Вирок № 65755246, 04.04.2017, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/230/17 Провадження № 1-кп/621/62/17

ВИРОК

Іменем України

04.04.2017 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Вельможної І.В., за участю секретаря судового засідання - Акулової А.М., з участю прокурора - Гетьман С.А., потерпілого - ОСОБА_1, представника потерпілого - адвоката Божко Д.О., обвинуваченого - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження №12015220300000910 від 21.08.2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоний Дінець Балаклійського району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

21 серпня 2015 року близько 14.00 год., ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1», рухався по ділянці автодороги Харків-Зміїв-Балаклія 47 км.+800 метрів в напрямку м. Зміїв. В автомобілі знаходився вантаж вагою 150 кг., пасажирів не було.

Проїжджа частина представляла собою сухе асфальто-бетонне покриття горизонтального профілю для двох напрямків руху, шириною 6 м. Праворуч та ліворуч до проїжджої частини примикають ґрунтові узбіччя.

В цей час у зустрічному напрямку по своїй смузі руху рухався технічно справний автомобіль «Volkswagen Passat», р.н. «НОМЕР_2», під керуванням ОСОБА_1 Рухався автомобіль без пасажирів та вантажу.

Під час руху ОСОБА_3, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де рухався ОСОБА_1, та зіткнувся за автомобілем «Volkswagen Passat».

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_1 були спричинені: закритий крайовий перелом медіального виростку правої стегнової кістки, закритий перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки із зміщенням фрагментів, стан після закритої ручної репозиції від 21.08.2015 року, забита рана в проекції правого колінного суглоба, які за ступенем тяжкості, згідно із висновком судово-медичної експертизи №191-Зм/15 від 16.09.2015 року, у своїй сукупності, що утворились за єдиним механізмом, кваліфікуються як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за тривалістю розладу здоров'я, характерні для даного виду травми та її тяжкості (згідно п.2.2.1 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджений наказом № 6 МОЗ Україна від 17.01.1995 р.).

У цій дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, де вказано:

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.».

Порушення вищезазначеного пункту Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, згідно висновку судової автотехнічної експертизи №6415 від 17.08.2016 року, знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної події і її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких стороною обвинувачення йому пред'явлено обвинувачення. Пояснив, що дійсно 21.08.2016 року сталася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, визнав факт порушення ним правил дорожнього руху та причинний зв'язок з наслідками пригоди, факт перебування у стані алкогольного сп'яніння.

Показаннями обвинуваченого узгоджуються з показання потерпілого ОСОБА_1, про обставини зіткнення зазначених транспортних засобів, яке відбулося внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху. В результаті ДТП йому були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості. На даний час завдана шкода йому не відшкодована.

Даними протоколу огляду місця ДТП від 21.08.2015 року підтверджується обстановка на місці пригоди, зафіксовано розташування транспортних засобів після зіткнення та пошкодження на них.

Оглянуті під час зазначеної вище слідчої дії автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер «НОМЕР_2» та «Fiat Ducato» р.н. «НОМЕР_3» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Наявність у потерпілого ОСОБА_1, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, середньої тяжкості тілесних ушкоджень у виді закритого крайового перелому медіального виростку правої стегнової кістки, закритого перелому дистального епіметафізу правої променевої кістки із зміщенням фрагментів, стан після закритої ручної репозиції від 21.08.2015 року, забита рана в проекції правого колінного суглобапідтверджується висновком судово-медичної експертизи №191-Зм/15 від 16.09.2015 року.

Висновком судової автотехнічної експертизи №6415 від 17.08.2016 року підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок недотримання водієм ОСОБА_3 вимог п. 12. 1 Правил дорожнього руху, для виконання яких у нього не було будь-яких перешкод. ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів.

Вартість завданого збитку власнику автомобіля «Volkswagen Passat», складає 98977, 80 грн., що підтверджується даними висновку судово авто - товарознавчої експертизи №9900 від 01.06.2016 року.

