Ухвала суду № 65754283, 04.04.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/12240/12

Номер провадження 4-с/404/7/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Павелко І.Л.

з секретарем - Клоченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 щодо неправомірності дій державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1 щодо винесення постанови №47314424 від 17.06.2016 року, скасування постанови №47314424 від 17.06.2016 року ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1, по якій просить визнати незаконними дії державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_3 при винесенні постанови №47314424 від 17.06.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві; скасувати постанову №47314424 від 17.06.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В обґрунтування скарги зазначено, що 19.10.2016 року скаржник отримав постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1 від 17.06.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вважає, що державним виконавцем Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_3 не здійснені всі можливі заходи щодо розшуку майна боржника, та самого боржника, а саме не оголошено в розшук строком на 1 рік, не подано подання до суду про обмеження виїзду боржника за кордон. Крім того, у повноваженнях державного виконавця має місце подача подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проте не здійснено цих дії.

Акт державного виконавця, обовязковість складення якого передбачена ч.2. ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», на підставі якого встановлюється відсутність майна боржника, банку, разом із постановою про повернення виконавчого документа і стягувачеві, не надсилався, з чого не можливо об'єктивно встановити чи дійсно державним виконавцем здійснювалися виконавчі дії щодо розшуку майна боржника.

В судове засідання представник скаржника не зявився, повідомлявся судом про час та місце розгляду справи належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, вимоги, викладені у скарзі підтримав у повному обсязі.

Державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1, повідомлений судом про час та місце розгляду справи належним чином, надав до суду заяву, якою просив провести розгляд справи без його участі та відмовити у задоволенні скарги.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, повідомлялась судом про час та місце розгляду скарги належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення скарги, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда на виконання рішення суду від 10.04.2013 року, було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: 25000, м. Кіровоград, вул. Волкова, 26,к. 2, кв. 105, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (що знаходиться за адресою: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, б. 1-3, МФО 321712; ЄДРПОУ 14349442; рахунок отримувача 37396000038481) заборгованість по кредитному договору договору № 2007-000033ФО145С від 23.08.2007 року, з яких: 4997,58 грн. заборгованість по кредиту, 1000,90 грн. заборгованість по сплаті процентів, 2748,75 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту; 198978,81 грн. пені, 2725,20 грн. інфляційних втрат та 1021,83 грн. 3% річних, а також судового збору у розмірі 2114,73 грн. /а.с. 5/.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 22.04.2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа /а.с. 7/.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 13.07.2015 року у звязку з невиконанням боржником рішення суду, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_1 від 17.06.2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними /а.с. 8/.

Станом на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа від 17.06.2016 року, у виконавчому провадженні були наявні: інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №58038107 від 25.04.2016 року про відсутність у ОСОБА_2 нерухомого майна; витяг з Єдиного державного реєстру МВС України від 25.04.2016 року про відсутність зареєстрованих транспортних засобів та акт державного виконавця від 10.06.2016 року, згідно якого за адресою: АДРЕСА_1 майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на момент виникнення правовідносин редакції), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Закономзаходівпримусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії,здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення,зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України №1018277632 та №1018278365 від 20.06.2016 року, боржник пенсію не отримує та не є особою, яка працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, також, згідно відповідей Державної податкової служби України №1018503580 від 06.07.2016 року та №1018545112 від 07.07.2016 року, у ОСОБА_2 відсутні доходи та рахунки у банках та інших фінансових установах.

За вказаного, посилання скаржника на те, що державним виконавцем не було здійснено всіх можливих виконавчих дій є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, оскільки дослідженням виконавчого провадження встановлено, що станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 17.06.2016 року у державного виконавця були відсутні повні відомості про майновий боржника, так як відповіді з Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України надійшли 06.07.2016 року та 20.06.2016 року відповідно. Тим більше, суд звертає увагу, що запити до Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України державним виконавцем були направлені 20.06.2016 року, тобто вже після винесення постанови про повернення виконавчого листа від 17.06.2016 року.

Згідно ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Проте, як вбачається з супровідного листа, постанова про повернення виконавчого листа в порушення норм ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» була направлена стягувачу лише 12.10.2016 року.

У відповідності до п.15 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Однак, вказані вище норми передбачають право, а не обовязок, в процесі здійснення виконавчого провадження вносити подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної чи іншої особи, в якої перебуває майно боржника та кошти та про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, цим право державний виконавцем зобовязаний скористатися в разі необхідності.

Тим більше, як вбачається із наданої субєктом оскарження копії виконавчого провадження у внесені до суду вищезазначеного подання державним виконавцем не було, так як майновий стан за місцем проживання боржника було перевірено, що підтверджується актом державного виконавця від 10.06.2016 року.

Проте, акт опису та арешту майна не відповідає вимогам п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, згідно якої акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

В акті державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1 від 10.06.2016 року не зазначено в присутності кого він складався, не зазначені імя та по батькові понятих, їх адреси, з констатуючої частини акту не зрозуміло взагалі хто проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Скаржник також посилається на не здійснення заходів щодо розшуку боржника, так як згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Тобто, як вбачається з даної норми, при відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, державний виконавець зобовязаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

В даному випадку, з матеріалів виконавчого провадження незрозуміло чи проживає боржник ОСОБА_2 за адресою, зазначеною у виконавчому листі, тому не можливо встановити чи необхідно було державному виконавцю звертатись до суду з поданням про оголошення розшуку боржника.

Як передбачено ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином судом встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.06.2016 року, є передчасною, винесеною до того, як державним виконавцем будуть вжиті всі можливі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 293,383,387 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 щодо неправомірності дій державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький ОСОБА_1 щодо винесення постанови №47314424 від 17.06.2016 року, скасування постанови №47314424 від 17.06.2016 року задовольнити.

Визнати незаконними дії державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_3 при винесенні постанови №47314424 від 17.06.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скасувати постанову державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_3 №47314424 від 17.06.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційному суду Кіровоградської області через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда І. Л. Павелко