Ухвала суду № 65743408, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/5716/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Кіровоградської міської ради, Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Кіровоградського міського голови Саінсуса Олександра Дмитровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради на постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання судових рішень у справі №2а-20/10 про поновлення його на посаді першого заступника Кіровоградського міського голови; стягнути з Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради за рахунок міського бюджету міста Кіровограда середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2012 року по 9 квітня 2013 року у розмірі 67540,88 грн.

Постановою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради за рахунок міського бюджету міста Кіровограда середній заробіток за час затримки виконання судових рішень про поновлення на посаді з 20 лютого 2012 року по 9 квітня 2013 року у розмірі 67540,88 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалені ними судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди зазначили, що оскільки рішення суду про поновлення на посаді не було виконано, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2010 року у справі №2а-20/10 ОСОБА_3 було поновлено на посаді першого заступника міського голови м. Кіровограда з 28 березня 2008 року, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині поновлення на посаді було залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2013 року за результатами розгляду касаційної скарги рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін.

Станом на час подання позову, зазначені судові рішення в частині поновлення на роботі виконані не були.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 лютого 2010 року, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 грудня 2013 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 на посаді станом на час подання позову не виконані, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 20 липня 2012 року по 9 квітня 2013 року.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду, оскільки вказана бездіяльність вже була встановлена судовими рішеннями, контроль за виконанням яких покладено на органи державної виконавчої служби.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

О.П. Стародуб

І.В. Штульман