Ухвала суду № 65753392, 04.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1990/17 Справа № 208/298/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Погребняк Т. Ю. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 58

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Посунся Н.Є.,

за участі секретаря Гулієва М.І. о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, третя особа Баглійський ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулися з позовом до ОСОБА_2, третя особа Баглійський ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про звільнення майна з-під арешту.

В обгрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ПАТ КБ «Приватбанк» посилалися на те, що 15 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DZHCGK13220400, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 17600 доларів США. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 15 лютого 2007 року було укладено договір іпотеки № ВЕЕ 542120-542123, згідно умов якого відповідач надала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року, звернуто стягнення на вказаний будинок, що є предметом іпотеки. 05 листопада 2015 року за заявою стягувача державним виконавцем Кравченко К.С. Баглійського ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження №49246273 з примусового виконання про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 17600 доларів США та накладено арешт на майно боржника. Тому ПАТ КБ «ПриватБанк» просили звільнити з-під арешту, накладеного 05 листопада 2015 року державним виконавцем Кравченко К.С. Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області при примусовому виконанні виконавчого провадження №49246273, нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати у справі.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбан». Звільнено з-під арешту, накладеного 05 листопада 2015 року державним виконавцем Кравченко К.С. Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області при примусовому виконанні ВП №49246273, нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, а саме житловий будинок АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог банку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, заставодержатель вправі звернутися до суду з заявою про звільнення заставленого майна від арешту.

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DZHCGK13220400, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 17600 доларів США. (а.с. 4),

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 15 лютого 2007 року було укладено договір іпотеки №ВЕЕ 542120-542123, згідно умов якого ОСОБА_2 надала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 (а.с.94, 95, 96, 97).

05 листопада 2015 року за заявою стягувача державним виконавцем Кравченко К.С. Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області було відкрито виконавче провадження №49246273 з примусового виконання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат у розмірі 1844 грн. за виконавчим листом № 404/6259/12 (а.с. 17).

Постановою державного виконавця Кравченко К.С. Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_2(а.с.17).

Таким чином, арешт на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує законні права ПАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя, та перешкоджає банку здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року, яке було змінено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року

Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував права та обв'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя, і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що банк не є власником спірного майна, що позбавляє його права звертатись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, не ґрунтуються на законі, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» є іпотекодержателем, а тому не позбавлений права звернутись з указаним позовом для захисту своїх прав.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що зняття арешту з майна потрібно банку для продажу предмета іпотеки і це порушить права відповідача, відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставними, оскільки встановлений мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді