Ухвала суду № 65743970, 31.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

31 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року в справі за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсними наказів про передачу ділянок в оренду та договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди і витребування земельних ділянок,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 липня 2016 року, позов прокурора задоволено: визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 2 жовтня 2013 року щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проектів землеустрою; визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 листопада 2013 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_4 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки; визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 31 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області в особі начальника управління Держземагенства у Білоцерківському районі Київської області та ОСОБА_4, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; скасовано рішення реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію від 28 квітня 2014 року договорів оренди земельних ділянок; зобов'язано ОСОБА_4 повернути у користування держави земельні ділянки площею 69,2246 га, 20,5610 га, 15,2804 га та 11,9984 га, які розташовані на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд оскаржуваних судових рішень з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 7 Закону України «Про фермерське господарство».

На обґрунтування підстав перегляду вказаних судових рішень, передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року та постанови Верховного Суду України від 3 лютого та 11 травня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо є ухвала Верховного Суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками розгляду заяви, поданої у цій справі з аналогічних підстав.

Ухвалою Верховного Суду України від 20 лютого 2017 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсними наказів про передачу ділянок в оренду та договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди і витребування земельних ділянок за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року.

Зі змісту зазначеної ухвали Верховного Суду України вбачається, що ОСОБА_4 на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права на підставі пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України посилався на постанови Верховного Суду України від 3 лютого та 11 травня 2016 року.

Таким чином Верховним Судом України вже вирішувалось питання про допуск справи до провадження за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення касаційної інстанції з аналогічних підстав в частині вищезазначених постанов Верховного Суду України.

До Верховного Суду України надіслано разом із заявою всі ті ж самі постанови Верховного Суду України, додатково додано постанову Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

В ухвалі від 19 грудня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що розглядаючи заяву ОСОБА_4 та видаючи накази про надання дозволу на розробку проекту і передачу ділянок в оренду, Головне управління Держземагенства у Київській області діяло поза межами наданих йому повноважень, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_03_31/pravo1/T030973.html?pravo=1> та частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган державної влади розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства.

Крім того, всупереч вимогам вищезазначеного Закону Держземагенство не дало оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заяві, не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило доводів заявника, наведених на обґрунтування розміру земельної ділянки, не перевірило перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Не надано належних доказів цим обставинам і в судовому засіданні.

Висновки, що містяться у постанові Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року, яка надана заявником для порівняння, не суперечать висновкам, зробленим судом у рішенні, про перегляд якого подано заяву.

Разом з тим в ній наявні різні фактичні обставини встановлені судами, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску справи за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсними наказів про передачу ділянок в оренду та договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди і витребування земельних ділянок до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді : Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко