Рішення № 65746712, 23.03.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3584/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 березня 2017 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бадьорій Є.І.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан», товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія», треті особи - ОСОБА_2, житлово-будівельний кооператив «Нектарний», про визнання майнових прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан», посилаючись на те, що між ним і його дружиною ОСОБА_2 та ТОВ «Перша українська індустріально-інвестиційна компанія» були укладено договори пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, відповідно до якого відповідач зобов'язувався передати у власність квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 зобов'язувалась сплатити вартість об'єктів інвестування. Договором було встановлено, що житловий будинок вводиться в експлуатацію в першому кварталі 2008 року. Діючи відповідно до умов договору інвестор свої зобов'язання виконав своєчасно та належним чином, забудовник же в порушення умов договору свої зобов'язання не виконав і на час звернення до суду відповідач даний будинок не ввів в експлуатацію, не передав у власність інвестора визначені у договорах приміщення, до участі в будівництві за договором із забудовником було залучено ЗАТ «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан», позивач та відповідач за договорами відступлення права вимоги стали сторонами у зобов'язанні за договорами. ОСОБА_2 за договором із сторонами відступила своє право вимоги на користь позивача. Відповідачі порушують права позивача як інвестора. Позивач просив в судовому порядку визнати за ним майнові права на проінвестовану ним квартиру.

Під час судового розгляду до участі у справі в якості співвідповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія», а в якості третіх осіб ОСОБА_2, житлово-будівельний кооператив «Нектарний».

В судовому засіданні позивач, будучи одночасно представником третьої особи ОСОБА_2, свої вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних умов, порушення термінів здачі об'єкту, фактичне припинення будівництва, зміну нумерації об'єктів інвестування кооперативом після зміни керівництва.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились повторно, хоч про час і місце розгляду справи повідомлялись, причин неявки суд не повідомили, заяв, клопотань чи заперечень проти позову не подавали.

Представники третьої особи ЖБК «Нектарний» Лошаков Д.С., Зінченко С.В. в судовому засіданні заперечили проти позову, посилаючись на недотримання законодавства при укладенні договору та зміні сторін у інвестиційних договорах, відсутність прав позивача на саме спірний об'єкт інвестування через неоплату його вартості.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши позивача, представників третіх осіб, дослідивши та оцінивши подані докази суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо отримання позивачем у власність проінвестованої згідно договору квартири в будинку, який не введений відповідачем в експлуатацію.

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло, держава створює умови, за яких кожний громадян матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свого охоронюваного законом інтересу.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом цивільного захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володити, користуватися і розпоряджатися об'єктами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, такими цінностями може бути майнові права на нерухоме майно.

Правовою природою виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України тобто право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що до об'єктів цивільних прав відносять речі, майнові права та інше, статтею 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, майнові права є не споживною річчю; майнові права визнаються речовими правами, а статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлюється, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Виходячи з цього речове право є юридичним поєднанням особи і речі, і всі суб'єкти визнають цей обов'язок обмежуючи тим самим особисті домагання цього предмета, тим самим речове право має абсолютний характер.

Фактичний зміст речового права проявляється в конкретних формах володіння річчю: об'єкт - тільки матеріальні речі, суб'єкти - особи, які можуть бути суб'єктами цивільно-правових відносин.

Речові права встановлюються законом, рішенням суду, заповітом або договором.

Таким чином, об'єктом цивільного права за інвестиційним договором є закріплені за позивачем майнові права, отримані в результаті інвестицій на конкретно визначену площу та якими позивач вправі володіти, користуватися і розпоряджатися.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема укладених сторонами договорів, довідки про повну сплату коштів, актів та інших письмових доказів, між сторонами виникли договірні відносини щодо інвестування будівництва нежитлових приміщень, тим самим позивач як інвестор вклав у будівництво об'єкту нерухомості власні кошти, а тому він до здавання об'єкту нерухомості - будинку АДРЕСА_1 - в експлуатацію є власником майнових прав на об'єкти інвестування - квартиру № 296 загальною площею 54,2 кв.м в під'їзді № 5 на шостому поверсі будинку АДРЕСА_1 (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_1), оскільки відповідно до виданої забудовником довідки в повному обсязі сплатив кошти за інвестування загальної площі вказаного об'єкта.

Ці майнові права є відмінні від права власності на майно, вони не потребують державної реєстрації і охороняються законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін випливають з договору про участь у фонді фінансування будівництва предметом вимоги позивача та зобов'язання боржника є не грошова вимога, а вимога отримання у власність об'єкту інвестування, тобто нерухомого майна.

Позивачем повідомлено дані, які не спростовані відповідачем, про можливість здійснення процедури ліквідації відповідачів, ухилення відповідачів від виконання договору та врегулювання спірних правовідносин, змін юридичної адреси відповідачів.

Також вказані підстави дають для суду підстави вважати, що внаслідок процедури ліквідації відповідача для задоволення вимог кредиторів шляхом продажу майна або окремої його частини позивач може позбутися своїх майнових прав, які охороняються законом але їм не захищені, оскільки дослідження матеріалів справи свідчить, що проблема правового захисту індивідуальних інтересів інвесторів, як і виключення можливості зловживання такими інтересами, у сучасному законодавстві України ефективно не вирішена, а тому суд захищаючи інтереси позивача вважає за необхідне визнати за ним майнові права на об'єкт спорудження (інвестування).

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачі заперечень на позов не подали і не довели їх всупереч вимогам ст.ст.10,11,60 ЦПК України, тому при вирішенні позову суд покладає в основу рішення подані позивачем та третьою особою докази, які дають достатні підстави для задоволення позову.

Доводи третьої особи про відсутність у позивача майнових прав на об'єкт інвестування суд вважає необґрунтованими і непереконливими, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 05 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» було укладено договір № 135-ОбІн пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку відносно квартири № 10 в будинку АДРЕСА_1.

17 грудня 2007 року ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» було надано довідку про інвестування на 100 % загальної площі об'єкту інвестування по вказаному договору № 135-ОбІн, згідно якої ОСОБА_1 повністю виконав свої фінансові зобов'язання щодо інвестування квартири. Факт оплати також додатково підтверджується квитанціями.

27 травня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» було укладено угоду про розірванню договору № 135-ОбІн, відповідно до якого внесені ОСОБА_1 кошти по договору № 135-ОбІн зараховуються ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» в рахунок оплати по договору № 256-ОбІн/пдр-І.

27 травня 2009 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» було укладено договір № 256-ОбІн/пдр-І про виконання робіт з організації будівництва відносно квартири № 296 в будинку АДРЕСА_1.

27 травня 2009 року ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» було надано довідку про інвестування на 100 % загальної площі об'єкту інвестування по вказаному договору № 256-ОбІн/пдр-І, згідно якої ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повністю виконали свої фінансові зобов'язання щодо інвестування квартири.

27 липня 2009 року між ТОВ «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» та ЗАТ «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан» було укладено договір про зміну сторони у зобов'язанні, відповідно до якого ЗАТ «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан» прийняв на себе зобов'язання передати закінчений будівництвом об'єкт інвестування за договором № 256-ОбІн/пдр-І інвестору, якими є ОСОБА_1 і ОСОБА_2

03 березня 2010 року було підписано акт про надання інвестором (ОСОБА_1 і ОСОБА_2) згоди на заміну сторони у зобов'язанні.

16 грудня 2016 року між ПАТ «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було підписано угоду про відступлення права вимоги, за якою ОСОБА_2 відступила своє право на частку у проінвестованій згідно договору № 256-ОбІн/пдр-І квартирі ОСОБА_1

Враховуючи викладене, посилання третьої особи на те, що позивач не сплатив вартість квартири спростовуються чинними правочинами, відповідно до яких кошти, які були сплачені ОСОБА_1 по договору № 135-ОбІн зараховані забудовником у рахунок оплати по договору № 256-ОбІн/пдр-І, за яким і видано довідку про інвестування на 100 % загальної площі об'єкту інвестування - квартири № 296 в будинку АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем як інвестором повністю виконано зобов'язання за договором № 256-ОбІн/пдр-І, тому з моменту оплати повної вартості інвестування - 27 травня 2009 року він набув майнові права на відповідний об'єкт інвестування.

Доводи третьої особи про порушення законодавства при відступленні права вимоги ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суд вважає необгрунтованими, оскільки правочин укладений у передбаченій законом формі, містить всі необхідні суттєві умови, підписаний сторонами, не оспорений сторонами, прийнятий до виконання сторонами, не ос порений сторонами, із його змісту не вбачається таких порушень закону, які б вказували на порушення публічного порядку і мали б безпосереднім наслідком нікчемність договору, при цьому третя особа не є стороною правочину і не оспорювала його у судовому порядку. За таких обставин, такі доводи суперечать встановленій ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину.

Таким чином, суд вважає доведеними посилання позову про наявність у позивача майнових прав на квартиру № 296 у незавершеному будівництвом будинку по АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 є членом ЖБК «Нектарний», що підтверджується довідкою ЖБК від 20.03.2014 року.

10 лютого 2015 року рішенням № 137 виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області за наслідками розгляду заяви житлово-будівельного кооперативу «Нектарний» було присвоєно багатоквартирному житловому будинку із вбудованими приміщеннями громадського призначення адресу: АДРЕСА_1.

Наявність спорів щодо зміни адреси об'єктів інвестування, зміни керівництва між ОСОБА_1 та ЖБК «Нектарний» підтверджується матеріалами переписки позивача із різними установами і організаціями.

Суд вважає переконливими і такими, що узгоджуються із наявними у справі доказами, доводи позивача про те, що будинок із будівельним номером АДРЕСА_1 є одним і тим самим об'єктом незвершеного будівництва, оскільки із пояснень учасників процесу вбачається, що зміна номеру будинку відбулася після зміни керівництва ЖБК «Нектарний» за його ж ініціативою, при цьому фактичних змін об'єктів будівництва не відбувалось, іншого будинку із номером АДРЕСА_1 не існує. При цьому в судовому засіданні представниками третьої особи не подано будь-яких доказів, які б спростовували твердження позивача.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, заперечення третьої особи не ґрунтуються на зібраних у справі доказах та не узгоджуються із чинним законодавством, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 209, 212-214, 226 ЦПК України, ст.ст. 16, 177, 190, 328, 331, 375, 376, 392, 526, 626 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування - однокімнатну квартиру № 296 загальною площею 54,2 кв.м в під'їзді № 5 на шостому поверсі будинку АДРЕСА_1 (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_1).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан», товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі по 275 грн. 60 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя М.В.Кравченко