Ухвала суду № 65745265, 04.04.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/2567/17 Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н.Ф.

Категорія 19 Доповідач Косигіна Л. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Григорусь Н.Й.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання неукладеним договору про іпотечний кредит, визнання недійсним договору іпотеки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 07 березня 2017 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 07 березня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 для подання до належного суду, на підставі ч. 2 ст. 109, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу повернути до Богунського районного суду м. Житомира для її розгляду. Апелянт зазначив, що він просив визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна - нежитлового приміщення (літ. «А»), яке знаходиться в АДРЕСА_1 та віднесено до територіальної підсудності Богунського районного суду. Відтак, суд повинен був прийняти до розгляду даний позов, відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України, зважаючи на виключну підсудність.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

З роз'яснень, викладених у п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вбачається, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Згідно з положеннями ст. 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неукладеним договір про іпотечний кредит №ф-456 від 10.06.2007 року, підписаний між ним та відповідачем;

- визнати недійсним договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.08.2007 року, підписаний між ним та відповідачем, предметом якого є нежитлове приміщення будинку (літ. «А»), яке знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 435,7 кв.м. (територія Богунського району м. Житомира).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний позов не підсудний Богунському районному суду м. Житомира, оскільки до даних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 1 ст. 114 ЦПК України. За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню, а матеріали - поверненню до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 07 березня 2017 року скасувати, а матеріали справи повернути до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді