального права, якими врегульована його цивільна юрисдикція, внаслідок чого вийшов поза межі своїх повноважень, то з передбачених ст. 310 ЦПК України підстав рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства зобмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 10000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 20.11.2007 року підлягає скасуванню, із закриттям в цій частині провадження у справі, в іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Роз'яснити ПАТ КБ «Приватбанк», що розгляд спору про стягнення 10000 грн.00 коп. з юридичної особи ТОВ УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ УФА «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова відноситься до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. ст.307, 310, ст.ст. 313, 315, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про стягнення з Товариства зобмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» у Дзержинському районі м. Харкова на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 10000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 20.11.2007 року скасувати та закрити в цій частині провадження у справі.

В іншій частині заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Головуючий суддя

Судді колегії