Вирок № 65748510, 05.04.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Вирок

Іменем України

Справа № 703/5239/13-к

Провадження № 1кп/712/65/17

05 квітня 2017 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Орленка В.В.

суддів - Кузьменка В.А., Мельник І.О.

при секретарі - Деркач А.І.

за участю:

прокурорів - Литвин В.М., Рудик Ю.Ю.

захисників адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12013250230000861 відносно ОСОБА_3, народився 10.03.1985 року в м. Сміла Черкаської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше притягувався до кримінальної відповідальності :

- 02.09.2005 року Смілянським міськрайонний судом Черкаської області за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190, ст. 353, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільненого 06 лютого 2009 року на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2009 року згідно п. «А» ст. 3 ЗУ «Про амністію» від 12 грудня 2008 року;

- 25.11.2010 року Смілянським міськрайонний судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік.

- 20.03.2013 року Тальнівським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, тобто в силу ст. 89 КК України вважається раніше не судимим,

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 04 квітня 2013 року близько 19 години 40 хвилин будучи в стані алкогольного спяніння на даху девятиповерхового жилого будинку №12 по вул. Мазура в м. Сміла Черкаської області, маючи умисел направлений на вчинення умисного вбивства, на ґрунті особистих неприязних відносин до наглядно знайомої йому ОСОБА_4, вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме наніс останній чисельні удари руками по голові і тулубу, внаслідок чого збив її з ніг. Після чого з метою довести до кінця свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілої, наніс їй декілька ударів ногами по голові і схопивши ОСОБА_4 за одяг, перетягнув її по периметру даху до шостого підїзду вищевказаного будинку, звідкіля скинув останню донизу, в результаті чого ОСОБА_4 впала на асфальтове покриття. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер: зліва 1-3,6 по лопатковій лінії та 6-9 по при грудній лінії, маються розриви плеври та крововиливи у мякі тканини; справа 2 по переднє-паховій лінії із крововиливом у тканину, перелом грудини 2-го міжреберного проміжку із крововиливом у тканину переднього середомістя, відкритий скалковий перелом тіл 5-11 грудиних хребців із зміщенням даної частини хребта в грудну порожнину та відривом відповідних ребер по місцю їх прикріплення, розриви обох крижово-клубових зчленувань із крововиливом у тканини, численні розриви стінки серця, які проникають у його порожнину, розриви правої долі печінки, численні розриви обох легень, розриви навколосерцевої сумки, перелом правої ключиці із крововиливом у тканини, розриви у коренях обох легень та по ходу тканин грудного відділу аорти, вільна кров до лівої грудної порожнини 1700 мл, правої 500 мл та у черевній порожнині, дифузні крововиливи із розтріскуванням поверхні очеревини та кореня брижі тонкої кишки, виражені крововиливи у товщі мязів лівої половини грудної клітки, поодинокі крововиливи товщі мязів правої половини грудної клітки, рани поперекової області, рана спини із сколками хребта у дні, поодинокі синці спини, ділянка шкіри спини, яка має численні паралельні між собою садни, рана області статевої губи справа, яка переходить на стінку піхви, синець області статевих губ зліва, синець лівої молочної залози із садном на своїй поверхні, численні синці правої молочної залози, садни тулубу зліва, садно живота справа; які виникли від дії тупого предмету або при ударі об такий, прижиттєві, спричинені незадовго до смерті, які у відповідності до висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 №090 від 03 серпня 2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають в прямому причинно-наслідковому звязку з настанням смерті. Закритий перелом правої гомілки, прижиттєве, яке виникло від дії тупого предмета або при ударі об такий, спричинено незадовго до смерті, має ознаку, згідно висновків вказаної експертизи, середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження. Поширений крововилив на внутрішній поверхні тканини тімяно-потиличної області голови, крововилив на внутрішній поверхні тканини лобу із обох сторін, рана потиличної ділянки голови, синці лобу, виличної області, носу і кута нижньої щелепи, синець шиї та синець шиї із садном на своїй поверхні, синці обох передпліч та ліктьових суглобів, синці обох стегон круглої форми; численні синці неправильної форми нижніх кінцівок, ділянка шкіри лівої нижньої кінцівки, що має численні садна прямолінійної форми; які виникли від дії тупого предмета або при ударі об такий, прижиттєві, спричинені незадовго до смерті, мають ознаку у відповідності до висновків вищезгаданої судової експертизи, легкого тілесного ушкодження. Субарахноїдальні крововиливи на поверхні півкуль головного мозку та мозочку, які виникли від дії тупого предмета або при ударі об такий, прижиттєві, спричинені незадовго до смерті, проте висловитись про ступінь тяжкості не мається змоги, тому що не можливо прослідити їх вплив на стан здоровя потерпілої. Внаслідок отриманих вище перелічених тілесних ушкоджень у вигляді травми тулубу, що супроводжувалось переломами кісток його скелету із ушкодженням внутрішніх органів та внутрішньою кровотечею, потерпіла ОСОБА_4 померла на місці, а ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, що 4 квітня 2013 року в він разом зі своїми знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вживали алкогольні напої, потім пішли до магазину, де на вулиці зустрів жінку ромської національності на імя ОСОБА_7, яку раніше зустрічав на відмітці у КВІ. Вказана жінка перебувала у нетверезому стані з подряпинами та в забрудненому одязі, від чого у нього склалось враження що вона падала. Під час спілкування він міг її підтримувати, щоб вона не падала. Вийшовши з магазину, він пішов до сусіднього будинку, ця жінка пішла за ним, по дорозі намагалася спілкуватися. В цей час з будинку вийшов дільничний інспектор, який забрав обвинуваченого до свого кабінету, де склав на нього протокол за розпивання спиртних напоїв в громадському місці, оскільки у нього в руках була пляшка з пивом. Вийшовши від дільничного, обвинувачений по телефону зв*язався з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та під час зустрічі з ними останні повідомили, що за будинком когось вбили і там багато працівників міліції. Через деякий час його запросили прийти до міліції, де без оформлення будь яких документів протримали більше доби, потім оформили документи на затримання за підозрою у вбивстві вищевказаної жінки. За час перебування в райвідділі під впливом фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції він був вимушений оговорити себе, зізнавшись у вбивстві жінки, якого він не скоював. Просив критично оцінювати та не брати до уваги покази свідків обвинувачення співробітників міліції, оскільки останні примушували його давати визнавальні покази. Він вважає, що кримінальне провадження відносно нього з самого початку проводилось з грубим порушенням порядку, встановленого КПК України, упереджено, виключно з обвинувальним ухилом.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази:

- пояснення ОСОБА_3 який будучи опитаним співробітником оперативного підрозділу Смілянського МВ УМВС повністю визнав себе винним у вчиненні злочину ( т. 1 а. м. к. п. 220-221 );

- протоколи допитів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13;

- протокол огляду місця події від 04.04.2013 року, яким зафіксовано факт проведення огляду на території, прилеглій до будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі ( т. 1 а. м. к. п. 170-175 );

- протокол огляду місця події від 05.04.2013 року, яким зафіксовано факт проведення огляду на девятому поверсі будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі ( т. 1 а. м. к. п. 176-180 );

- протокол огляду місця події від 05.04.2013 року, яким зафіксовано факт проведення огляду на території, прилеглій до будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі ( т. 1 а. м. к. п. 181-189 );

- висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 №090 від 03.08.2013 року відповідно якої, смерть ОСОБА_4 настала від травми тулубу, що супроводжувалось переломами кісток скелету із ушкодженням внутрішніх органів та внутрішньою кровотечею ( т. 1 а. м. к. п. 200-203 );

- висновок судово-медичної експертизи № 145 від 06.07.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 2 );

- протокол огляду речей (документів) від 23.05.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 28-50 );

- висновок судово-імунологічної експертизи №133 від 20.06.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 78-80);

- висновок судово-цитологічної експертизи №83 від 02.07.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 83-85 );

- висновок експерта судової трасологічної експертизи № 1/537 від 27 травня 2013 року про те що слід взуття вилучений при огляді місця події 5 квітня 2013 року на девятому поверсі першого підїзду жилого будинку №12 по вул.Мазура в м. Смілі залишений не взуттям наданим на експертизу ( т. 2 а. м. к. п. 54-58 );

- висновок експерта судової трасологічної експертизи № 1/536 від 24 червня 2013 року про те що змив вилучений при огляді місця події 5 квітня 2013 року міг відкриватись в результаті впливу стороннього предмета на дужку замка прикладаючи для чого значну силу ( т. 2 а. м. к. п. 62-66 );

- висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №408 мб від 2 липня 2013 року про те що при дослідженні слідів речовини коричневого та темно-сірого кольорів на зрізах нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_4 виявлено кров людини та клітини з ядрами які належать особі жіночої генетичної статі і співпадають з генетичними ознаками встановленими у зразку крові трупу ОСОБА_4 ( т. 2 а. м. к. п. 69-75 );

- висновок судової дактилоскопічної експертизи № 358 від 29 серпня 2013 року про те що сліди папілярних ліній вилучені при огляді місця події 5 квітня 2013 року на девятому поверсі будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі залишені не ОСОБА_3 та не ОСОБА_4. ( т. 2 а. м. к. п. 141-146);

- висновок експерта судово-медичної експертизи №137 від 14 червня 2013 року про те що в слідах на лівому рукаві (об.7) та комірі куртки (об.9) вилученої у ОСОБА_3 виявлена кров, визначення групової належності якої не проводилась ( т. 2 а. м. к. п. 95-97 );

- висновок експерта судової молекулярно-генетичної експертизи №523 мб від 5 серпня 2013 року про те що генетичні ознаки крові людини на фрагментах тканини та фрагментах ниток містять генетичні ознаки потерпілої ОСОБА_4 (об.1/7), генетичні ознаки крові людини (об. 2/9) на фрагментах тканини та ниток належать особі чоловічої генетичної статі та не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_4 ( т. 2 а. м. к. п. 160-166 );

- висновок експерта судової молекулярно-генетичної експертизи №522 мб від 5 серпня 2013 року про те що генетичні ознаки крові людини на фрагментах тканини з джинсових штанів вилучених у ОСОБА_3 належать особі чоловічої статі генетичної статі і не збігаються з генетичними ознаками потерпілої ОСОБА_4. Походження вищезазначених слідів за рахунок ОСОБА_4П, виключається ( т. 2 а. м. к. п. 169 175 ).

Фактичні обставини кримінального правопорушення та обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, а також показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, були перевірені судом шляхом дослідження наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною виходячи з наступного.

Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З цих підстав суд не приймає до уваги як доказ вини обвинуваченого визнавальні покази обвинуваченого, які він давав під час досудового розслідування.

Також, суд не може визнати доказом вини обвинуваченого показання свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що в квітні місяці він був викликаний на місце події на вул. Мазура, 12 де виявлено труп жінки ромської національності, яка була в роздягнутому вигляді, упала з даху будинку. Далі проводились оперативно-розшукові дії по зясуванню обставин справи, а саме поступила інформація, що дану жінку останній раз бачили в компанії обвинуваченого, і того ж вечора його доставили в опорний пункт, де він повідомив, що провів її до перехрестя в районі «Сільгосптехніки» і вона пішла додому. На ранок вирішили знову викликати ОСОБА_3 до міліції для відібрання у нього пояснень. Він спілкувався з ОСОБА_3 і той в присутності представника прокуратури зізнався в тому, що він дійсно розпивав з нею спиртні напої, і не провів її до району «Сільгосптехніки», а пішов разом з нею на дах будинку, де вступив з нею в статевий звязок неприродним способом, внаслідок чого виник між ними конфлікт, і він, щоб вона не заявила на нього до міліції стосовно зґвалтування, скинув її з даху будинку. Також зазначив, що не бачив, щоб ОСОБА_3 виходив з райвідділу після першого допиту.

Вказані показання суд вважає такими, що не відповідають дійсності оскільки спростовуються як показаннями ОСОБА_3 про те, що він був затриманий 04 квітня 2013 року і ніч провів у приміщенні Смілянського МВ, де працівники міліції чинили на нього тиск, вимагали підписати заготовлені заздалегідь пояснення; так і показами свідка ОСОБА_6, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що ОСОБА_3 04 квітня 2013 року дізнавшись, що його шукає міліція, оскільки з даху будинку скинули жінку, добровільно пішов в міліцію, де його затримали.

Крім того свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 04 квітня 2013 року він разом з ОСОБА_3 розпивали спиртні напої у ОСОБА_5. Потім, приблизно через годину, він з ОСОБА_3 вийшли на вулицю, щоб зустрітись з ОСОБА_12, вони пішли до магазину «Універсам», там ОСОБА_3 побачив жінку ромської національності, яка стояла під навісом випивала пиво, та підійшов до неї. Він з нею там і залишився, а вони з ОСОБА_12 пішли до нього додому взяли карточку та пішли на РПЗ, це було близько 16:45 год. Приблизно о 19:00 год. він зустрівся з ОСОБА_8 і в цей час до нього зателефонував ОСОБА_3, вони зайшли до нього додому і потім всі разом пішли на вулицю, поговорили. ОСОБА_3 був в нормальному стані. Від знайомого вони дізналися, що з даху будинку скинули якусь жінку і міліція шукає ОСОБА_3.

Вказані покази свідка ОСОБА_6, які фактично створюють алібі обвинуваченому, державним обвинуваченням не спростовані. Додатковим підтвердження цього є надані обвинуваченим в судовому засіданні копії аркушів з журналу обліку відвідувачів Смілянського МРВ, згідно записів у яких 05.04.2013 року о 00-30 год. до райвідділу було доставлено ОСОБА_3.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання обвинувачення як на доказ вини обвинуваченого, на первинні пояснення ОСОБА_3, які не можуть бути визнані допустимим доказом по даному провадженню.

Крім того, свідки зі сторони обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на неодноразові виклики в судове засідання не зявився. Судом у відповідності до положень ст. 327 КПК України було вжито максимальних заходів сприяння стороні обвинувачення у забезпеченні явки зазначених свідків (шляхом неодноразового направлення судових викликів та винесення ухвал про їх примусовий привід ). Незважаючи на всі вжиті заходи вказані свідки до суду не зявилися, прокурор забезпечити їх явку не зміг, від їх допиту в судовому засіданні відмовився, а тому в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК України суд не може взяти до уваги їх покази, дані під час досудового розслідування та враховувати їх під час прийняття рішення по справі і вважати доказами вини обвинуваченого.

Досліджені в судовому засіданні протоколи огляду місця події від 04.04.2013 року та від 05.04.2013 року, яким зафіксовано факт проведення огляду на території, прилеглій до будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі ( т. 1 а. м. к. п. 170-175, 181-189 ), від 05.04.2013 року, яким зафіксовано факт проведення огляду на девятому поверсі будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі ( т. 1 а. м. к. п. 176-180 ), не підтверджують причетності ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого йому діяння, а лише документально фіксують факт проведення таких оглядів.

Дані висновку судово-медичної експертизи № 145 від 06.07.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 2 ) жодним чином не викривають ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного злочину; більш того, виявлені у ОСОБА_3 епітеліальні клітини ймовірно зі статевих шляхів статевозрілої жінки спростовують його ж покази на досудовому слідстві, що він мав статевий контакт із загиблою неприроднім шляхом.

Висновок судово-цитологічної експертизи №83 від 02.07.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 83-85 ), що домішка крові потерпілої ОСОБА_4 в слідах крові на трусах підозрюваного не виключається, не може бути покладена в основу обвинувачення, оскільки являється припущенням.

Висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 №090 від 03.08.2013 року відповідно якої, смерть ОСОБА_4 настала від травми тулубу, що супроводжувалось переломами кісток скелету із ушкодженням внутрішніх органів та внутрішньою кровотечею ( т. 1 а. м. к. п. 200-203 ), лише констатує наявність тілесних ушкоджень потерпілої та причину настання смерті, однак не викриває ОСОБА_3 в їх заподіянні.

Аналогічно, протокол огляду речей ( документів ) від 23.05.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 28-50 ), лише констатує факт проведення огляду, однак жодним чином не викриває причетність ОСОБА_3 до інкримінованих йому дій.

Дані висновку судово-імунологічної експертизи №133 від 20.06.2013 року ( т. 2 а. м. к. п. 78-80) жодним чином не підтверджують вину обвинуваченого, оскільки лише констатують факт виявлення на джинсових штанях крові людини, однак визначення групової належності крові не проводилось в виду малої кількості матеріалу в обєкті та запобігання його втрати.

Висновки експерта судової трасологічної експертизи № 1/537 від 27 травня 2013 року про те що слід взуття вилучений при огляді місця події 5 квітня 2013 року на девятому поверсі першого підїзду жилого будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі залишений не взуттям наданим на експертизу ( т. 2 а. м. к. п. 54-58 ); експерта судової трасологічної експертизи № 1/536 від 24 червня 2013 року про те що замок, вилучений при огляді місця події 5 квітня 2013 року міг відкриватись в результаті впливу стороннього предмета на дужку замка прикладаючи для чого значну силу ( т. 2 а. м. к. п. 62-66 ), також жодним чином не доводить вини обвинуваченого.

Висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №408 мб від 2 липня 2013 року про те що при дослідженні слідів речовини коричневого та темно-сірого кольорів на зрізах нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_4 виявлено кров людини та клітини з ядрами які належать особі жіночої генетичної статі і співпадають з генетичними ознаками встановленими у зразку крові трупу ОСОБА_4 ( т. 2 а. м. к. п. 69-75 ), є побічним доказом невинуватості обвинуваченого, оскільки його біологічних слідів при проведенні цієї експертизи виявлено не було.

Аналогічно, як побічний доказ невинуватості ОСОБА_3, суд розцінює і висновок судової дактилоскопічної експертизи № 358 від 29 серпня 2013 року про те що сліди папілярних ліній вилучені при огляді місця події 5 квітня 2013 року на девятому поверсі будинку №12 по вул. Мазура в м. Смілі залишені не ОСОБА_3 та не ОСОБА_4 ( т. 2 а. м. к. п. 141-146); та висновок експерта судової молекулярно-генетичної експертизи №522 мб від 5 серпня 2013 року про те що генетичні ознаки крові людини на фрагментах тканини з джинсових штанів вилучених у ОСОБА_3 належать особі чоловічої статі генетичної статі і не збігаються з генетичними ознаками потерпілої ОСОБА_4. Походження вищезазначених слідів за рахунок ОСОБА_4 виключається ( т. 2 а. м. к. п. 169 175 ).

Висновки експерта судово-медичної експертизи №137 від 14 червня 2013 року про те що в слідах на лівому рукаві (об.7) та комірі куртки (об.9) вилученої у ОСОБА_3 виявлена кров, визначення групової належності якої не проводилась ( т. 2 а. м. к. п. 95-97 ); експерта судової молекулярно-генетичної експертизи №523 мб від 5 серпня 2013 року про те що генетичні ознаки крові людини на фрагментах тканини та фрагментах ниток містять генетичні ознаки потерпілої ОСОБА_4 (об.1/7), генетичні ознаки крові людини (об. 2/9) на фрагментах тканини та ниток належать особі чоловічої генетичної статі та не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_4 ( т. 2 а. м. к. п. 160-166 ) в сукупності з іншими доказами, суд не може прийняти до уваги, як доказ причетності ОСОБА_3 до умисного вбивства, що йому інкримінується. При цьому суд приймає до уваги, покази обвинуваченого в судовому засіданні, що він спілкувався із загиблою біля магазину, і не виключає, що сліди крові вона могла залишити при цьому спілкуванні, оскільки мала подряпини на руках.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно дост. 129 п. 4 Конституції Україниоднією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано вст. 22 КПК України, де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Відповідно до ч. 2ст. 62 Конституції Україниніхто не зобовязаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Також положенняп. 2 ч. 1 ст. 373 КПК Українипередбачають, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Згідно з ч. 2ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»- кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається не винуватим доти доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і ОСОБА_6 проти Іспанії» встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно ст. 92 КПК України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Згідно зіст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

При вирішенні справи по суті суд враховує вищевказані положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши в сукупності надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку щодо їх недостатності на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України та вважає, що обвинуваченого необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування суд відносить на рахунок держави.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 377 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Виправдати ОСОБА_3 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Поновити ОСОБА_3 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування віднести на рахунок держави.

Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання скасувати по набуттю вироком чинності.

Речові докази у кримінальному провадженні - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий В.В. Орленко

Судді В.А. Кузьменко

ОСОБА_14