Даними результатів токсикологічного дослідження №2074 від 26.08.2015 року підтверджується факт наявності в крові ОСОБА_3 алкоголю 1,55 о/оо.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3, у вчиненні вище зазначеного злочину і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Суд не приймає до уваги обставину враховану досудовим слідством, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3, виходячи з того, що щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, котра вчинила злочин та передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління тощо.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_3, в ході судового розгляду зазначив про каяття, суд має критичну думку щодо щирості таких висловлювань, зовнішнього прояву переживань, шкодування про вчинене, засудження своєї поведінки, бажання виправитися, наміру відшкодувати завдану шкоду, з боку обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд враховує особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, не судимий, за місцем мешкання характеризується, як особа відносно якої скарги відсутні, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

При призначенні покарання ОСОБА_3, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді обмеження волі, від відбування якого ОСОБА_3 належить звільнити з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, із покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Приймаючи рішення про вид та міру покарання, суд, звертає увагу не тільки на тяжкість скоєного, суспільну небезпеку, особу обвинуваченого, а також і на те, як той чи інший вирок може вплинути на подальшу долю конкретної особи в конкретному випадку, враховуючи обставини справи, керується принципом гуманізму.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження зоров'я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством.

У кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_4, пред'явив позов до обвинуваченого ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та просив стягнути з обвинуваченого 98997 грн. 80 коп., матеріальної шкоди - вартості пошкодженого автомобіля та 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позивач, як на докази, що обґрунтовують його вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди посилався на висновки судово авто товарознавчої експертизи №9900 від 01.06.2016 року, якою визначено вартість пошкодженого майна у сумі 98997,80 грн., виписку з історії хвороби, порушення нормального укладу життя, втрату та пошкодження транспортного засобу, інвалідність ІІ групи, як підставу задоволення вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_3, визнав частково, а саме в частині стягнення матеріальної шкоди у сумі 70000 грн., вказуючи при цьому, що з висновком експертизи згоден, однак, саме за вказані ним кошти потерпілий буде мати змогу придбати новий автомобіль. Проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди заперечував вцілому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки настає у особи, винної у заподіянні збитків.

Враховуючи, що матеріалами справи, а саме експертним дослідженням №9900 від 01.06.2016 року встановлений розмір збитків пошкодженням автомобіля потерпілого у сумі 98997,80 грн., а обвинувачений не спростовував вищевказаних висновків, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Беручи до уваги характер моральної шкоди, яка заподіяна внаслідок вчинення обвинуваченим необережного, невеликої тяжкості злочину, а також, беручи до уваги обставини справи, суд дійшов до висновку, що вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3, підлягають задоволенню на суму 25000 грн., яка є справедливою і достатньою з точки зору розумності.

Чугуївською місцевою прокуратурою в інтересах Харківської обласної державної адміністрації пред'явлено позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого у сумі 2987 грн. 16 коп., який обвинувачений визнав у повному обсязі.

Таким чином, позов Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави про відшкодування шкоди, завданої злочином - витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1, враховуючи визнання його обвинуваченим, з урахуванням положень ст. 174 ЦПК України, слід задовольнити у повному обсязі.

Питання про речові докази суд вирішить відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.373-374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транпортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 98997 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 (двадцять п'ять тисяч ) грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації витрати на лікування потерпілого від злочину у сумі 2987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 16 коп., які перерахувати на р/р 31413544700001 ГУДК СУ в Харківської області, МФО 851011, код 37874947, призначення КБК 24060300.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі ХНДІСЕ вартість проведення експертизи №8765/10140 від 30.11.2015 року у сумі 4915 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 20 коп., експертизи № 9922 від 20.11.2015 року у розмірі 4158 (чотири тисячі сто п'ятдесят вісім) грн., №9900 від 01.06.2016 року в сумі 2202 (дві тисячі двісті дві) грн. 50 коп., №6415 від 17.08.2016 року в розімі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер «НОМЕР_2», що відповідно до зберігальної розписки переданий ОСОБА_5, - вважати йому повернутим; автомобіль «Fiat Ducato» реєстраційний номер «НОМЕР_3» - повернути власнику ОСОБА_6

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Зміївський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: