Ухвала суду № 65756040, 29.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 646/165/16-ц Головуючий суддя І інстанції Єжов В. А.

Провадження № 22-ц/790/2297/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді Яцини В.Б.

суддів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 січня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем своїх батьківських обовязків за сімейним законодавством.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав заявлені вимоги, на обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 травня 2013 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1000 грн. на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 щомісячно, починаючи з 17 квітня 2013 року до досягнення дітьми повноліття. Було видано виконавчий лист № 646/3483/13-ц від 20.03.2014, для примусового виконання, за яким органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження. Унаслідок ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей станом на 26.11.2015 згідно довідки Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції заборгованість ОСОБА_4 по аліментам на утримання неповнолітніх синів за період з 17 квітня 2013 року по 26 листопада 2015 року становить у загальній сумі 21190,99 грн.

Враховуючи викладені обставини, посилаючись на положення статей 194, 196 СК України, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 17 квітня 2013 року по 26 листопада 2015 року в сумі 125740,53 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлених за рішенням суду, за період з 17 квітня 2013 року по 31 жовтня 2015 року, в сумі 6292,73 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 32 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначила, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, за неповного зясування та доведення обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Вказала, зокрема, на порушення судом положень ст. 42 ЦПК України, оскільки, до участі у справі були допущені особи без належного встановлення їх повноважень. Зазначила, що стороною відповідача не було надно належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що заборгованість за прострочення сплати аліментів утворилась не з вини ОСОБА_4 Послалась на те, що в судовому засіданні вона не визнала наданих представником відповідача квитанцій про сплату аліментів, а наданий державним виконавцем розрахунок розміру заборгованості по аліментам не було оспорено в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначила, що довідка про медичне лікування відповідача надана організацією, у якої відсутня ліцензія на здійснення лікувальної діяльності.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги у передбачених ст. 303 ЦПК України межах, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини по справі.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від спільного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 травня 2013 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1000 грн. на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 щомісячно, починаючи з 17 квітня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

Судове рішення набрало законної сили, Червонозаводськимським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 646/3483/13-ц від 20.03.2014 року, для примусового виконання, за яким органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження.

Згідно довідки Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 26 листопада 2015 року заборгованість ОСОБА_4 по аліментам на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за період з 17 квітня 2013 року по 26 листопада 2015 року становить у загальній сумі 21190,99 грн.

Районний суд взяв до уваги надані представником відповідача фіскальні (касові) чеки про сплату на ім'я ОСОБА_3 аліментів від 04.12.2014 і 26.12.2014р. - за листопад і грудень 2014 року в сумі 2500 грн.; від 04.02.2015р. - за лютий 2015 року в сумі 1000 грн.; від 29.05.2015р. - за травень 2015 року в сумі 995 грн., які не враховані державним виконавцем при складанні довідки про заборгованість по сплаті аліментів.

Під час апеляційного провадження представник відповідача надала до суду розрахунок державного виконавця за період з 01..05.2014 р. по 31.01.2017 р., в якому враховані вказані платежі, тому колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції їх врахував у своїх розрахунках та відхиляє доводи скарги з цього приводу.

Таким чином, судом першої інстанції при розрахунку суми заборгованості по сплаті аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів були обгрунтовано враховані надані стороною відповідача фіскальні чеки із зафіксованим у них фактом переведення відповідачем на рахунок позивача грошових коштів із визначенням їх цільового призначення сплата аліментів.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На виконання даної вимоги закону районним судом при вирішенні питання про розмір пені за прострочення сплати аліментів вірно була застосована правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 16 грудня 2015 року за наслідками розгляду справи № 2969цс15, в якій зазначено, що згідно з ч. 1 с. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобовязань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобовязання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обовязку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Таким чином, оскільки доводи скарги не грунтуються на вимогах закону та висновків суду не спростовують, а суд першої інстанції ухвалив рішення у відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обгрнунтованості, то відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді -