Ухвала суду № 65751876, 21.02.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

21.02.2017 Єдиний унікальний номер 205/5971/15-ц

.

УХВАЛА

21 лютого 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Скрипник К.О.,

при секретарі Молчанові Є.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, у письмовому провадженні, без застосування технічного запису відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, заінтересовані особи - Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3,-

ВСТАНОВиВ:

23 листопада 2016 року представник заявника звернувся зі скаргоюна дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2. В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що 19.02.2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованості за кредитним договором в розмірі 3584,30 грн. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист, який було передано на виконання Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 23.09.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року (який був чинний на момент винесення постанови). ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» не погоджується з вказаною постановою, оскільки державний виконавець поверхнево підійшов до виконання своїх обовязків, не в повному обсязі виконав роботу щодо розшуку майна та коштів.Просили визнати дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.09.2016 року неправомірними; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у проводженні № 50864653 від 23.09.2016 року; зобовязати державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 поновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа.

В судове засідання скаржник не з'явився, про день і час проведення розгляду справи сповіщався належним чином.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про день і час проведення слухання справи сповіщалися належним чином. Від Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла письмова заява з проханням перенести судовий розгляд, у звязку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні. Однак, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки не надано доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У ч. 2 ст. 387 ЦПК України зазначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, з останнього на користь банку стягнуто заборгованість у розмірі 3584 грн. 30 коп.

21 березня 2016 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 2/205/899/16 щодо примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року (а.с.6).

23 вересня 2016 року державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст.47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника та підтвердження працевлаштування задля звернення стягнення на заробітну плату виявилося безрезультатним (а.с.5).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі статтею 47 цього Закону.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державний виконавець повинен оголосити розшук боржника, якщо боржник за місцем реєстрації не проживає, звернутись з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, всупереч зазначеним нормам законодавства, державним виконавцем не встановлено місце реєстрації боржника, не оголошено розшук останнього, не проведено перевірку майнового стану боржника за місцем його проживання, не направлено подання до суду щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон до виконання зобовязань за рішенням суду, тощо.

В матеріалах справи відсутні документи, що вказують на повне зясування державним виконавцем інформації про наявність майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Не перевірено чи перебуває боржник у шлюбі і чи має у власності інший з подружжя майно придбано спільно з боржником у шлюбі.

Таким чином, державним виконавцем, якому було доручено виконання вищезазначеного виконавчого документа, не вжито заходів, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження», що послугувало в подальшому винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги скарги знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладено та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 58, 59, 60, 210, 383-387 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, заінтересовані особи - Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.09.2016 року.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому проводженні № 50864653 від 23.09.2016 року.

Зобовязати державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 поновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/205/899/16 від 19.02.2016 року, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.

Ухвала може бути оскаржена на протязі пяти днів до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя К.О. Скрипник